• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Публічно-правові справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян відне­сені до його внутрішньої діяльності або виключної компе­тенції

Публічно-правові справи про накладення адміністра­тивних стягнень

Публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства

Публічно-правові справи, віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України

При визначенні меж підвідомчості публічно-правових спо­рів адміністративним судам і Конституційному Суду України, слід зазначити, що Пленум Верховного Суду України у пост­анові „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” № 9 від 1 листопада 1996 року відзначив, що суди загальної юрисдикції не вправі, застосовуючи Конституц­ію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, перераховані у ст. 150 Конституції, оскільки це віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду. Однак будь-який суд загальної юрисдикції має право на під­ставі ст. 144 Конституції України визнати неконституційними чи такими, що суперечать законам України рішення органів місцевого самоврядування, а також – на підставі ст. 124 Кон­ституції України – акти органів державної виконавчої вла­ди – міністерств, інших центральних органів, місцевих державних адміністрацій тощо.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року виключно на пленарних засіданнях міських (міст, де утворені органи внутрішніх справ) рад, крім питань, зазна­чених у частині першій цієї статті, вирішуються такі питання: 1) утворення, реорганізації або ліквідації за погодженням з відповідними головними управліннями, управліннями МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі місцевої міліції; 2) погодження призначення на посади і звільнення з посад ке­рівника місцевої міліції, начальників структурних підрозділів та дільничних інспекторів цієї міліції, пропозицій щодо їх за­охочення або притягнення до відповідальності.

Загалом слід пам’ятати, що на розгляд адмініст­ративного суду передається не будь-який публічно-правовий спір, а лише такий, у якому хоча б однією із сторін є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня поса­дова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 п. 7 ст. 3, ч. 1 ст. 17 КАС).

Тобто, підвідомчість конкретної справи адміністративному суду обумовлюється участю у ній суб’єктів владних повнова­жень, які виконують покладені на них чинним законодавством завдання та функції держави. Чітке відмежування осіб, які на­лежать до суб’єктів владних повноважень від суб’єктів, які та­кими повноваженнями не наділені, має принципове значення для правильного визначення справ підвідомчих адміністратив­ним судам.

Поняття суб’єктів владних повноважень нерозривно по­в’язане із державною владою, яка здійснюється в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції України), але всі гілки влади виконують тією чи іншою мірою управлінські функції (функції внутрішньо-організаційного управління). Це стосується також Президента України та його Адміністрації, яка у широкому розумінні слова також виконує управлінську діяльність. Важливою є управлінська діяльність органів місцевого са­моврядування, котрі, хоч і не є державними органами, але їх вплив на управлінську діяльність значний, тим більше, що ряд повноважень державних органів (органів виконавчої влади) може бути їм делеговано, згідно з Конституцією України, За­конами України „Про місцеве самоврядування” та „Про місцеві державні адміністрації”.

Для нормального та ефективного функціонування будь-якої організації необхідний свій апарат, який складаєть­ся із спеціально підготовлених службовців. Державні служ­бовці виконують покладені на них обов’язки на постійній чи тимчасовій основі, на підставі, як правило, кон­курсного відбору, залежно від категорії посади. Від посади залежить обсяг, форми, методи участі державного службовця у практичному здійсненні компетенції того державного органу, в якому він працює.

Крім державних службовців, залежно від виду організації, виділяють службовців органів місцевого самоврядування, гро­мадських об’єднань, політичних партій і рухів, недержавних (виробничих і невиробничих організацій), релігійних, міжна­родних та інших організацій. Всі вони зайняті суспільно ко­рисною працею. Суспільно корисною працею зайняті також працівники, що забезпечують виховні і освітянські функції, здійснюють правоохоронну діяльність, надають послуги, ство­рюють матеріальні цінності та ін. Вони також є службовцями, але не представляють інтереси держави чи її органів. Близь­кою за змістом до державної є служба в органах місцевого самоврядування, оскільки її службовці є представниками цих органів, виконують пуб­лічні повноваження, а в деяких випадках повноваження, делеговані їм органами місцевої державної влади. Від державних службовців, таким чином, всі інші службовці відрізняються тим, що не наділені державно-владними, публічними повнова­женнями, не служать державі, а служать місцевій громаді, конкретній організації, об'єднанню громадян, партії та ін.

Таким чином, підвідомчість справ адміністративної юрис­дикції – інститут адміністративного процесуального права, який забезпечує розгляд та вирішення адміністративними су­дами публічно-правових спорів, віднесених процесуальним зако­ном виключно до їх юрисдикції, відмежовуючи публічно-пра­вові спори, які належать до юрисдикції (компетенції) інших судових чи державних органів.

