• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Аналіз наукових праць щодо діагностування сформованості предметної компетентності

Аналіз інформації, наведеної у таблиці, свідчить про те, що:

- кількість критеріїв, запропонованих різними вченими для визначення сформованості предметної компетентності перебуває у межах від 3 до 5. Переважна більшість науковців дотримується думки про доцільність введення трьох критеріїв, пов’язаних з рівнем теоретичної підготовки, практично-діяльнісними уміннями та мотиваційно-рефлексивною сферою;

- кількість показників критеріїв сформованості предметної компетентності, які пропонують дослідники, лежить у межах від 3 до 6. На думку науковців, основними показниками критеріїв мають бути рівень навчальних досягнень, міцність набутих знань, ставлення до предмету, уміння використовувати на практиці набуті знання;

- кількість рівнів сформованості кожного критерію лежить у межах від 3 до 4. На думку більшості вчених, необхідно виділяти низький, середній, достатній та високий рівні сформованості предметної компетентності;

- не всі дослідники виділяють критерії та показники їх сформованості предметної компетентності.

У своїх підходах до визначення процедури діагностування математичної компетентності ми виходили з того, що:

- вибір критеріїв має бути узгодженим зі структурою предметної компетентності й відображати стан сформованості кожного компонента математичної компетентності;

- значення кожного критерію має визначатися на основі його показників. Їх кількість повинна бути достатньою для висновку про сформованість відповідного критерію;

- виявлення показників має здійснюватись із залученням спеціальних методик, які можуть бути авторськими або розробленими іншими вченими й адаптованими до потреб дослідження.

З урахуванням зазначеного, а також внутрішньої структури компетентності, які розглядалися нами у пункті 1.2, критеріями сформованості предметної(фізичної, математичної) компетентності нами були обрані:

– мотиваційний, показники якого мають свідчити про відношення старшокласників до вивчення фізико-математичних дисциплін; стійкий позитивний інтерес до вказаних предметів; прагнення до самоосвіти та самовиховання;

- когнітивний, показники якого мають свідчити про рівень теоретичної підготовки учнів, вміння застосовувати ці знання при розв’язування різних вправ, задач та до здійснення практичної діяльності;

- діяльнісний, показники якого мають визначати рівень сформованості навчальних умінь та навичок школярів виконувати певні дії при здійсненні практичної діяльності;

- особистісний, показники якого повинні визначати внутрішні та індивідуальні якості старшокласників відносно виконання певного виду.

Показниками мотиваційного критерію предметної компетентності було обрано прагнення і здатність (готовність) до отримання знань, умінь і навичок у галузі математики; прагнення самостійно використовувати можливості математики й фізики у навчальній та позанавчальній діяльності.

З метою визначення рівнів сформованості мотивації навчальної діяльності школярів необхідно розглянути основні її види. Психологи [118, 133,156] виділяють внутрішню і зовнішню, негативну та позитивну мотивації. Внутрішня позитивна мотивація властива учням, які мають високий інтерес до вивчення фізики й математики. Характерними ознаками такої мотивації є те, що учні із захопленням вивчають ці предмети, проявляють ініціативу та зацікавленість при виконані поставлених завдань. Учням із середнім рівнем мотивації властива зовнішня позитивна мотивація, до основних ознак якої можна віднести неглибокий інтерес до вивчення математики й фізики, не проявляють ініціативи та частково виконують поставлені вчителем завдання. Для школярів з низьким рівнем мотивації характерна внутрішня негативна мотивація. Такі учні не виявляють зацікавленості до предметів, навчаються без бажання та ініціативи.

Мотиваційний критерій оцінюється особистісними показниками.

Показниками когнітивного критерію предметної компетентності було обрано розподіл учнів за рівнями навчальних досягнень з фізики й математики, гнучкість та міцність знань учнів з цих дисциплін. Наведені показники взаємопов’язані між собою і свідчать про рівень сформованості когнітивного компоненту предметної компетентності. Вибір цих показників обумовлений тим, що:

- здійснення практичної діяльності вимагає від школярів володіння певною сумою теоретичних знань з математики та фізики, визначених навчальною програмою з даних дисциплін;

- математична та фізична компетентність передбачає набуття учнями умінь використовувати набуті ними знання у незвичних ситуаціях, знаходити альтернативні способи застосування знань з математики та фізики, а також новий спосіб діяльності у вже відомій учню ситуації, що відображає гнучкість знань школярів;

- для того, щоб здійснювати певний вид діяльності, учень має використовувати набуті раніше знання, тривалість збереження яких у пам’яті та відтворення їх у конкретній ситуації характеризує міцність знань учнів.

Показниками діяльнісного критерію предметної компетентності було обрано уміння розв’язувати та складати фізичні та математичні задачі практичного та прикладного спрямування, уміння аналізувати життєві ситуації, уміння працювати з інформацією. Вибір зазначених показників обумовлений тим, що володіння предметною компетентністю передбачає:

- уміння аналізувати поставлене завдання, складати алгоритм розв’язання завдання або використовувати вже відомий, розв’язувати задачі побутового, практичного, прикладного спрямування;

- уміння бачити у навколишній дійсності (побуті, природі, виробництві, техніці) прояви математичних та фізичних законів, а також пояснити їх з точки зору фізико-математичних теорій;

- виконання будь-якої діяльності передбачає володіння учнем уміння працювати з різними видами інформації, проводити її збір, аналіз, синтез та перекодування.

