• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Побудова стрілчатого сіткового графіка

У стрілчастих сіткових графіках кожна робота (діяльність) позначається стрілкою, а її початок і кінець— подіями, які мають порядкові номери.

Параметри сіткового графіка розміщуються на схемі таким чином (рис.8.8):

Рис. 8.8. Розміщення параметрів на стрілчаcтому графіку

Для проекту організації комп’ютерного центру стрілчастий графік матиме такий вигляд (рис.8.9). Як бачимо, на ньому з’явилися так званіфіктивні роботи, зображені пунктирною лінією, притаманні саме цьому виду сіткового планування.

Рис.8.9. Стрілчастий графік

Фіктивна робота — це робота, яка не існує і не має тривалості. Вона використовується для спрощення графічної побудови графіка, щоб не було двох робіт з однаковими подіями початку і завершення. У наведеному проекті, наприклад, три роботи — 811, 812 і 813 — повинні були б мати однакові події початку і завершення, оскільки всі вони виконуються паралельно і для всіх них є спільною наступна робота 831. Тому вводяться додаткові фіктивні роботи (які не мають ані коду, ані тривалості, бо їх не існує), щоб уникнути цієї ситуації.

Параметри стрілчастого графіка обчислюються за тими ж кроками, що й у графіках передування, проте методика обчислення може бути дещо іншою, що, втім, не позначиться на підсумку.

Якщо вважати, що виконання проекту починається з нульової позначки у часі, то параметри визначатимуться за формулами:

EF_і = ES_і + t_і; [8.7]

ES_{і + 1} = EF_і. [8.8]

Для першої роботи ES завжди дорівнює нулю.

LS_і = LF_і – t_і; [8.9]

LF_і = LS_{і + 1}. [8.10]

Запас часу визначається за тією самою формулою, що й у графіках передування.

Як видно з рис.8.9, стрілчастий графік, обчислений іншим способом, також показав, що виконання проекту триватиме 24 тижні. Тобто використання будь-якого виду сіткового графіка і будь-якої методики обчислення його параметрів не впливають на величину останніх і дають абсолютно однаковий результат.

Стрілчасті графіки в зарубіжній літературі інколи називають ij-діаграмами. Ця назва пішла від такого можливого їх зображення (рис.8.10):

Рис. 8.10. Схема означення параметрів у стрілчастій ij-діаграмі

При виконанні великих проектів індикатори взаємопов’язаних робіт (ij) допомагають простежити зв’язки. Проте якщо додається якась робота, ij-індикатори змінюються.

8.4.3 Сіткове планування в умовах невизначеності

Оскільки характерною рисою проектів є їхня унікальність, то дуже часто буває складно визначити точно тривалість виконання окремих робіт, тому потрібно брати до уваги невизначеність термінів виконання окремих робіт проекту.

Розглянемо як це здійснюється на прикладі проекта впровадження у виробництво нової продукції.

Щоб розширити ринок збуту й одержати додаткові прибутки, підприємство вирішило розпочати виробництво нової продукції. Необхідні роботи та логічний зв’язок між ними показано у табл.8.3. Кінцевий результат — доповідь з рекомендаціями стосовно організації виробництва і збуту цього товару.

Як бути з тривалістю виконання робіт? Якщо роботи повторюються у різних проектах, можна скористатися експериментальними або статистичними даними для одержання відповідних оцінок часу. Для абсолютно унікальних проектів тривалість робіт розглядається як випадкова змінна з відповідним розподілом імовірності.

Таблиця 8.3 Перелік робіт за проектом

впровадження у виробництво нового виробу

Щоб урахувати ймовірність терміну виконання робіт, потрібно одержати три оцінки можливої тривалості для кожної роботи. Це:

· оптимістичний час (а) — термін виконання роботи, якщо все буде забезпечено ідеально;

· найбільш імовірний час (m) — очікуваний термін виконання роботи за нормальних умов;

· песимістичний час (b) —термін виконання роботи, якщо виникнуть суттєві перешкоди.

Три оцінки часу дають змогу менеджеру висловити свої припущення щодо найбільш імовірного часу на виконання роботи і потім відобразити невизначеність, запропонувати кращий (оптимістичний) і гірший (песимістичний) варіант оцінки часу (табл.8.4).

Таблиця 8.4 Оцінка тривалості робіт (у тижнях)

Очікуваний час виконання робіт обчислюється за формулою:

. [8.11]

Наприклад, для роботи А: t = = 7 (тижнів).

Для визначення можливих коливань або мінливості цих значень використовуємо відому статистичну міру мінливості — дисперсію, або варіацію значень часу на виконання робіт:

. [8.12]

Значення очікуваного часу і варіацій наведені у табл.8.4.

Як бачимо, чим більша різниця між оптимістичним і песимістичним часом, тим більше σ², тобто зростає ступінь невизначеності в оцінці тривалості робіт. Ці розрахунки базуються на припущенні, що невизначеність часу на виконання роботи можна отримати β-розподілом імовірності.

Проставляємо очікуваний час виконання робіт на сітковому графіку як фіксовані тривалості виконання робіт (рис.8.11). Після цього визначаємо критичний шлях:

Рис. 8.11. Сітковий графік проекту розробки нового виробу

Критичний шлях — А — В — F — G — H.

Термін виконання — 21 тиждень.

Як впливатиме невизначеність в оцінках тривалості робіт на загальну тривалість виконання проекту?

Оскільки роботи критичного шляху визначають загальний термін виконання проекту, мінливість цих робіт впливатиме на мінливість часу виконання проекту в цілому. Інші роботи мають запас часу, і тому їх коливання не впливають на загальну тривалість.

Якщо позначити тривалість проекту в цілому як Т, то

T = t_A + t_B + t_F + t_G + t_H.

Варіація загального часу визначається сумою варіацій робіт критичного шляху:

.

За умов незалежності термінів виконання окремих робіт стандарт­ним відхиленням є:

.

Це припущення полягає в тому, що розподіл часу (Т) завершення проекту є нормальним, дзвоноподібним (рис.8.12):

Рис. 8.12. Розподіл часу завершення проекту

Маючи цей розподіл, можемо обчислити ймовірність завершення проекту в установлені строки. Наприклад, якщо ми встановили Т £ 24 тижні, шукаємо значення .

Маючи таблицю нормального розподілу бачимо, що імовірність виконання проекту за 24 тижні становить 0,8132. Таким чином, хоча зміна терміну виконання робіт може викликати збільшення строку завершення проекту, тобто перевищити 21 тиждень, можемо сподіватися на високу ймовірність завершення його скоріше ніж за 24 тижні.

Отже, сіткові графіки ми можемо використати для планування проектів з невизначеними оцінками часу виконання, оцінки тривалості проекту ймовірності завершення проекту в бажаний термін.

Розглянуті вище різноманітні аспекти сіткового планування дозволяють забезпечити перший етап планування проекту у часі, продовженням якого є календарне планування.

8.5 Календарне планування проектів

Календарне планування проекту, яке полягає у визначенні календарних дат виконання всіх робіт, ставить за мету координацію діяльності залучених до проекту виконавців для забезпечення його успішного завершення, створення умов задля реагування на ринкові можливості та вчасного надходження доходів, що гарантує ефективність інвестицій.

Календарний план як перелік тільки планових параметрів проектних робіт втрачає свій сенс без порівняння з фактичними термінами їх виконання, тому частіше ведуть мову про календарні графіки.

Календарний графіквідбиває планові й фактичні дані про початок, кінець і тривалість кожного робочого елементу WBS.У ньому також відмічається можлива гнучкість у даті початку роботи без ускладнення виконання усього проекту (тобто запас часу по некритичних роботах). Для найскладнішого календарного графіка записується чотири версії для дат початку, кінця, тривалості та запасу: рання, пізня, запланована календарна, фактична.

