• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття про біологічне різноманіття

У 1992 р. в Ріо-де-Жанейро на Конференції ООН з проблем охорони навколишнього середовища була прийнята Конвенція про біорізноманіття, яке є як основою еволюції і функціонування систем біосфери, так і сталого забезпечення потреб населення Землі. У Конвенції про біорізноманіття вперше було сказано про необхідність збереження і відтворення форм організації живих істот, екосистем і ландшафтів. Біорізноманіття світу — це різноманітність живих організмів, починаючи з багатства тваринних і рослинних видів і мікроорганізмів.

Про те, які вигоди для людства при збереженні біорізноманіття свідчать наступні приклади з світової практики. Близько 4,5 відсотка валового національного продукту США, вартістю 87 млрд. доларів на рік, утворюється за рахунок диких видів біорізноманіття; вартість ліків, які виробляються у світі з дикорослих рослин становить близько 40 млрд. доларів США на рік.

У 1994 році Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про збереження біологічного різноманіття. Біологічне різноманіття є національним багатством як з точки зору екології, так і генетики, соціології, економіки, медицини, етики, естетики, культури. Біологічні ресурси нас годують і одягають, забезпечують житлом, ліками, оскільки людство є невід’ємним елементом біосфери.

Втрата біологічного різноманіття на планеті відбувається, головним чином, через руйнування довкілля, надмірну експлуатацію природних, у першу чергу біологічних, ресурсів, забруднення довкілля, некерований розвиток населених пунктів та інфраструктури (промислових об’єктів, комунікацій).

Конвенція передбачає, що країни мають право самі розпоряджатися своїми біологічними ресурсами, але вони також несуть відповідальність за збереження їх біологічного різноманіття і раціональне використання.

Країни, які приєднуються до Конвенції, повинні:

- розробляти національні стратегії, плани або програми по збереженню і раціональному використанню біологічного різноманіття;

- здійснювати збереження і раціональне використання біологічного різноманіття як елемент планування і політики;

- використовувати засоби масової інформації і освіту для того, щоб допомогти громадськості зрозуміти важливість біологічного різноманіття і необхідність вжиття заходів для його збереження;

- прийняти закони для захисту видів, яким загрожує вимирання або зникнення, створити системи заповідників для збереження біологічного різноманіття і сприяти екологічно безпечному розвитку навколо цих територій.

Приєднання України до міжнародної співпраці у цій сфері стало корисним як для народу нашої країни, так і для всього міжнародного співтовариства.

На конференції міністрів "Навколишнє середовище для Європи" (Софія, 23-25 жовтня 1995 р.) міністри по довкіллю 55 країн прийняли Загальноєвропейську стратегію в галузі біологічного і ландшафтного різноманіття. Таким чином вони створили узгоджену базу для проведення роботи по збереженню і покращенню якості природи і ландшафтів на всій території Європи.

2. Рослинний світ та його охорона:

а) значення рослин у біосфері і житті людини

Загальнопланетарна роль рослин колосальна. Вони відіграють велику роль у кругообігу речовин у природі завдяки здійсненню складного біохімічного процесу — фотосинтезу. Фотосинтез — це утворення рослинними організмами органічних речовин за допомогою світлової енергії, що поглинається хлорофілом та іншими фотосинтетичними пігментами. У процесі фотосинтезу відбувається перетворення світлової енергії на енергію хімічних зв’язків. Унаслідок фотосинтезу на Землі утворюється щороку до 200 млрд., тонн сухої органічної речовини, за рахунок якої підтримується життєдіяльність усіх гетеротрофних організмів.

У процесі фотосинтезу в атмосферу виділяється кисень, а поглинається вуглекислий газ. Таким чином, зелені рослини забезпечують життя на Землі, відіграючи на ній, за словами К.А. Тимірязєва, роль космічного фактора. Так, за сонячний день 1 га лісу виділяє до 200 кг кисню, поглинаючи при цьому 220-280 кг вуглекислого газу.

Частина виділеного рослинами кисню перетворюється на озон, який екранує Землю від жорсткого ультрафіолетового опромінення.

Рослинність здійснює великий вплив на клімат, водойми (регулює стік і випаровування), тваринний світ та інші елементи біосфери, з якими вона тісно взаємопов’язана.

Серед величезної кількості рослин у природі виділяються два основні типи — деревна і трав’яна рослинність. Деревна рослинність використовується в лісовому господарстві і лісовій промисловості. Природна трав’яниста рослинність (луки і пасовища) — важлива кормова база тваринництва. Природні кормові угіддя займають приблизно 20% площі суші, тобто більш як З млрд., га, або вдвоє більше, ніж рілля.