Критеріями сформованості особистісного компоненту предметної компетентності було обрано наступне:

- розвиток розумових здібностей;

- життєвий і діяльнісний досвід;

- уміння працювати в групі;

- рефлексія.

Як свідчить практика, позитивне ставлення учнів до предмету, який вивчається, сприяє тому, що школярі проявляють зацікавленість матеріалом, виконують завдання, поставлені вчителем із задоволенням та проявляють ініціативу. Натомість, учням, у яких сформовано негативне ставлення до математики й фізики, нецікаво відвідувати заняття, вивчати матеріал. Вони безініціативні, не виконують завдання, запропоновані вчителем. Як бачимо, ставлення до предмету відіграє велику роль і є основним мотивом у здійсненні навчальної діяльності.

До показників особистісного критерію предметної компетентності ми віднесли також рефлексію учнів. Це обумовлено тим, що компетентнісний підхід передбачає підготовку особистості до сучасного життя і сприяє її саморозвитку, а рефлексія передбачає здійснення критичного аналізу виконаної роботи і досягнутих результатів. У філософському енциклопедичному словнику зазначається три види рефлексії:

- елементарну, пов’язану з розгляданням і аналізом знань і вчинків, розмірковуванням над їх значенням;

- наукову, що передбачає критику і аналіз теоретичного знання, яке добувається із застосуванням методів і прийомів, характерних для певної галузі наукового дослідження;

- філософську, котру пов’язують з усвідомленням і осмисленням буття й свідомості, а також людської культури в цілому [232]. Очевидно, що всі три види рефлексії важливі й значущі для підготовки школярів до майбутнього життя.

На підставі вищезазначеного та дотримуючись рекомендацій МОН України по визначенню критеріїв оцінювання рівня навчальних досягнень учнів, будемо вважати найбільш доцільним виділення чотирьох рівнів сформованості предметної компетентності школярів:

-низький рівень – учень має низьку теоретичну підготовку, розпізнає один із кількох запропонованих математичних й фізичних об’єктів , але за допомогою вчителя; не володіє знаннями, визначеними у програмі вивчення математики й фізики; не може застосовувати набуті знання для розв’язування прикладних та практичних задач; не може переносити набуті навички та уміння у незвичні ситуації; має низький рівень міцності знань, не може відтворити теоретичний матеріал через деякий час після його вивчення; не може працювати з різними видами інформації без допомоги вчителя; не може пояснити математичні й фізичні об’єкти, які зустрічаються у побуті, з точки зору вибраних предметів; учню важко працювати зі своїми однокласниками в групі; низький рівень рефлексії.

-середній рівень – учень має середній рівень теоретичної підготовки, частково володіє знаннями з певного розділу фізики й математики, які визначені навчальною програмою; може розв’язувати задачі з математики й фізики низького та середнього рівня складності, проте не може застосовувати набуті знання для вирішення завдань нестандартного та міжпредметного характеру; може частково відтворити теоретичний матеріал з певного розділу математики й фізики через деякий час після його вивчення; частково володіє навичками роботи з інформацією, може підібрати необхідну інформацію з певної теми, проте аналіз та перекодування виконує з допомогою вчителя; частково може пояснити математичні об’єкти, які зустрічаються у побуті та виробництві; учень може працювати у групі й виконувати доручену йому справу; середній рівень рефлексії.

-достатній рівень – учень володіє теоретичними знаннями на достатньому рівні, формулює математичні закони, поняття, записує основні фізичні й математичні формули з незначними помилками, може розв’язувати завдання достатнього рівня, може переносити набуті знання в інші сфери діяльності при розв’язанні нескладних завдань, може відтворити набуті знання через деякий час з незначними помилками, володіє навичками пошуку інформації, може працювати в команді, відповідально ставиться до дорученої йому справу, розуміє необхідність набутих ним знань з математики й фізики.

-високий рівень – учень володіє теоретичними знаннями на високому рівні, без помилок формулює фізичні й математичні закони, поняття, записує формули, визначені програмою з даних предметів; може розв’язувати завдання високого рівня складності, застосовувати набуті знання для вирішення нестандартних, творчих завдань, знаходити альтернативні шляхи їх розв’язання, відтворює набуті знання через тривалий час після їх вивчення, володіє навичками роботи з інформацією, самостійно підібрати літературу з теми дослідження, зробити її аналіз, синтез та перекодування, працювати у групі та організувати її діяльність, розподілити обов’язки, виконує доручену йому справу, усвідомлює необхідність та цінність набутих ним знань.

Таким чином, на основі аналізу досліджень вчених нами були виділені чотири критерії (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та особистісний), а також показники сформованості предметної компетентності учнів старшої школи, які пов’язані з рівнем здобутих знань, умінням їх використовувати при розв’язуванні різних типів задач, аналізувати побутові та життєві ситуації, працювати в групі, мотивацією та рефлексією учнів (таблиця 2).

Таблиця 2

Читайте також:

1. ABC-XYZ аналіз
2. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
3. I. Аналіз контрольної роботи.
4. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
5. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
6. III. Аналіз ринку
7. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
8. SWOT-аналіз у туризмі
9. SWOT-аналіз.
10. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
11. V. Нюховий аналізатор
12. VI етап. Аналіз варіантів зміни цін конкурентами.

Переглядів: 2486