Виховання і спілкування

Особистість зростає серед людей, які впливають на неї, а люди також опиняються під її впливом. Виховання засобами спілкування реалізується на рівні соціального пізнання, емоційного ставлення, поведінки. Його внутрішньою умовою, психологічним тлом є особистісні стосунки між вихователем і вихованцем, між самими вихованцями, у процесі яких відбувається взаєморозкриття, взаємопроникнення, особистісне взаємозбагачення дітей.

Ефективна виховна взаємодія педагога і дитини можлива на основі довіри та позитивних стосунків між ними, заснованих на взаємоповазі та емоційному контакті. У діалозі педагог здійснює переконувальну комунікацію, за якої вихованець свідомо присвоює пропоновані моральні норми, перетворює на особистісну цінність як регулятор своєї поведінки. У спілкуванні педагога з вихованцями необхідно оптимізувати співвідношення між формальним спілкуванням, опосередкованими соціальними відносинами, зовнішньою діяльністю та особистісним спілкуванням. Воно є своєрідним діалогом способів життя вихователя і вихованця, в результаті якого дитина соціально, морально і духовно вдосконалюється.

Важливим чинником виховання є учнівський клас і референтні групи. Ровесники впливають на учня завдяки дії соціально-психологічних механізмів (психічного зараження, ідентифікації, наслідування, емпатії). Особливо впливають на клас, на окремих учнів лідери. Спілкуючись із ровесниками, учні обмінюються різноманітною інформацією, думками, переживаннями, поглядами на духовні та матеріальні цінності, виробляють ставлення один до одного (повагу, довіру, доброзичливість, співчуття, готовність допомогти або негативне ставлення). Судження, оцінки однокласників формують у них адекватну самооцінку, норми поведінки, інтереси, впливають на усвідомлення цілей. В умовах класу, референтної групи школяр задовольняє свої потреби в самоутвердженні, самовираженні, визнанні.

Характер і сила впливу класу на особистість залежать від рівня його розвитку: чим він вищий, тим позитивніший вплив. Найбільший вплив на учня мають референтні групи. Високорозвинений клас як колектив характеризують високий рівень самодіяльності, розгорнута система стосунків і спілкування дітей, гуманне ставлення до інших.

Для ефективного використання виховних можливостей класу педагогові необхідно знати рівень його розвитку, бо не кожен клас є повноцінним колективом. У класі, групі учні займають різне становище, мають різну популярність, що впливає на їх стан (емоційний комфорт, благополуччя), поведінку, виховні можливості.

Майже у кожному шкільному класі є малі групи — стійкі об'єднання учнів, які виникають на основі тісних особистісних контактів, спільної мети. Активність їх лідерів може мати як позитивну, так і негативну спрямованість. У добре організованих класах відсутні угруповання з негативною спрямованістю. Завдання полягає у запобіганні виникненню у класі антагоністичних груп, оскільки вони різко знижують виховні можливості.

Розвиток особистості школяра залежить від того, наскільки клас є для нього референтною групою. Нерідко учень належить до багатьох груп, компаній, де має певні стосунки, займає певне становище, піддається певному впливові. У його житті важливу роль відіграють стихійні групи, що виникають поза школою, в яких учні задовольняють свої потреби у спілкуванні, вгамовують емоційний голод, виявляють активність.

Усе це педагог повинен враховувати у своїй діяльності. На увагу заслуговує робота з неформальними лідерами. Передусім необхідно знати їх спрямованість (об'єднують чи роз'єднують клас), методи, якими утверджують свій авторитет. Досягти цього непросто, оскільки лідер діє приховано, іноді через інших осіб. За позитивної спрямованості можна звернутися до нього за допомогою, виявити йому довіру, з часом він може стати формальним лідером. Якщо він перебуває в опозиції, його необхідно толерантно нейтралізувати, не принизивши, не відмежувавши від класу, а поступово залучаючи до конструктивних справ у класі.

Особливої уваги потребують учні з низьким статусом у класі, адже з ними не хочуть дружити, їм не симпатизують. Причинами такого положення можуть бути несумлінне виконання завдань класу, егоїзм, негативні риси характеру, зовнішня непривабливість, фізичні вади тощо. Це часто зумовлює замкнутість, озлобленість цих дітей. Педагог повинен знаходити спільну мову з ними, намагатися коригувати якості, які відштовхують ровесників, створювати умови для самореалізації цих дітей у класі.

У виховній роботі необхідно враховувати те, що клас постійно розвивається. Тому від вимог учителя, які підтримує спочатку актив класу, а потім і його більшість, необхідно переходити до виховання у колективу здатності самостійно, за власною ініціативою ставити вимоги до окремих учнів, контролювати їх виконання. Учитель повинен поступово переходити від прямого педагогічного впливу до впливу через клас, реалізуючи принцип паралельного педагогічного впливу (А. Макаренко). Необхідно уникати обговорення у класі окремих провин дітей, оскільки це травмує їх психіку. Головне, щоб клас навчився використовувати моральні форми впливу на окремих учнів, спрямовуючи їх активність на взаємопідтримку, доброчинні дії.

Отже, результативність виховання залежить від Я - включеності учнів у різні за формою та змістом види індивідуальної і групової діяльності, організації особистісної взаємодії у процесі спілкування. Педагог повинен цілеспрямовано впливати на клас та малі групи, забезпечуючи емоційне благополуччя і соціальний статус кожного учня.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Активність дитини у виховному процесі	\|	Критерії вихованості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.