Рослини утворюють угруповання, які є середовищем існування тварин та інших організмів.

Як природний ресурс на першому місці стоїть лісова рослинність, що є основною і найбільш давньою за походженням природною рослинністю на Землі.

Ліси України вкривають 15,6% її території.

Хвойні займають 42% загальної площі, інша частина — листяні ліси.

Ліси різноманітні за породами (хвойні, хвойно-листяні, листяні). За віком ліси поділяють на молодняк, середнього віку, дозріваючі і дозрілі. Маючи велике та різноманітне економічне значення, ліси є також дуже важливим географічним фактором, який впливає на інші типи ландшафтів і на біосферу в цілому.

Ліс глобальний акумулятор живої речовини, який впливає на рівень кисневого і вуглецевого балансу. Найбільші лісисті регіони світу "виробляють" близько 50% кисню, який надходить в атмосферу. Лісу як біогеоценозу притаманний своєрідний тип обміну речовин та енергії між усіма його компонентами. У процесі цього обміну накопичуються і перетворюються органічні речовини, у тому числі у вигляді біомаси. Середня щорічна продуктивність тропічних дощових лісів — 28 т органічної речовини на 1 га, мішаних лісів помірного поясу — 10 тонн. Близько 90% біомаси біосфери зосереджено в лісах. Ліси, особливо тропічні, — найбільш продуктивна група екосистем Землі, яка відіграє надзвичайно важливу роль у підтриманні екологічної рівноваги в природі.

На одному гектарі лісу помірної зони може зростати лише кілька видів дерев. А всього лише на половині гектару тропічного лісу можна зустріти більше 80 видів.

Розмаїття тропічних дерев надає притулок багатьом мешканцям лісу. За повідомленням Національної академії наук США, на 10 км² тропічного лісу можуть жити до 125 видів ссавців, 100 видів плазунів, 400 видів птахів та 150 видів метеликів.

Значення рослинності в житті людини дуже велике. Рослинність формує середовище, необхідне для життя людини і розведених нею організмів, є невичерпним (при розумному використанні й охороні) джерелом різноманітних харчових продуктів, технічної і лікарської сировини, будівельнихматеріалів. Рослини — основний корм для домашніх тварин, використовуються людиною в різноманітних технологічних процесах. Рослини беруть участь в утворенні корисних копалин, ґрунтів, захищають ґрунти від руйнування потоками води і вітром, від засипання піском.

Для людства особливо важливі незамінні водоохоронні, водорегулюючі, протиерозійні, санітарно-гігієнічні та інші корисні функціїлісів.

Ліси забезпечують розподіл атмосферної вологи, місцеве випаровування і стік та його характер. Ліс послаблює процеси водної ерозії ґрунту і запобігає забрудненню річок та інших водойм. Лісосмуги завширшки 10 м поглинають 45-55% розчиненого у воді аміачного азоту, 73-93% —фосфору, 2,8-4,7% — нітратного азоту. Лісосмуга значно поліпшує бактеріологічні властивості води, зменшуючи кількість бактерій у воді більш як у 20 разів.

Ліси виконують важливу функцію закріплення і охорони ґрунтів. Вони запобігають змиванню і розмиванню ґрунту, зберігають і поліпшують його властивості, закріплюють рухомі піски, зупиняють утворення ярів. Розвинуті кореневі системи дерев виносять на поверхню з глибоких шарів ґрунту мінеральні поживні речовини, які сприяють підтриманню і підвищенню родючості земель. На схилах лісонасадження поглинають рідкі і затримують тверді стоки з розташованих вище ділянок, і розташовані нижче площі, захищаються від змиву, а вибалки, береги річок - від розмивання і замулення.

У гірській місцевості ліси виконують протизсувну функцію.

У степовій зоні ліси затримують поверхневий стік, зменшують швидкість вітру в приземному шарі і затримують випаровування ґрунтової вологи, оберігають поля від посухи і пилових бур.

Ліси виконують також санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. Радянський біолог Б.П. Токін відкрив ще у 1928 р. властивість рослин виділяти в повітря захисні речовини — фітонциди. Це леткі речовини, які діють на відстані; вони вбивають багато патогенних грибів і бактерій, можуть впливати на багатоклітинні організми, наприклад, затримувати розвиток молюсків, вбивати комах, гальмувати проростання насіння або розвиток трав. Серед рослин у міських насадженнях важливі різні види тополі, фітонциди яких убивають збудників дизентерії. Сильно діють і фітонциди черемхи. Експериментальне встановлено, що в парках повітря містить у 200 разів менше бактерій, ніж повітря міських вулиць.