Цілі календарного графіка:

- забезпечити вчасне надходження фінансування;

- координувати надходження ресурсів;

- вчасно забезпечити потрібні ресурси;

- передбачити у різні моменти рівень потрібних фінансових витрат і ресурсів та раціональний розподіл їх між проектами;

- забезпечити вчасне виконання проекту.

Існує два прийнятних шляхи подання календарного графіка:

― табличний — з переліком робіт із зазначенням тривалості їх виконання;

― діаграмний (балочні діаграми, або діаграми Гантта).

У таблиці вміщується перелік робіт на певному рівні WBS із датами початку, кінця, тривалості по кожній з робіт. Цей спосіб дає необхідну інформацію для планування і контролю, проте йому бракує наочності.

Розглянемо проект розрахункового центру. У табличній формі календарний план матиме такий вигляд (табл. 6.7).

Таблиця 8.5 Календарний план проекту

Цей же графік робіт можна подати у вигляді балочної діаграми, або, як її ще називають, діаграми Гантта, за ім’ям німецького інженера, який вперше запропонував цей інструмент календарного планування проектів на початку ХХ століття.

Як бачимо з рис.8.13, діаграма Гантта є наочним джерелом такої проектної інформації:

- які роботи є критичними, а які — некритичними;

- який запас часу мають некритичні роботи;

- коли мають розпочинатися і завершуватися за планом проектні роботи;

- якими є логічні зв’язки між роботами;

- яким є фактичне виконання робіт на певну дату.

Рис. 8.14. Діаграма Гантта

Позитивні риси діаграми Гантта:

1. легко будується і прочитується;

2. дозволяє наочно подати перебіг виконання робіт за проектом;

3. дає змогу легше зрозуміти ідею запасу часу і його використання;

4. є передумовою календарного планування потреб у ресурсах;

5. є умовою визначення грошових потоків;

6. є прекрасним засобом планування і контролю;

7. може бути використана для взаємопов’язування і поширення інформації;

8. є ключовим документом у процесі прийняття рішень.

За умов збільшення розмірів і складності проектів для вирішення цих питань тільки діаграми Гантта стає недостатньо, оскільки не завжди з її допомогою можна простежити вплив скорочення або збільшення часу виконання окремих робіт на інші роботи. Крім того, перед тим, як роботу розмістити на діаграмі, треба розглянути і вирішити три питання:

- логічний зв’язок між роботами;

- тривалість робіт залежно від ресурсів, що використовуються;

- розподіл ресурсів між роботами залежно від їх наявності.

Тому календарне планування потребує не тільки визначення термінів виконання робіт, але й узгодження їх із станом забезпечення необхідними ресурсами та можливістю фінансування.

8.6 Управління плануванням

Управління процесом планування відбувається на всіх його етапах. Основні етапи процесу планування включають:

1. цілі, задачі та основні техніко-економічні показники проекту, тривалість та ресурси, специфікацію виконуваних робіт, етапів та віх проекту;

2. структуризацію проекту;

3. організаційно-технологічні рішення;

4. сіткові моделі пакетів робіт;

5. оцінку можливості реалізації, оптимізацію по строкам та критеріям якості використання ресурсів та іншим критеріям;

6. потреби у ресурсах;

7. документи по пакету планів;

8. затвердження планів та бюджету;

9. доведення планових завдань до виконавців;

10. підготовку та затвердження звітної документації для контролю планів.

Номенклатура і глибина розробки окремих етапів може змінюватись в залежності від масштабу, вартості і типу проекту.

Вибір методу управління, який використовується залежить від складності проекту, обсягів виконання робіт, вимог замовника. Застосовуються методи:

1. Директивний - передбачає інформування виконавців робіт тільки про короткострокові плани. Персональна відповідальність за розробку планів, коректування і уточнення несе розробник планів, тобто учасники проекту практично не задіяні в процесі планування.