2. Види та зміст підсудності справ адміністративної юрисдикції

Визначивши за допомогою підвідомчості, яким саме судо­вим чи юрисдикційним органом має розглядатись та вирішува­тись публічно-правовий спір, виникає необхідність правильно визначити адміністративний суд, до якого слід звертатись із конкретним адміністративним позовом.

Відповідно до положень Конституції України та Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, адмі­ністративні суди є спеціалізованими судами в системі судів за­гальної юрисдикції, яка утворена за принципами територіальності та спеціалізації.Згідно до цих принципів існуюча національна система таких судів доволі складна та ієрархічна. Тому при поданні адміністративного позову вини­кає складність із визначенням конкретного суду, який, за зако­ном, зобов’язаний прийняти рішення по такій заяві. Ураховуючи на це, у КАС закріплено поняття підсудності адміністративних справ.

Якщо норми про підвідомчість встановлюють коло справ, віднесених до розгляду адміністративних судів як окре­мої системи юрисдикційних органів, то інститут підсудності дозволяє розмежувати справи, віднесені до юрисдикції адмі­ністративних судів, у межах системи цих судів між окремими її ланками чи елементами. Якщо при визначенні підвідомчості встановлюється, суд чи не суд має вирішувати правовий спір, то при визначенні під­судності встановлюється, який саме суд має розглядати справу.

Обставинами, які обумовлюють підсудність кон­кретної адміністративної справи адміністративному суду, є:

1. Особливий склад учасників публічно-правового спору. Залежно від специфіки такого складу конкретна адміністратив­на справа розглядатиметься у загальному місцевому суді, ок­ружному адміністративному суді, або ж у Вищому адміністра­тивному суді України. Так, наприклад. Вищому адміністративному суду України як суду першої і останньої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів ви­борів або всеукраїнського референдуму (ч. 4 ст. 18 КАС).

2. Місцезнаходження позивача або відповідача. За загаль­ним правилом адміністративні справи вирішуються адміністра­тивним судом за місцезнаходженням відповідача (ч. 1 ст. 19 КАС).

3. Належність адміністративного суду до певної інстанції сис­теми адміністративних судів. Тобто різні публічно-правові спори можуть розглядатись та вирішуватись або місцевими загальними судами як адміністративними судами, або окруж­ними адміністративними судами, або апеляційними адмініст­ративними судами, або Вищим адміністративним судом.

Таким чином підсудність справ адміністративної юрисдикції –це закріплений процесуальним законом механізм розподілу публічно-правових спорів між ок­ремими ланками адміністративної судової системи та окре­мими її складовими – адміністративними судами, який (тоб­то розподіл) здійснюється з урахуванням особливостей та змісту відповідно таких спорів.

Дотримання правил підсудності особою, яка подає до суду позовну заяву, гарантує їй швидке пору­шення справи, її вирішення та задоволення взаємних претензій сторін, виходячи із фактичних обставин справи. Однак у разі порушення правил підсудності адміністратив­них справ, можуть виникнути два наслідки, які не дозволяють здійснити адміністративне правосуддя за загальними правилами КАС України:1) повер­нення позовної заяви позивачеві(п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС); 2) передача адміністративної справи з одного адміністративно­го суду до іншого, до юрисдикції якого належить конкретна адміністративна справа (пп. 2, 3 ч. 1 ст. 22 КАС).

З метою однозначного визначення конкретного адміністратив­ного суду, який має розглядати той чи інший публічно-право­вий спір, враховуючи її особливості, КАС (ст.ст. 18, 19, 20, 21) встановлено такі види підсудності справ адміністратив­ної юрисдикції: предметна, територіальна, інстанційпа, а також під­судність кількох пов’язаних між собою вимог.

Предметна підсудність адміністративних справ.Відповідно до окремих положень КАС (ст. 18), адмі­ністративними судами першої інстанції в Україні є місцеві загальні суди, окружні адміністративні суди та Вищий адмініст­ративний суд. Предметна підсудність забезпечує відповідний розподілсправ між цими трьома ланками су­дової системи, як між судами виключно першої інстанції, тобто між місцевими загальними судами, окружними адміністративними судами чи Вищим адміністративним судом.

Виходячи із положень ч.ч. 1-3 ст. 18 КАС, в Україні існує дворівнева система місцевих адміністративних судів, яка представлена: 1) місцевими загаль­ними судами, які за своїми функціями віднесені до адміністра­тивних судів та 2) окружними (місцевими) адміністративними судами. Така система місцевих адміністративних судів дає можливість одно­часно забезпечити доступність правосуддя для людини і неза­лежність суддів від стороннього втручання, особливо від ор­ганів виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС місцевим загаль­ним судамяк адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи без­діяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (цей підпункт введено в дію з 1 січня 2011 року);

5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті (ч. 1 ст. 18 доповнено згідно із Законом № 4054-VI від 17.11.2011).

