Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Перевезення людей та вантажів

Підготовка робочого місця водіїв автомобілів до роботи

Тема 22. Підготовка до виїзду на лінію. Перевезення людей і вантажів

Змащення

Технічне обслуговування проводиться з метою підтримання причепа в роботоздатному стані і включає в себе прибирально – мийні, контрольно – діагностичні, мастильні, регулювальні та інші роботи, які виконуються, як правило, без розбирання вузлів причепа.

Технічне обслуговування причепа легкового автомобіля

Технічне обслуговування слід починати із миття причепа.

Вимитий та витертий причеп слід уважно оглянути із метою виявлення зовнішніх дефектів, що з¢явились в процесі експлуатації. При виявленні дефектів в покритті фарбою (відшарування, подряпини та інші) пошкоджені місця слід очистити, заґрунтувати та пофарбувати.

При огляді необхідно перевірити стан різьбових з¢єднань (елементів кріплення платформи до рами, реактивних штанг, амортизаторів та коліс) та послаблені з¢єднання підтягнути.

При пошкодженні гумових втулок амортизаторів та реактивних штанг їх необхідно замінити новими.

Переконатись у відсутності підтікання масла із амортизаторів та перевірити їх роботу. Погіршення ефективності дії амортизаторів проявляється в повільному гасінні коливань причепа. Виявлені дефекти усунути.

Оглянути шини та перевірити тиск в них. Тиск повинен бути рівний 0.17 МПа (1,7 кгс/см²).

Оглянути тент та виявлені дефекти усунути. Провести змащення вузлів причепа згідно пункту “Змащення”.

Провести регулювання зазорів в підшипниках маточин коліс згідно пункту “Регулювання зазорів в підшипниках”.

Для змащення вузлів тертя слід застосовувати мастило Літол - 24 ГОСТ 21150-75 або мастило жирове 1-13 ГОСТ 38.01.145-80.

Деталі замкового пристрою доцільно змащувати по мірі необхідності.

Після пробігу перших 500 км необхідно добавити мастило в ковпачки 7 маточин, дальше добавка мастила проводиться через кожні 10000 км пробігу.

Контрольні запитання:

1. Які операції технічного обслуговування кузова передбачені при виконанні пробігу 30000 км?

2. Які причини зумовлюють неможливість закривання бокових дверей?

3. До чого приведе неправильне регулювання ходу важеля внутрішньої ручки?

4. Якими способами усунути затруднене закривання бокових дверей?

5. Які операції проводяться при виконанні пробігу причепа легкового автомобіля в 500 км?

6. Що необхідно виконати перед виїздом автомобіля з причепом?

Перевірка технічного стану і підготовка рухомого складу до виїзду на лінію

Перед виїздом на лінію водій повинен ретельно перевірити технічний стан автомобіля і причепа, оскільки це значно впливає на безперебійність роботи, успішність виконання змінного завдання і безпеку руху. Особливу увагу слід звернути на справність гальм, рульового керування, приладів світлової і звукової сигналізації (фари, підфарники, стоп – сигнал, покажчики поворотів, звуковий сигнал), склоочисника, системи підігріву переднього скла, зчеплення, коробки передач, кузова, кабіни, а для автопоїзда – на справність зчіпних або опорно – зчіпних пристроїв.

При підготовці автомобіля до виїзду необхідно перевірити тиск повітря в шинах, рівень масла в картері двигуна і води в верхньому бачку радіатора, наявність палива в паливному баку, відсутність витікання бензину, масла, гальмівної рідини і води, наявність інструменту і приладів встановленої номенклатури, а також необхідного інвентарю залежно від роботи, яку потрібно виконувати.

У випадку виявлення технічних несправностей або непідготовленості автомобіля і причепа до роботи водій повинен повідомити про це особу, яка відповідає за випуск автомобілів на лінію, а також звернутись до працівників технічної служби для усунення дефектів. Після усунення виявлених дефектів механік автоколони або черговий механік контрольно – технічного пункту автопідприємства, що відповідає за випуск технічно справного рухомого складу, повинен перевірити готовність автомобіля і причепа до роботи, перевірити покази спідометра і зробити у дорожньому листі відмітку про технічну справність та дозвіл виїзду з гаража. Під час роботи на лінії водій повинен стежити за роботою всіх агрегатів, механізмів, систем та показами амперметра, покажчиків тиску масла, температури води. При виявленні

будь – яких несправностей він повинен негайно зупинити автомобіль, встановити причину несправностей і по можливості усунути її.