Тривале перебування в лісі сприяє підвищенню активності дихальних процесів, позитивному збільшенню біострумів мозку, підвищенню вмісту кисню в крові людини.

Рослинність є джерелом естетичної насолоди, поліпшення психологічного стану. Лікування в курортних лісах показане для хворих на туберкульоз, бронхіальну астму, серцево-судинні захворювання, катар верхніх дихальних шляхів, вегетативну дистонію, хворих и порушеннями обміну речовин.

Були проведеш цікаві дослідження з метою виявлення впливу на психіку людини архітектоніки (форми) крон дерев. Виявилося, що дерева з пірамідальними, кулеподібними і спрямованими вгору кронами підвищують активність нервової системи, овальні, плакучі і зонтикові крони діють заспокійливо.

Рослини лісу абсорбують забруднюючі повітря шкідливі гази, уловлюють пил, сажу, радіоактивні та інші частки, що викидаються в повітря промисловими об’єктами, транспортом (1 га тополиного насадження (близько 400 дерев) збирає за сезон до 340 кг пилу). Лісові насадження поглинають шум міста, підвищують у 5-7 разів і більше іонізацію повітря, що сприятливо діє на здоров’я людини.

Негативний вплив рослинності досить незначний. Деякі види диких рослин зростають як бур’яни на культивованих землях і пасовищах. В окремих місцях доводиться вести боротьбу із заростанням водойм, каналів. Іноді масовий розвиток водної рослинності викликає появу літніх заморів риби.

Відомі й деякі інші випадки негативного впливу рослин на людину, наприклад, отруйних рослин. Пилок рослин може бути алергеном.

Рослинні ресурси планети колосальні і можуть забезпечити існування великої кількості людей та інших живих організмів, якщо їх використовувати раціонально і вживати заходів щодо їх охорони і відтворення.

Великою є кількість рослин, що існують у Світовому океані. Серед морських рослин переважають водорості. Всього близько 40 з 30 000 видів рослин, які зустрічаються в морях, представлені вищими рослинами з відділу квіткових.

Рослини заселяють різні ділянки товщі води. Деякі водорості, вільно плаваючи у воді, входять до складу планктону або утворюють більш помітні скупчення, наприклад тину. Інші водорості входять до складу бентосу, прикріплюючись до дна або будь-яких підводних предметів.

Дуже великі морські водорості утворюють цілі підводні луки або ліси, які простягаються на десятки кілометрів.

Багато водоростей використовуються промисловістю. Наприклад, чорноморська червона водорість філофора є сировиною для добування цінної речовини — агар-агару. Він застосовується в мікробіології та в харчовій промисловості.

З певних видів фукусів та ламінарій у деяких країнах добувають йод. Ці водорості застосовують також в текстильній, шкіряній та інших галузях промисловості. Ламінарія, або морська капуста, — цінний харчовий продукт, багатий на йод. Особливо широко водорості вживаються в їжу населенням Японії і Китаю, де з цією метою використовується до 70 видів океанічних рослин.

Використовуються водорості й у сільському господарстві як корм для худоби; бурі, червоні і зелені водорості, викинуті на берег, є прекрасним добривом.

Рослинні багатства Світового океану використовуються поки що дуже мало. Водорості складають лише 1% світового видобутку всіх продуктів з океанів, їх можна розглядати як величезний резерв харчових і промислових ресурсів майбутнього.

б) Антропогенний вплив на рослинний світ

Протягом багатьох століть людство використовувало лісові багатства, не турбуючись про наслідки знищення зелених ресурсів планети. За прогнозами вчених, до 25% нинішньої світової флори приречено на зникнення в найближчі 50 років.

Природні ліси, якими у світі колись було зайнято до 80 млн. км², нині мають площу усього 30 млн. км², тобто знищено вже майже дві третини. Всесвітній фонд дикої природи виявив, що найбільше лісів вирубано в Азії — 88% усієї природної рослинності. В Європі частка вирубаних лісів складає 62% , в Африці — 45% , в Латинській Америці — 41%, в Північній Америці — 39%. В Амазонії, де найбільші у світі вологі тропічні ліси, збереглося більше 85% природного лісу.

