Лекція 2.

Державний устрій, судові та правоохоронні органи УСРР (1920 – 1937 рр.).

Адміністративно-територіальний устрій УСРР в 1919 – 1937 рр.

Територію УСРР визначено Ризьким миром 1921 року між Росією та Польщею. 1922 року республіка ввійшла до складу СРСР, а 1924 року на її території утворено Молдавську АСРР. В 1917 – 1918 рр. радянська Україна називалася УНР, а з 1919 до 1937 рр. – Українська Соціалістична Радянська Республіка.

В період 1917 – 1922 рр. зберігався старий, дорадянський адміністративний поділ, щоправда у складі не 9, а 12 губерній – додалися новоутворені Кременчуцька, Одеська та Запорізька. В Криму створено автономію у складі РСФРР. У 1922 році розпочалася адмінреформа. Запорізьку і Кременчуцьку губернії розформували і знову їх стало 9. Наступного року ліквідували повіти і волості і замість них утворено 53 округи та 706 районів, які об’єднували сільські, міські та селищні ради. У 1925 році уряд ліквідував губернії як адмінодиницю і ввів трьохступеневий адмінподіл на: округ (41) – район (680) – сільраду (10314). З них 12 національних районів і 549 національних сільрад (єврейські, польські, німецькі, грецькі, татарські). У 1930 році ліквідовано і округи і введено 2-хступеневу структуру: район (484) сільський і місто (18) – сільрада. Метою реформи було наближення провінції до центру. Але двохступенева структура не виправдала сподівань влади. Тому у 1932 році уряд провів чергову адмінреформу, створивши поділ, який існує і нині. Найбільшою адмінодиницею стала область. Першими утворено 5 великих областей – Вінницьку, Дніпропетровську, Київську, Одеську і Харківську. До кінця 1932 р. сформовано Донецьку та Чернігівську. Області поділялися на райони (у 1939 р. – 583), а ті в свою чергу на місцеві ради – міські, сільські та селищні. До 1940 року зберігалася і молдавська автономія.

Отже, у 20 – 30-і роки територіальний та адміністративний устрій УСРР постійно змінювався та реформувався. А напередодні Другої світової війни, після пакту Молотова – Ріббентропа західні кордони УРСР змінилася радикально.

Проект першої Конституції УСРР розглянули і детально обговорили українські більшовики на своєму ІІІ з’їзді, а 14 березня 1919 рокуІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад України затвердив його як основний закон республіки. Текст Конституції написано українською мовою і він значно відрізнявся за об’ємом і змістом від конституції РСФРР. Конституція УСРР 1919 року визначила основи державного ладу, державного устрою, компетенцію органів влади, виборчу систему, права і свободи громадян. Складалася вона х 3-х розділів, 3-х підрозділів та 35 статей.

1.Основні постанови: соціальна основа держави – диктатура пролетаріату; політична основа – влада рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів.

2. Конституція радянської влади (мав підрозділи “А” та “Б”). А. Організація центральної влади – законодавчі функції надавалися Всеукраїнському з’їзді рад, Всеукраїнському Центральному Виконавчому Комітету Рад (ВЦВК), президії ВЦВК, Раді Народних Комісарів. Б. Організація радянської влади на місцях – губернські, повітові і волосні з’їзди рад, обрані ними виконкоми. Виборче право – обмежене, лише трудящим масам (робітникам та селянам-біднякам), вибори багатоступеневі при відкритому голосуванні списком.

3. Декларація прав і обов’язків працюючого та експлуатованого народу: проголошення трудящим права на працю, на освіту, на матеріальне забезпечення, політичні права, свободу преси, совісті, зборів, союзів, тощо; обов’язком громадян УСРР є працювати, обороняти соціалістичну вітчизну тощо. В підрозділі “В” йшлося про герб і прапор УСРР. Гербом був серп і молот на червоному тлі в обрамленні золотого колосся і написами на стрічках російською та українською мовами: “УСРР” та “Пролетарі всіх країн єднайтеся”. Прапор – червоне полотнище з написом у лівому горішньому куті – “У.С.Р.Р.”

Значення першої радянської конституції полягає в тому, що вона створила юридичне підгрунття для подальшого державо- та законотворення в УСРР, особливо для кодифікації права в 1922 -–1927 рр.

У зв’язку з утворенням СРСР (1922 р.) та прийняттям першої конституції СРСР (1924 р.) виникла необхідність узгодити з нею Конституцію УСРР 1919 р. Спочатку до неї внесено відповідні зміни, а потім створено конституційну комісію, яка розробила проект і винесла його на обговорення.

15 травня 1929 року ХІ Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові затвердив нову, другу Конституції УСРР. Складалася вона з 82 статей, 5 основних поділів (розділів) та 8 підрозділів, була самостійною, не схожою на конституцію Союзу, укладена українською мовою.

Перший поділ містив загальні “засади”, а саме, що УСРР є соціалістична держава заснована на диктатурі пролетаріату та владі рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.

Другий поділ “Організація радянської влади” містив дві частини з підрозділами. 1. Органи центральної влади: а) Всеукраїнський з’їзд Рад – вищий законодавчий орган влади в державі, мав скликатися 1 раз на 2 роки (раніше – щорічно); б) Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) – обирався з’їздом як постійнодіючий посесійно законодавчий орган влади; в) Президія ВУЦВК діяла між сесіями ВУЦВК і мала теж законодавчі функції як орган верховного правління; г) Рада Народних Комісарів – уряд держави складався з галузевих наркоматів на чолі з наркомами, очолювався головою РНК; д) Народні комісаріати УСРР – на них покладалося галузеве управління і законодавча ініціатива. 2. Органи місцевої влади – ними проголошувалися: а) з’їзди рад; б) виконавчі комітети, утворені з’їздами; в) ради депутатів на місцях – міські, селищні та сільські. Визначалася їхня компетенція. Новими були поділ ІІІ – “Про виборчі права”, поділ ІV “Про бюджет УСРР”, а також статті про наявність в складі УСРР Молдавської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки та про столицю держави м. Харків.