Після закінчення роботи на лінії і повернення в гараж механік приймає автомобіль від водія та перевіряє його технічний стан, про що робить відповідну відмітку у дорожньому листі. При здачі автомобіля водій повинен повідомити механіка про несправності автомобіля і причепа, які він не міг усунути самостійно. Якщо механік при прийманні автомобіля виявив пошкодження, що виникли з вини водія, про це складається акт.

Після огляду механіком і при прийманні автомобіль направляється в зону обслуговування, поточного ремонту або стоянки.

Довговічність, надійність, продуктивність і економічність роботи автомобілів значною мірою залежать від своєчасної і якісної заправки їх агрегатів і систем відповідними сортами палива, оливи і мастила.

Заправляти автомобілі слід тільки в разі їх технічної справності і лише тими сортами палива, оливи та мастила, що передбачені для даної марки автомобіля і для даних умов експлуатації.

Для заправки автомобілів використовується в основному рідке паливо ( бензин, дизельне паливо) і рідше газове паливо. Газове паливо застосовується для автомобілів у вигляді стисненого або зрідженого газів. Стиснений газ - найчастіше природний газ, а зріджений - побічний продукт переробки нафти.

Оливи для автомобілів поділяються на моторні і трансмісійні. Моторні оливи в свою чергу поділяються на масла для карбюраторних і дизельних двигунів. Трансмісійні оливи бувають універсальними, які можна використовувати для всіх агрегатів трансмісії та спеціальними, що призначені тільки для деяких агрегатів. Всі оливи для двигунів і агрегатів трансмісії одержують при переробці нафти.

Для змащування багатьох вузлів і деталей автомобілів використовують консистентні (загущені) мастила, що виготовляються на основі мінеральних нафтових масел. Залежно від призначення і властивостей консистентні мастила поділяються на антифрикційні, захисні і ущільнювальні.

Паливом і оливою автомобіль заправляють на автозаправних станціях (АЗС) загального користування або на паливозаправних пунктах (складах) автопідприємства, обладнаних паливо – оливо роздавальними колонками.

На АЗС проводиться заправка автомобілів за готівку або з допомогою платіжних карт.

Заборонена заправка автомобілів на АЗС:

· з працюючими двигунами, з легкоспалахуючими вантажами,

з пасажирами;

· водії яких перебувають в нетверезому стані;

· при несправності АЗС, при відсутності на паливозаправних колонках пломб, при розбитому склі лічильника колонки, з пом’ятого, забрудненого або не клеймованого мірного посуду;

Автомобілі пожежної охорони, швидкої медичної допомоги, технічної допомоги, автобуси, автомобілі - фургони для перевезень хліба, автомобілі – молоковози та снігоприбиральні автомобілі заправляються поза чергою.

Заправляють автомобілі паливом і оливою на заправному пункті авто підприємства після пред’явлення водієм дорожнього листа, де відмічають кількість палива, що відпущена при заправці. Ці дані заносять і в роздавальну відомість, де водій розписується. Оливу на заправку двигуна відпускають також по роздавальній відомості, а дорожній лист його кількість, як правило, не записують.

Робота водія в процесі експлуатації автомобіля здійснюється в різних дорожніх та кліматичних умовах і підготовка робочого місця має важливе значення для підтримання тривалої працездатності та підвищення умов безаварійної роботи.

Робочим місцем водія є кабіна автомобіля, у якій необхідно завжди підтримувати чистоту і порядок, певну температуру повітря і безперервний повітрообмін, забезпечувати низький рівень шуму, не допускати виникнення загазованості, вібрацій, а також контролювати положення сидіння, яке забезпечує зручну посадку водія.

На підлозі кабіни не повинно бути інструментів, банок з паливо - мастильними матеріалами та інших предметів, які під час руху можуть попасти під педалі керування і цим викликати утруднення в керуванні автомобілем. Всі інструменти слід зберігати в сумках або загорнутими в клейонку, щоб вони не деренчали під час руху.