Вологі тропічні ліси вважалися неосяжними і невичерпними, але з’ясувалося, що це зовсім не так. Сьогодні вологі тропічні ліси вкривають лише 5% земної поверхні, а 100 років тому ця цифра складала 12%. Кожен рік вирубується або спалюється ділянка тропічного лісу, яка за площею переважає Англію (130 000 км²).

Багатство вологого тропічного лісу створювало враження, що після вирубки там швидко виросте все що завгодно.

Після сильного пошкодження тропічний ліс з такою системою самозабезпечення вже не може відновитися.

Площа лісів України за останні 450-500 років зменшилась утричі та є найменшою в Європі (після Молдови). Ступінь розораності в Україні становить 56,9% проти 25-30%, як того вимагає наукова екологічна теорія, у кілька разів перевищує середній європейський показник, а розораність степу та лісостепу в нашій державі сягає 75-85%.

Результати обчислень рівня антропогенізації лісів України вченими Інституту географії НАН України показали, що він становить більше 50%. Найвищий цей показник (понад 80%) — у степових областях. Науковці звертають увагу на такі фактори: 1) фактична лісистість областей України на 5-9% нижча від оптимальної; 2) частка лісів, що охороняються, складає лише 1-2% від лісовкритої площі; 3) власними лісовими ресурсами Україна забезпечує свої потреби лише на третину; 4) інтенсивність лісокористування в деяких регіонах набагато перевищує гранично допустимі норми.

Хижацьке знищення лісів на значних площах має різні катастрофічні наслідки. Ліс є прекрасним акумулятором вологи і його знищення викликне руйнівні весняні паводки та літні розливи річок. Весняні та дощові води, не зустрічаючи перешкод, швидко стікають по ярах у річки, а потім у моря. Унаслідок цього ґрунтові води поповнюються погано, і рівень їх знижується настільки, що вони вже не можуть компенсувати зменшення води в річках та озерах за рахунок випаровування в літній період, в результаті водойми починають міліти.

Згубними наслідками вирубування лісів є виникнення селевих потоків, ерозія ґрунтів і зміни клімату. Так, унаслідок вирубування лісів клімат стає більш сухим та континентальним, посилюються вітри, частішають суховії, посухи та ін.

Значної шкоди лісовим масивам завдають викиди промислових підприємств. Надзвичайно шкідливими речовинами для рослин є діоксиди сірки і азоту, озон, а також пероксид водню. Механізм дії цих речовин неоднаковий, оскільки ліси розташовані в різних кліматичних зонах, мають різний склад, ростуть на різних ґрунтах.

Найбільшої шкоди лісам завдають викиди підприємств кольоровоїметалургії. Кожний такий комбінат пригнічує лісову рослинність у радіусі до 150 км.

Найбільш імовірна причина загибелі багатьох лісів — кислотні дощі. Кислотні дощі впливають на рослини через хвою чи листя та через закислений ґрунт. У дерев сповільнюється швидкість радіального росту, хвоя після первинного пошкодження стає доступною для шкідників, спостерігається хлороз і опадання хвої, відмирання гілок (знизу догори і від стовбура до периферії), повне засихання дерева.

У промислових зонах на швидкість росту та загальний фізіологічний стан дерев впливають й інші токсичні сполуки (етилен, анілін), продукти фотохімічного окислення (пероксиацилнітрат), фториди, які утворюються при виробництві алюмінію та амонію, що викидається заводами і тваринницькими фермами.

Значної шкоди лісам завдають пожежі. Масштаб впливу лісових пожеж на біосферу Землі належить до глобальних явищ. Природні пожежі — важливий фактор динаміки лісового покриву.

Залежно від об’єктів горіння розрізняють три види лісових пожеж: низові, верхові і ґрунтові, або підземні. При низових пожежах вигорає підстилка і частина гумусового шару, наземний покрив, підлісок з чагарниковим ярусом, повалені дерева та пеньки. Справжня катастрофа для лісу — верхові пожежі, коли горять як нижні, так і верхні яруси деревостою. Ґрунтові, або підземні, пожежі відрізняються повільним, дуже стійким поширенням горіння в торф’яних покладах боліт і заболочених лісів, характеризуються значними втратами органіки з лісової екосистеми, хоча відносна частота таких пожеж не велика. Найчастіше виникають низові пожежі.