В цілому ж Конституцією 1929 р. було ніби то підведемо підсумок правотворчості і кодифікацій 20-х років. Вона логічно завершила процес становлення українського радянського права.

З перших днів існування радянська влада повела рішучий злам державних, судових та правоохоронних органів створених царським та тимчасовим урядами і Центральною Радою. 4 січня 1918 р. постановою Народного Секретаріату “Про введення народного суду” впроваджено дільничі, повітові і міські народні суди, а також революційні трибунали. Цим і обмежилися реформи часів першої радвлади в Україні.

В свій другий прихід на Україну більшовики провели більш ґрунтовні реорганізації. Ще 12 грудня 1918 року, в Курську, створюється Всеукраїнська надзвичайна комісія (українська чека) по боротьбі з саботажем і контрреволюцією, яку очолили Шварц та Лацис. 5 лютого 1919 р. створено українську радянську міліцію, а Раднарком УСРР утворив Головне управління міліції та кримінального розшуку при Народному комісаріаті внутрішніх справ. Міліція працювала на штатній основі, в складі – карний розшук, загальна, кримінальна, промислова, залізнична, річкова, морська. На місцях організовано губернські, повітові та волосні управління міліції при радах. На службу брали осіб з 21 року, робітничо-селянського походження. З 30 липня 1919 р. міліцію мілітаризували.

19 лютого 1919 р. Раднарком УСРР декретом скасував суди всіх попередніх режимів, відновив народні суди і створив Верховний касаційний суд та Верховний революційний трибунал як вищу наглядову, апеляційну та касаційну інстанцію. Народні суди діяли в складі судді та 2 – 3 народних засідателів, трибунали (військові та реввійськові) - з 5 членів трибуналу.

У 1922 році, в складі глобальної реформи правової системи, створюються: єдина система загальних судів – волосний, повітовий, районний народний суд (І інстанція) – губернський (окружний, потім обласний) суд (ІІ інстанція) – Верховний суд (ІІІ інстанція). “Положенням про прокуратуру” впроваджено прокурорський нагляд. Обов’язки генерального прокурора виконував нарком юстиції республіки. Тоді ж “Положенням про адвокатуру” при губернських (окружних) радах суддів введено колегії захисників. До 1929 р. слідчий апарат перебував у подвійному віданні – суду та прокуратури, згодом слідчих передали прокуратурі. Окрім того, діяли дисциплінарні суди, воєнні трибунали, товариські суди, а при радах – узгоджувальні камери (мирові суди). В 20-і роки чека реорганізовано в Державне політичне управління (ДПУ) НКВС, а з 1934 року в Головне управління державної безпеки при НКВС. При ньому з 1934 року почали діяти позасудові, протизаконні органи суду, слідства та покарання, так звані “трійки”, “судові колегії” і “особливі наради”, які чинили в країні терор і протиправні дії.

Після ухвалення 5 грудня 1936 року другої конституції СРСР виникла необхідність узгодити з нею основні положення Конституції УСРР. Тому вже 1 січня 1937 року текст нової української конституції опубліковано для обговорення. А 25 січня 1937 року її затвердив ХІV З’їзд Рад УСРР. Вона була цілковитою рецепцією сталінської конституції 1936 р. Порівняно з текстом 1929 року третя Конституція УРСР містила багато нових положень, статей, розділів та підрозділів і була демократичною за змістом і демагогічною та декларативною по суті. В ній розписано детально всі права і свободи, які надавалися громадянам (це у 1937 році, коли державна практика зовсім забула що існують такі поняття), встановлено демократичну виборчу систему (з одним кандидатом, при визнанні чистого бюлетеня дійсним), проголошено побудованим соціалізм (при тотальній бідності населення), надано (ст. 14) право вільного виходу УРСР зі складу СРСР без жодних гарантій і механізму реалізації цього права. Вперше з’явилася стаття про керівну і визначальну роль компартії в суспільстві і державі.

Складалася Конституція 1937 року з 13 розділів та 146 статей які мали положення про суспільний (соціалістичний) лад, державний устрій, вищі і місцеві органи влади та управління УРСР та Молдавської АРСР, бюджет республіки, герб, прапор та столицю. Новими, або окремими розділами стали положення про суд і прокуратуру, про основні права і обов’язки громадян, про виборчу систему та про порядок зміни Конституції. За нею змінилася назва держави з УСРР на Українську Радянську Соціалістичну Республіку (УРСР), прапор (на ньому з’явився серп і молот), столиця (м. Київ). Вищим і єдиним законодавчим органом влади в республіці ставала відтоді Верховна Рада УРСР на чолі з Президію та Головою Президії ВР. Вона обиралася на 4 роки, 1 депутат від 100 тис. населення, працювала посесійно, двічі на рік, черговими та позачерговими сесіями. Вибори стали прямими, рівними, індивідуальними (не списком), при таємному голосуванні за одного кандидата від “блоку комуністів та безпартійних”. Ради перейменували в “ради депутатів трудящих”. Закріплено також нову адмінструктуру: область – район – місто – село (селище).

В цілому ж Конституція 1937 року, хоч і була декларативною, але як пам’ятка українського конституційного права може бути оцінена позитивно, за рівнем правотворчості та кодифікаційної техніки конституційних норм.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Юридичне оформлення входження України до складу СРСР.	\|	Цивільне право УСРР 1920-х – 30-х років.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.