Оптимальна температура повітря в кабіні повинна перебувати в межах 20...22 ° С. Підвищення або зниження температури впливає на самопочуття водія і прискорює його втомлюваність. При збільшенні температури вище зазначеної знижується увага, водій погано розрізняє зміну дорожньої обстановки і збільшується час реакції. Робота водія при низьких температурах в кабіні знижує працездатність його м’язів, викликає швидше їх втомлюваність і неточність дій. Досвід свідчить, що мінімальна кількість дорожньо – транспортних подій має місце при температурі 20 ° С, а при зменшенні і збільшенні температури кількість збільшується.

Загазовування кабіни відбувається при проникненні відпрацьованих газів і парів палива. Якщо вдихати повітря, що містить 0,12 % за об’ємом окису вуглецю протягом 2 годин, то це викличе головний біль, нудоту і навіть часткову втрату свідомості людини. Усунення загазованості кабіни забезпечується підтриманням автомобіля у належному технічному стані, а також правильним використанням вентиляції.

Надмірний шум порушує нормальні умови роботи водія, відвертає увагу, збільшує час реакції, утруднює сприйняття звукових сигналів інших транспортних засобів, а також значно погіршує слухове спостереження за роботою механізмів свого автомобіля. Зменшити шум можна тільки завдяки підтриманню автомобіля у технічно справному стані, правильному укладанню і закріпленню вантажу.

Особливо важливе значення має чистота стекол кабіни, які забезпечують необхідну оглядовість і видимість, а також зменшують стомленість зору водія. Стекла кабіни завжди повинні бути чистими і не мати тріщин. Не можна дозволяти встановлювати замість бокового скла фанеру або рамку з склом, що мають значно менші розміри. Протягом робочого дня водій повинен періодично протирати стекла чистою ганчіркою чи замшею. Це має особливе значення під час руху в темний час доби, коли внаслідок забруднення стекол виникають бліки, які збільшують можливість осліплення водія, а також значно погіршують видимість. Взимку, щоб запобігти замерзанню стекол, їх періодично протирають сіллю.

Запори дверей кабіни повинні бути справними і надійно утримувати двері в закритому положенні. Це запобігає їх відкриванню під час руху автомобіля і випаданню пасажирів з кабіни на проїзну частину дороги. Важливе значення для безпеки руху є також справність склоочисників. Під час снігопаду або дощу при їх несправності значно погіршується видимість шляху через лобове скло. Не можна керувати автомобілем, спостерігаючи за дорогою через відкриті дверці або вікно.

Дуже важливе значення для забезпечення безпеки руху має правильне встановлення дзеркала заднього огляду. Воно не повинно вібрувати під час руху автомобіля. Дзеркало слід відрегулювати так, щоб мати можливість спостерігати за обстановкою як ззаду, так і збоку. Водій, який не спостерігає, що робиться ззаду, не може забезпечити безпеку руху.

Правильна посадка водія, що забезпечує добру видимість дороги під час руху і зменшує його втомлюваність, залежить від правильного встановлення сидіння та спинки в кабіні автомобіля. Висота сидіння і відстань від його краю до педалей керування повинні бути відрегульовані так, щоб при натисненні на педалі ноги були трохи зігнуті. Одночасно з підгонкою сидіння залежно від росту водія добиваються і надійного його закріплення.

Перед виїздом на лінію водій враховує тривалість поїздки та характер дороги і в зв’язку з цим відповідно готує автомобіль. Він обирає найсприятливіший маршрут, враховуючи при цьому його протяжність, стан дороги, кліматичні та метеорологічні умови та інші особливості маршруту.

Для більш повного задоволення потреб жителів населених пунктів в пересуванні, крім маршрутних транспортних засобів, необхідний транспорт для індивідуальних поїздок – легкові автомобілі – таксі.

Висока швидкість перевезень, комфортабельність поїздки, можливість цілодобового обслуговування пасажирів в різних напрямках, доставка пасажирів і їх багажу безпосередньо від місця відправлення до місця призначення створюють великі зручності для пасажирів, які користуються послугами автомобілів – таксі. Середня відстань поїздки пасажирів на таксомоторному транспорті складає в місті 3...8 км, а за межами міста 15...20 км. Експлуатаційна швидкість автомобілів – таксі в міських умовах складає в середньому 22...25 км/ год.

Для вивчення попиту населення на легкові автомобілі – таксі проводять обстеження пасажиропотоків. Дані, отримані в результаті обстеження, є основою для розробки раціональних графіків випуску автомобілів – таксі на лінію.