Лісові пожежі — явище сезонне. Перші пожежі виникають зі сходженням снігу навесні і тривають до його випадання восени. Це свідчить про те, що їх виникнення пов’язане з кліматичними факторами. Пожежна небезпека в лісі визначається головним чином температурою повітря і вологістю горючих матеріалів у лісі.

Крім пожеж природного походження, значної шкоди лісам завдають пожежі антропогенного походження.

Значну роль у погіршенні стану лісів відіграють комахи, що пошкоджують хвою та листя. Імовірність і частота виникнення спалахів масового розмноження шкідливих видів комах зростає зі зростанням антропогенного навантаження на ліси.

Руйнацію фітоценозів викликає розорюваннялуків і степових схилів, надмірне випасанняхудоби, забрудненняводи. Освоєння земель під присадибні ділянки та городи повністю знищило резервати степової рослинності в Україні.

Розробка крейдяних кар’єрів та випас худоби призводить до знищення цінних ділянок реліктової крейдяної рослинності.

Недостатній рівень екологічної культури завдає шкоди весняним первоцвітам. Біля населених пунктів помітно зменшилася кількість первоцвіту звичайного, проліски сибірської, тюльпана дібровного, багатьох видів фіалок.

Інтенсивна нераціональна заготівля лікарських рослин привела до зменшення бази природної сировини таких гостродефіцитних видів, як горицвіту весняного, астрагалу шерстистоквіткового, гірчаку зміїного, солодки голої, арніки гірської, лепехи болотяної та ін.

На забрудненійрадіонуклідами території України зосереджено близько 60% ресурсного потенціалу чорниці, 40% брусниці, 70% крушини, бобівнику, плавуну булавовидного та вересу, 90% журавлини, 80% багна болотного та чебрецю повзучого, 20% конвалії та ін. цінних рослин.

Зростання антропогенного впливу на навколишнє середовище викликає скорочення площ, зайнятих природними фітоценозами, деградацію ландшафтів, збідніння флори, зменшення чисельності популяцій окремих видів і запасів рослинної сировини.

в) Охорона рослинного світу

З огляду на різноманітний і значний за обсягами шкідливий вплив людської діяльності на рослинний світ його збереження повинно бути завжди в центрі уваги спеціалістів та науковців. Для підтримання організованості біосфери як глобальної екосистеми важливо зберегти таксономічне багатство ландшафтів, необхідне для еволюції біологічних видів.

Раціональне використання лісових ресурсів неможливе без їх ретельного вивчення і суворого обліку. Відновлення природних лісів і розведення нових порід дерев, їх інтродукція й акліматизація повинні вестися на науковій основі.

Раціональне лісокористування передбачає рівномірне вирубування дерев різних порід і правильне розміщення лісозаготівель, із забороною їх проведения в малолісних районах. У кожній географічній зоні повинні бути встановлені науково обґрунтовані норми вирубки з урахуванням різноманітного призначення лісів та можливостей промислового освоєння їх.

Не допускається вирубування водорегулюючих і водоохоронних лісів.

При охороні лісу передбачається охорона багаторічних дерев і цінних ділянок лісового біоценозу (рідкісні породи дерев, мисливські угіддя, токовища глухарів і тетеревів, лісові озера та ін.), охорона існуючих та потенційних місць відпочинку, боротьба з лісовими пожежами.

Одним з важливих факторів охорони лісу є правильна організація лісової промисловості та раціоналізація використання деревини. Створення лісопромислових комплексів дозволяє забезпечити більш повне використання деревини. Найбільш ефективним засобом підвищення продуктивності є лісовідновлювальні роботи.

Велику роль у підвищенні продуктивності лісів відіграє боротьба з лісовими пожежами, шкідниками і хворобами деревних порід.

Агролісомеліорація— це система лісівницьких заходів, які спрямовані на поліпшення природних умов територій та забезпечення підвищення продуктивності лісових угідь. Агролісомеліорація полягає у використанні ґрунтозахисних, водорегулюючих та інших середовищезахисних властивостей лісових насаджень.

Агролісомеліоративними роботами займаються лісгоспи, ліспромгоспи, лісомеліоративні станції та станції захисту лісу.

Лісомеліоративні станції засновуються в районах, які зазнають впливу повітряної та водної ерозії, для виконання робіт по закріпленню захисними насадженнями ярів, схилів, балок, пісків та інших еродованих земель; створення захисних лісових насаджень на сільськогосподарських землях.

Захисне лісорозведення відіграє важливу роль у збільшенні загальної біологічної продуктивності територій. Крім прямого меліоративного ефекту, захисні лісові насадження мають важливе значення для розширення сировинної бази дикорослих плодових дерев, грибів, лікарської та технічної сировини, медоносних трав.