Окружним адміністративним судампідсудні адміністра­тивні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (ч. 2 ст. 18).

Разом із тим, у зазначеній ст. 18 КАС закріплено такий вид предметної підсудності адміністративних справ як альтернативна. Альтернативна предметна підсудність адміністратив­них справзабезпечує спрощений доступ фізичних і юридич­них осіб до судових органів у разі порушення урядовими осо­бами місцевих органів виконавчої влади їх законних прав, свобод та інтересів. Такий спрощений доступ до судових органів полягає у можливості подання зацікавленою особою адміністративного позову і до місцевого загального суду, і до окруж­ного адміністративного суду.

Так, якщо ж предметом розгляду і вирішення суду є скарги на дії або бездіяльність посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади, то такі справи розглядаються місце­вим загальним судом: або адміністративним судом, або окруж­ним адміністративним судом – на вибір позивача (ч. 3 ст. 18 КАС). Можливість вибору зацікавленою особою судових органів, які розглядатимуть її адміністративну справу, забезпечує цій особі або доступність суду (якщо справа розглядатиметься місцевим загальним судом), або додаткові гарантії щодо неза­лежного розгляду справи (якщо справа розглядатиметься ок­ружним адміністративним судом). Елемент альтернативної предметної підсудності міститься у ч. 5 ст. 18 КАС, якою визначено, що у разі невизна­ченості КАС предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом на вибір позивача.

Поряд із загальним місцевим судом та окружним адмініст­ративним судам, як судами першої інстанції, повноваженнями суду першої інстанції щодо чітко визначених процесуальним законом адміністративних справ, також наділений Вищий ад­міністративний суд України.

Вищому адміністративному суду Українияк суду першої і останньої інстанції підсудні справи: 1) щодо встановлення Центральною виборчою комісією ре­зультатів виборів або всеукраїнського референдуму; 2) справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; 3) справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України(ч. 4 ст. 18 КАС).

Спеціальні правила предметної підсудності справ Вищому адміністративному суду України, як суду першої інстанції, передбачені також Главою 6 „Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ” КАС (ч. 3 ст. 172, ч. 2 ст. 173, ч. 3 ст. 174, ч. 1 ст. 180 та ін.).

Територіальна підсудність адміністративних справ.Територіальна підсудність розмежовує повноваження по розгляду адміністративними судами справ між однорідними адміністративними судами залежно від території, на яку поши­рюється їх компетенція. Вона персоніфікує адміністративні суди по розгляду справ, визначає, який конкретно суд може розглянути конкретну справу по першій інстанції.

Загальне правило територіальної підсудностіадміністра­тивних справ закріплено ч. 1 ст. 19 КАС, відповідно до якої адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Таке правило територіальної підсудності запроваджено з метою захисту матеріальних інтересів відповідача та попере­дження недобросовісного використання права на звернення до адміністративного суду.

Якщо позивач оскаржує рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, що стосуються інтересів лише одного позивача, то заяву належить подавати як правило за місцем знахо­дження позивача. Так, згідно ч. 2 ст. 19 КАСадміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Частиною 3 статті 19 КАС закріплено виключну територіальну підсудність,за правилами якої окремі кате­горії адміністративних справ, в силу їх державного, суспільно­го чи міжнародного значення віднесені до юрисдикції окруж­ного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюються на місто Київ. Відповідно до Указу Президента України „Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів” від 16 листопада 2004 року окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, є Окружний адміністративний суд міста Києва. Йому підсудні виключно такі адміністративні справи:

-з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом;

- з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель;

- відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа;

- про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії (ч. 3 ст. 19).

-щододій чи бездіяльності кандидата на пост Президента України, ініціативних груп всеукраїнського референдуму, інших суб’єктів ініціювання всеукраїнського референдуму, що порушують законодавство про вибори чи референдум (ч. 3 ст. 175 КАС).

Крім зазначених статей, правила виключної територіальної підсудності закріплені також у Главі 6 КАС (ч.ч. 4-5 ст. 172, ч. 2 ст. 173, ч. 3 ст. 174, ч. 1 ст. 182, ч. 1 ст. 183 тощо).

Варто відзначити, що для територіальної підсудності прита­манний елемент альтернативи. Зокрема, у разі невизначеності КАС територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача (ч. 4 ст. 19 КАС).

Таким чином в основу територіальної підсудності адміністративних справ покладено такі критерії:1) адміністративно-територіальний устрій України, закріпле­ний Конституцією України; 2) місцезнаходження відповідача; 3) місцезнаходження позивача; 4) державне, суспільне чи міжнародне значення адміністратив­них справ; 5) специфіка, суб’єктний склад, зміст публічно-правових від­носин та їх об’єкт.