Графіки випуску на лінію автомобілів – таксі складають щомісячно окремо для буденних днів, суботи і неділі. Обов’язково враховуються перехід підприємств на п’ятиденний тиждень і місцеві умови. На передсвяткові і святкові дні складають особливі графіки випуску автомобілів – таксі.

Однією з форм обслуговування населення автомобілями є організація руху автомобілів – таксі по певних маршрутах і за розкладом.

Маршрутні автомобілі – таксі забезпечують більш високі швидкості руху, чим автобусний чи інші види маршрутного наземного пасажирського транспорту. Маршрутні автомобілі – таксі використовують на тих напрямках, де наявні стійкі пасажиропотоки і вони (таксі), як правило, доповнюють роботу інших видів маршрутного пасажирського транспорту.

Порядок вибору, відкриття і організації руху на таксомоторних маршрутах повністю співпадає з вимогами для автобусних маршрутів. Є деякі відмінності в позначення стоянкових пунктів маршрутних автомобілів – таксі.

Крім того, на таксомоторних маршрутах більш широко застосовується система зупинок за вимогою, що створює додаткові зручності для пасажирів.

Легкові та вантажні автомобілі - таксі відрізняються від серійних автомобілів наявністю таксометра, зовнішніх пізнавальних знаків ( “ шашки” чи букви “ Т “ на кузові чи кабіні) і світлового сигналу “ Вільний” (зелений колір ліхтаря). На легкових і вантажних автомобілях – таксі встановлюють таксометри (прилади для визначення і обліку оплати за проїзд), які відрізняються принципово тільки наладкою на тариф перевезень.

Водій автомобіля - таксі індивідуального користування повинен виконувати розпорядження диспетчерської служби, чітко дотримуватись правил перевезень пасажирів і багажу, а також слідкувати за дотриманням цих правил пасажирами. Водій повинен приймати всі залежні від нього заходи для виконання плану по платному пробігу і виручці.

Для цього він повинен постійно удосконалювати свої знання плану міста і розміщення пунктів найбільшого попиту на таксі. Водій маршрутного автомобіля – таксі повинен виконувати графік руху автомобіля, зупиняти автомобіль за вимогою на всіх пунктах зупинки маршруту.

На міжміських маршрутах водій повинен пред’являти черговим диспетчерам автостанцій дорожній лист для відміток часу прибуття і відправлення таксі, а після виконання встановленого пробігу ставити автомобіль для технічного обслуговування.

Вантажемвважаються всі предмети з моменту приймання для перевезень до здачі одержувачу.

Для правильного вибору рухомого складу вантажі класифікують за фізичними властивостями, розмірами, вагою, ступенем використання вантажопідйомності автомобіля, умовами перевезень, ступенем небезпечності і умовами зберігання.

Рис. 22. 1. Класифікація вантажів

При перевезенні упакованих і штучних вантажів їх відправник зобов’язаний маркувати кожне вантажне місце. Вантажне маркування треба наносити безпосередньо на вантажі або на бирки (фанерні, металеві, тканинні). У маркуванні відправник повинен вказати: пункт призначення і одержувача вантажу, номер транспортної накладної, а також кількість місць у відправленні і номер місця. Всі небезпечні вантажі, а також вантажі, що потребують особливого обходження під час вантажних операцій і перевезення, повинні мати спеціальне транспортне маркування (рис. 22. 2.)

Рис. 22. 2. Спеціальне маркування вантажів

Транспортні роботи в сільськогосподарському виробництві становлять близько 40 % від загального обсягу всіх робіт. Автомобілі широко використовуються також для виконання спеціальних робіт, наприклад, для боротьби з шкідниками сільськогосподарських рослин, перевезення та внесення мінеральних добрив, на завантаженні сівалок на ходу агрегатів тощо. Автомобілі приймають безпосередню участь в багатьох технологічних процесах сільськогосподарського виробництва. Велика кількість сільськогосподарських робіт передбачає обов'язкову участь в них рухомого складу - автомобільного транспорту: приймання зерна від комбайна на ходу і доставка його на тік, завантаження автомобіля буряками від бурякопідіймача і доставка вантажу на цукровий завод або кагати, доставка овочів і картоплі в овочесховища тощо.

