МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Теоретичний матеріалСім'я Булгакових – звичайна провінційна інтелігентна сім'я, назавжди залишиться для Михайла Опанасовича світом тепла, інтелігентного побуту з музикою, читанням вголос вечорами, святом ялинки і домашніми спектаклями. Сім'я Булгакових – велика, дружна, культурна, музична, театральна”, – згадує дружина молодшого брата Михайла Булгакова. Ця атмосфера знайде потім віддзеркалення в романі “Біла гвардія”, в п'єсі “Дні Турбіних”. Ця атмосфера і по сьогоднішній день залишається в їх сімейному будинку на Андрієвському узвозі,13. Батько письменника, Опанас Іванович, був сином сільського священика і кар'єрою зобов'язаний лише власним здібностям і працьовитості. Одночасно з викладанням в академії він служив в Київській цензурі, отримав чин статського радника, завдяки чому Булгакови зробилися потомственими дворянами. Мати, Варвара Михайлівна, вроджена Покровськая, походила з сім'ї протоїрея Казанської соборної церкви міста Карачаєво Орловській губернії. На цю енергійну і добру жінку випала основна турбота по вихованнюдітей. Саме від матері Михайло успадкував любов до музики і книг. Батьківського заробітку вистачало для безбідного існування. Але в 1907 році сім'ю спіткало нещастя: від спадкового гіпертонічного нефросклероза, не доживши навіть до 50 років, помер Опанас Іванович. Близьким після його смерті залишилася пенсія, не менша, ніж колишня платня на двох службах. Мати, працьовита і діяльна жінка, зуміла дати синові освіту. До осені 1900 років Михайло вчиться удома, потім поступає в перший клас Александровськой гімназії. Вже в гімназії Булгаков проявляє свої всілякі здібності: пише вірші, малює карикатури, грає на роялі, співає, вигадує усні розповіді і прекрасно їх розповідає. Після закінчення гімназії в 1909 році не без коливань (вабила дорога артиста або літератора) стає студентом медичного факультету Імператорського університету святого Володимира, де вчиться майже сім років (університетський статут дозволяв повторювати програму того або іншого курсу). У 1913 році майбутній лікар, студент університету, Михайло Булгаков, одружується на Тетяні Миколаївні Лаппа, дочці керівника Саратовської казенної палати. Любов Булгакова до Тетяни Миколаївни рясніла драматичними моментами. Батьки по обидва боки були проти цього зв'язку. Проте молоді вирішили одружитися, і батьки змирилися з цим. 30 березня 1913 року Варвара Михайлівна Булгакова писала дочці Наді до Москви: Молоді знімають собі окрему кімнату. У 1916 році М. Булгаков закінчує університет, отримує диплом з відзнакою і вирушає в Смоленську губернію земським лікарем. Враження цих років відгукнуться в забарвлених гумором, сумних і яскравих картинах “Записки юного лікая”, що нагадують чеховськую прозу. Громадянська війна застала Булгакова в Києві. В цей час він намагається займатися приватною практикою. Найменше хоче бути залучений в політику. “Бути інтелігентом зовсім не означає бути ідіотом”, – відзначить він згодом. Але йде 1918 рік. Пізніше Булгаков напише, що налічив в Києві тієї пори чотирнадцять переворотів. “Добровольцем він зовсім не збирався йти нікуди, але як лікаря його постійно мобілізовували: то петлюрівці, то Червона Армія. Ймовірно, не по добрій волі він попав в денікінськую армію і був відправлений з ешелоном через Ростов на Північний Кавказ”. Через тиф Булгаков залишається у Владикавказі, коли денікінці відступають. Щоб не померти з голоду, пішов співробітничати з більшовиками – працював у відділі мистецтв, читав просвітницькі лекції про Пушкіна, Чехова, писав п'єси для місцевого театру. У травні 1921 року успішна постановка “Синів мулли” дала йому достатньо грошей для від'їзду з Владикавказу в Тіфліс. У Тіфлісі, а потім і в Батумі в Булгакова була можливість емігрувати, але він залишився в Росії. Булгаков прийняв рішення оселитися в Москві, одному з головних літературних центрів країни. До Москви він прибув у вересні 1921 року після короткої зупинки в Києві. Із столицею виявилися нерозривно зв'язані вся подальше життя і творчість Булгакова. Віднині він лише на короткий час виїжджав з Москви на Кавказ, до Криму, до Ленінграду, до Києва. Період мандрів, зміни місць закінчився. Важке життя письменника було в Москві, працював на різних посадах — конферансьє, редактором хроніки в приватній газеті, інженером у науково-технічному комітеті, журналістом у газеті «Гудок», навколо якої згуртувалися талановиті письменники. П’єса «Дні Турбіних» принесла Булгакову славу видатного драматурга. У 1925–28 рр. побачили світ збірки оповідань «Рокові яйця», «Дияволіада», «Оповідання»; у Ризі й Парижі вийшов друком роман «Біла гвардія». З 1928 року письменник працював над твором, який згодом викристалізувався в роман «Майстер і Маргарита». Робота над цим рукописом тривала до останніх днів митця. 1930 року постійні цькування критиків і перепони цензури змусили Булгакова звернутися з відчайдушним листом до Сталіна, у якому письменник вимагав надати йому можливість друкуватись або дозволити виїхати за кордон. Булгакова було призначено на посаду режисера МХАТу. Шлюб із першою дружиною розпався, із другою не склався також. Лише з третьою дружиною, Оленою Сергіївною, яка стала його музою, прототипом Маргарити, він почувався щасливим. 1940 року Булгакова не стало. О. Булгакова згадувала: «Помираючи, він говорив: "Напевно, це правильно… Що я міг би написати після Майстра?”» Читайте також:
|
||||||||
|