Інстанційна підсудність адміністративних справ. Метою закріплення інстанційної підсудності адміністративних справ, виходячи із змісту положень ст. 20 КАС, є: 1) визначення обсягу юрисдикції кожної ланки системи адміністративних судів та, відповідно, відмежування юрисдикції однієї судової ланки від іншої; 2)визначення співвідношення повноважень кожної ланки системи адміністративних судів щодо розгляду та вирішен­ня адміністративних справ стосовно іншої; 3) визначення ролі і місця Верховного Суду України в системі адміністративних судів України.

Відповідно до мети інстанційної підсудності адміністратив­них справ, у загальному вигляді повноваження адміністратив­них судів України закріплені Законом „Про судо­устрій і статус суддів” (ст.ст. 22, 27, 32), а саме:

-окружні (місцеві) адміністративні судирозглядають адмі­ністративні справи, пов’язані з правовідносинами у сфері публічного управління (справи адміністративної юрис­дикції) і діють як суди першої інстанції;

- апеляційні адміністративні суди:1) розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального зако­ну; 2) розглядають по першій інстанції справи, визначені законом; 3) аналізують судову статистику, вивча­ють і узагальнюють судову практику; 4) надають методич­ну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам; 5) здійснюють інші повноваження, передбачені законом. Отже, апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

- Вищий адміністративний суд України:1) розглядає в каса­ційному порядкусправи адміністративної судової юрис­дикції (переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд каса­ційної інстанції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом; 2) аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику; 3) надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однако­вого застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судо­вої статистики; 4) дає адміністративним судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства у справах адміністративної судової юрисдикції; 5) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Верховний Суд Українипереглядає судові рішення адмініст­ративних судів згідно ч. 2 ст. 38 ЗУ „Про судоустрій і статус суддів” у таких справах:

1) з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

2) у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Отже, відповідно до ст. 20 КАС інстанційна підсудність адміністративних справ залежно від конкретної судової ланки системи адміністративних судів представлена таким чином.

1. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а та­кож Виший адміністративний суд України у випадках, вста­новлених КАС (ч. 4 ст.ст. 18, ч. 3 ст. 172, ч. 2 ст. 173, ч. 3 ст. 174, ч. 1 ст. 180 та ін), вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрис­дикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

3. Виший адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у ка­саційному порядку як суд касаційної інстанції.

У випадку, визначеному ч. 6 ст. 177 КАС, Виший адміністративний суд України переглядає в апеляційному по­рядку як суд апеляційної інстанції судові рішення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого по­ширюється на місто Київ. Так, судом апе­ляційної інстанції у справах, розглянутих відповідно до ч. 3 ст. 172 вказаного кодексу, Київським апеляційним адміністративним судом, є Вищий адміністративний суд України.

4. Верховний Суд України переглядає судові рішення адмі­ністративних судів з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом, а також у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Підсудність кількох пов’язаних між собою вимог є ос­таннім видом підсудності адміністративних справ, закріп­лених ст. 21 КАС.Критерієм, який впливає на виникнення такого виду підсуд­ності, визначає конкретний адміністративний суд, що розгля­датиме та вирішуватиме публічно-правовий спір, є наявність двох ібільше взаємопов’язаних (взаємообумовлених) вимог, заявлених позивачем в одній позовній заяві. Підсудність за зв’язком справ встановлює, що позов має розглядати суд, який розглядає іншу, пов’язану з ним справу. Так створюються кращі умови для дослідження усіх матеріалів справи з метою виявлення дійсних обставин, прав і обов’язків сторін, а також для економії процесуальних засобів і часу.

Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов’язані між собою. Якщо справа щодо пов'язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача.

Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна Київському апеляційному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - іншому адміністративному суду, таку справу розглядає Київський апеляційний адміністративний суд (ч. 1 ст. 21 КАС).

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправни­ми рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних пов­новажень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адмініст­ративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (ч. 2 ст. 21 КАС).

Однак, слід пам’ятати, що первісно, отримавши адміністра­тивний позов із кількома вимогами, суд спершу керується за­гальними правилами предметної, територіальної чи інстанцій­ної підсудності, визначаючи належність адміністративної спра­ви до конкретної ланки адміністративних судів та окремого адміністративного суду. Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинст­ва, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 21 КАС).

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Автоматизація банківської діяльності в Україні
6. Автоматизація метрологічної діяльності
7. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
9. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
10. Адміністративні справи, пов'язані із реалізацією вибор­чих прав (ст.ст. 172, 173, 174, 175, 176).
11. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
12. Адміністративно-правовий статус об'єднань громадян

Переглядів: 1014