На перевезеннях сільськогосподарських вантажів використовують як стандартний, так і спеціалізований рухомий склад автомобільного транспорту.

Зернові культури (пшениця, жито, овес, ячмінь та ін.) перевозять рухомим складом безтарним способом. Автомобілі завантажують зерном на місці збирання врожаю з бункерів комбайнів. Розвантаження бункера на ходу комбайна підвищує його продуктивність на 15...20 %. Для вивезення зерна від комбайнів на токи використовують, як правило, автомобілі - самоскиди. Важкі дорожні умови не дають можливості використовувати автопоїзди для безпосереднього завантаження їх з бункерів комбайнів, тим більше що таке завантаження потребує значних витрат часу. Автопоїзди в такому разі можуть складатись з окремих причепів, що попередньо завантажуються з бункерів комбайнів і буксируються колісними тракторами до дороги. На перевезенні зерна з токів на хлібоприймальні пункти доцільно використовувати бортові або самоскидні автопоїзди.

Для перевезення буряків використовують автомобілі - самоскиди, бортові автомобілі і автопоїзди. Завантаження рухомого складу буряками проводиться від бурякопідіймачів або буряконавантажувачів. Для повнішого використання вантажопідйомності автомобілів і усунення втрат під час перевезення буряків необхідно нарощувати на 20...30 см.При перевезенні цукрових буряків застосовується і контейнерний спосіб, при якому бурякипісля очищення укладають у спеціальні металеві або дерев’яні контейнери, а потім встановлюють у кузови за допомогою автомобільних кранів. Розвантажують буряки сітками або ковшами.

Картоплю і овочі можна перевозити так, як і буряки, навалом, проте вони потребують обережнішого навантаження і особливо розвантаження.

Тварин перевозятьустандартних автомобілях, спеціально обладнаних високими гратчастими бортами, перегородками, тентами тощо, а також за допомогою спеціалізованого рухомого складу. Свиней та овець перевозять у спеціальних двох'ярусних напівпричепах.

Птицю перевозять у спеціальних клітках або ящиках з гратчастими боковими стінками. Клітки чи ящики встановлюють у кузові в кілька ярусів, скріплюють рейками та прив'язують.

Молоко перевозять за допомогою автомобілів - цистерн, причепів - цистерн або на бортових автомобілях у металевих флягах місткістю до 40 л.

Перевезення молока в цистернах дозволяє механізувати вантажно - розвантажувальні роботи (наповнюються цистерни завдяки розрідженню, що створюється двигуном, який працює на малих обертах), а також заощаджувати пару і воду для очистки тари.

Мінеральні добрива перевозять, як правило, у затареному вигляді (поліетиленових або паперових мішках, контейнерах тощо). Це виключає втрати добрив при навантаженні - розвантаженні і забезпечує схоронність їх
властивостей.

Рідкі добрива перевозять в автомобілях - цистернах. В період внесення добрив у грунт їх необхідно доставляти на поля, як правило, обминувши склади сільськогосподарських підприємств, тобто з заводів або вагонів за схемами “ завод - автомобіль – поле ” і “ вагон - автомобіль - поле ”. При перевезеннях добрив і отрутохімікатів необхідно додержувати певних правил безпеки: навантаження і розвантаження необхідно проводити з навітряного боку, кабіну водія потрібно щільно закрити, а сам водій зобов'язаний вийти з неї. Водій і вантажники повинні попередньо пройти спеціальний інструктаж з техніки безпеки і промислової санітарії, їх потрібно забезпечити спеціальним одягом, окулярами і респіраторами.

Контрольні запитання:

1. Які операції обов’язкові при підготовці автомобіля до виїзду на лінію?

2. При яких умовах не дозволяється заправка паливом і оливами на АЗС?

3. Які вимоги ставляться до кабіни водія?

4. Яких правил дотримуються при перевезенні пасажирів?

5. Як класифікуються вантажі за фізичними властивостями, розмірами, вагою, ступенем використання вантажопідйомності автомобіля, умовами перевезень, ступенем небезпечності і умовами зберігання?

6. Які вимоги ставляться до спеціального маркування вантажів?

7. В чому полягають особливості перевезення сільськогосподарських вантажів (продукції рослинництва і тваринництва, мінеральних добрив

і засобів захисту від хвороб і шкідників)?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Заміна коліс	\|	Електрична безпека при експлуатації автомобіля

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.