2. Формування планів тільки на випадок кризового становища. Такі плани - комплекси заходів щодо ліквідації такого становища.

3. Короткострокове планування методом «Плани комітетів» - плани складаються виконавцями робіт в ході періодичних нарад по аналізу ходу проекту.

4. Метод семінарів - менеджер проекту призначає представників організації - учасників проекту відповідальними за успішне виконання проекту.

Найбільш вживаний метод – метод семінарів. Діяльність групи по плануванню організується у вигляді семінарів, які дозволяють швидко встановити взаємодію між учасниками проекту і створити реалістичні плани, що враховують вимоги і зацікавленість всіх учасників.

Семінари звичайно проводяться в три етапи:

1. Взаємодія генерального підрядчика і робочої групи планування.

2. Взаємодія членів робочої групи по плануванню.

3. Взаємодія замовників і членів робочої групи.

Обов'язковою умовою цього методу є надання всім членам робочої групи необхідної інформації по проекту.

Перший етап семінару має на меті домовлятися про умови передачі управління проектом від генерального підрядчика (замовника) до менеджера проекту і робочої групи по плануванню. Генеральний підрядник повинен поінформувати групу про цілі проекту, умови контракту, корпоративні цілі і задачі.

Другий етап є основним. Члени робочої групи безпосередньо займаються процесом планування; менеджер проекту здійснює загальну організацію процесу планування і контроль розроблених планів на їх відповідність концепції проекту.

Третій етап. Представник замовника повинен поінформувати членів робочої групи відносно цілей проекту, корпоративних цілей і задач замовника, термінів і якості проекту. Всі ці аспекти повинні бути враховані в проектах, що розробляються. Замовник аналізує ці документи, а у разі схвалення погодить їх. Остаточний варіант всіх планів необхідно направляти замовнику офіційно, а після затвердження всім учасникам проекту.

Питання для самоконтролю:

1. В чому полягає сутність планування в управлінні проектами?

2. Які параметри реалізації проекту визначаються на етапі планування?

3. Яка основна ціль планування?

4. Які рівні управління має проект?

5. Які методи планування застосовують в УП?

6. Які основні завдання вирішує календарне планування? З чого воно складається?

7. Які питання вирішує сіткове планування?

8. У чому виявляється різниця між діаграмами передування і стрілчастими графіками?

9. Чи може мати проект кілька критичних шляхів? Чому?

10. У чому полягає врахування невизначеності при календарному плануванні проектів? Для чого воно потрібне? Наведіть приклади.

11. За яким алгоритмом здійснюється оптимізація сіткового графіка?

12. Розгляньте наступну інформацію про роботи проекту (час задано у днях).

1) Побудуйте діаграму, яка відображає проект.

2) Яким є критичний шлях і загальний час виконання проекту?

3) Визначте резерв часу по роботах цього проекту.

4) Якою є імовірність того, що проект завершиться на два дні пізніше обчисленого строку?

Читайте також:

1. C. 3. Структурна побудова управління організаціями.
2. VI. Образотворче мистецтво: живопис, скульптура, графіка (20 хв.)
3. Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
4. Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
5. Аналіз і оптимізація сіткового графіка
6. Аналіз часових рядів економічних показників і побудова економетричних моделей динаміки
7. Асимптоти графіка функції
8. Асимптоти графіка функції
9. АСОЦІАЦІЯ. ПОБУДОВА АСОЦІАТИВНОГО КУЩА
10. Бухгалтерські рахунки, їх призначення, функції і побудова
11. Бюджетний устрійпоказує, в який спосіб побудована бюджетна система. Іншими словами,він відображає організацію вертикальної структури бюджету держави за рівнями влади.
12. Векторна графіка

Переглядів: 3654