Для захисту лісу від шкідливих видів хвоє- і листогризучих видів комах використовуються різні методи, серед них найбільш перспективним і екологічно безпечним є біологічний метод.

Охорона і поліпшення природних кормових угідь складається з багатьох заходів. Це й осушення заболочених земель, вапнування, внесення добрив, підсів трав, відповідна зміна складу травостою та ін. Охорона природних кормових угідь передбачає правильний пасовищний оборот, який регулюватиме випас.

Створювати нові лісонасадження можна на вилучених з сільськогосподарського користування низькопродуктивних земель.

Для збереження біологічної стійкості агроекосистем рекомендується серед великих площ оброблюваних земель залишати ділянки природної рослинності (зарості чагарників, групи дерев, трав’янисті угруповання як регулятори ландшафтного балансу) та створювати штучні лісосмуги.

Створення штучних лісових насаджень— один з найбільш ефективних шляхів рекультивації територій, порушених в результаті будівництва жилих районів та великих транспортних магістралей. При цьому дуже важливо правильно оцінювати причини і характер змін, які відбуваються в розташованих поблизу лісових насадженнях, і проектувати найбільш перспективні типи лісових культур з урахуванням їх можливої трансформації в майбутньому.

Стан природних ресурсів більшості цінних дикорослих лікарських рослин вимагаєзаконодавчого затвердження норм та правил їх використання, розвиток науково-дослідницьких робіт по введенню в культуру цінних, рідкісних та зникаючих видів, пошук резервів лікарських рослин офіційної медицини з наступною організацією угідь спеціального використання на території виявлених природних масивів лікарських рослин. Передача природних угідь в оренду, під садово-городні ділянки, під забудову тощо має проводитися тільки на основі експертної оцінки вартості вилучених природних рослинних ресурсів на території даних угідь.

Наукове узагальнення інформації про охорону популяцій окремих видів рослин міститься в Червоних книгах. До Червоної книги України (1996) занесено 541 вид рослин і грибів (з них: судинних — 439 видів; мохоподібних — 28 видів; водоростей — 17 видів; лишайників — 27 видів; грибів — 30 видів).

Було встановлено, що життєздатність біологічних видів можна забезпечити лише у разі збереження всіх рослинних угруповань. Природні рослинні угруповання — це сукупність певних видів рослин, що зростають на ділянках з однотипними умовами місцезростання та перебувають у тісній взаємодії як між собою, так і з умовами навколишнього середовища. Тому необхідна також охорона ландшафтів, з якими угруповання пов’язані екологічно. В Україні створено Зелену книгу. До неї занесено 127 рідкісних, зникаючих і типових угруповань різного рангу, наведені мотиви і категорії їх охорони, поширення і видовий склад.

Наукове значення Зеленої книги полягає в тому, що в неї вміщені відомості про реліктові, ендемічні та інші рідкісні угруповання.

Положенням про Зелену книгу України визначається п’ять категорій рослинних угруповань, що потребують охорони та занесення до Зеленої книги України, а саме:

- корінні рослинні угруповання, у складі яких домінують види рослин, занесені до Червоної книги України, а також реліктові та ендемічні види рослин;

- корінні рослинні угруповання, склад яких визначається типовими видами рослин, що зростають на межі свого ареалу чи висотного поширення та мають тенденцію до зниження свого життєвого потенціалу;

- рослинні угруповання, що не пов’язані з природною зональністю (болота, луки, водні об’єкти тощо) і потребують охорони з ботаніко-географічних міркувань;

- рослинні угруповання, взаємопов’язані зі зникаючими видами представників тваринного світу;

- рослинні угруповання, утворені поширеними в минулому видами рослин, які стали рідкісними під впливом антропогенних чи стихійних факторів.

Одним із заходів охорони рослинного світу є розширення заповідних об’єктів і покращення їх структури.

Ефективним шляхом збереження рідкісних видів і генофонду рослинного світу є створення їх живих колекцій у ботанічних садах, використання в озелененні. Так, у Королівському ботанічному саду в Кью (Великобританія) з метою охорони генофонду рослин створений банк насіння. У банку зібрано 25 тисяч рослин, що складає більше 10% насінних рослин світу.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А/. Поняття про судовий процес.
4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
11. Базові поняття
12. Базові поняття про класифікацію медичної техніки

Переглядів: 1794