Для напрямку , який було виміряно з пункту і на певний пункт К, рівняння поправок записують так:
, (2.4)
де - поправка орієнтирного кута Zіºº на станції; поправки до наближених координат відповідно виражено в дециметрах
, (2.5)
де і поправки до координат цих пунктів, м; , – коефіцієнти рівнянь поправок, – вільний член рівнянь поправок.
В окремих випадках, коли один або два пункти на кінцях наглядового напрямку являються вихідними (поправки і до них дорівнюють нулю), рівняння поправок (2.4) приймають відповідний вигляд. Якщо направлення змінено з вихідного пункту і на визначальний К, то
, (2.6)
з пункту і, що визначається на вихідний К
,
з вихідного пункту і на вихідний пункт К
. (2.7)
Використовуючи формули (2.4) – (2.7), складають рівняння поправок для всіх виміряних напрямків.
Коефіцієнти , вираховують за формулами
; , (2.8)
де – дирекцій ний кут, – довжина сторони, км.
Оскільки ; , то в рівняннях поправок для прямого і оберненого напрямків знаки та величини цих коефіцієнтів при однойменних поправках і будуть попарно однакові, що використовується в якості контролю.
Вільний член зрівняння поправок вираховується як різниця
(2.9)
або
, (2.10)
де – дирекційний кут, розрахований з таблиці 17 за приблизними координатами; – приблизно орієнтовне направлення.
, (2.11)
де – значення виміряного напрямку, середнє зі значень – орієнтирного кута на станції: