МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Публічно-правові справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенціїПублічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень Публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства Публічно-правові справи, віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України При визначенні меж підвідомчості публічно-правових спорів адміністративним судам і Конституційному Суду України, слід зазначити, що Пленум Верховного Суду України у постанові „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” № 9 від 1 листопада 1996 року відзначив, що суди загальної юрисдикції не вправі, застосовуючи Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, перераховані у ст. 150 Конституції, оскільки це віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду. Однак будь-який суд загальної юрисдикції має право на підставі ст. 144 Конституції України визнати неконституційними чи такими, що суперечать законам України рішення органів місцевого самоврядування, а також – на підставі ст. 124 Конституції України – акти органів державної виконавчої влади – міністерств, інших центральних органів, місцевих державних адміністрацій тощо. Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року виключно на пленарних засіданнях міських (міст, де утворені органи внутрішніх справ) рад, крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються такі питання: 1) утворення, реорганізації або ліквідації за погодженням з відповідними головними управліннями, управліннями МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі місцевої міліції; 2) погодження призначення на посади і звільнення з посад керівника місцевої міліції, начальників структурних підрозділів та дільничних інспекторів цієї міліції, пропозицій щодо їх заохочення або притягнення до відповідальності. Загалом слід пам’ятати, що на розгляд адміністративного суду передається не будь-який публічно-правовий спір, а лише такий, у якому хоча б однією із сторін є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 п. 7 ст. 3, ч. 1 ст. 17 КАС). Тобто, підвідомчість конкретної справи адміністративному суду обумовлюється участю у ній суб’єктів владних повноважень, які виконують покладені на них чинним законодавством завдання та функції держави. Чітке відмежування осіб, які належать до суб’єктів владних повноважень від суб’єктів, які такими повноваженнями не наділені, має принципове значення для правильного визначення справ підвідомчих адміністративним судам. Поняття суб’єктів владних повноважень нерозривно пов’язане із державною владою, яка здійснюється в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції України), але всі гілки влади виконують тією чи іншою мірою управлінські функції (функції внутрішньо-організаційного управління). Це стосується також Президента України та його Адміністрації, яка у широкому розумінні слова також виконує управлінську діяльність. Важливою є управлінська діяльність органів місцевого самоврядування, котрі, хоч і не є державними органами, але їх вплив на управлінську діяльність значний, тим більше, що ряд повноважень державних органів (органів виконавчої влади) може бути їм делеговано, згідно з Конституцією України, Законами України „Про місцеве самоврядування” та „Про місцеві державні адміністрації”. Для нормального та ефективного функціонування будь-якої організації необхідний свій апарат, який складається із спеціально підготовлених службовців. Державні службовці виконують покладені на них обов’язки на постійній чи тимчасовій основі, на підставі, як правило, конкурсного відбору, залежно від категорії посади. Від посади залежить обсяг, форми, методи участі державного службовця у практичному здійсненні компетенції того державного органу, в якому він працює. Крім державних службовців, залежно від виду організації, виділяють службовців органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, політичних партій і рухів, недержавних (виробничих і невиробничих організацій), релігійних, міжнародних та інших організацій. Всі вони зайняті суспільно корисною працею. Суспільно корисною працею зайняті також працівники, що забезпечують виховні і освітянські функції, здійснюють правоохоронну діяльність, надають послуги, створюють матеріальні цінності та ін. Вони також є службовцями, але не представляють інтереси держави чи її органів. Близькою за змістом до державної є служба в органах місцевого самоврядування, оскільки її службовці є представниками цих органів, виконують публічні повноваження, а в деяких випадках повноваження, делеговані їм органами місцевої державної влади. Від державних службовців, таким чином, всі інші службовці відрізняються тим, що не наділені державно-владними, публічними повноваженнями, не служать державі, а служать місцевій громаді, конкретній організації, об'єднанню громадян, партії та ін. Таким чином, підвідомчість справ адміністративної юрисдикції – інститут адміністративного процесуального права, який забезпечує розгляд та вирішення адміністративними судами публічно-правових спорів, віднесених процесуальним законом виключно до їх юрисдикції, відмежовуючи публічно-правові спори, які належать до юрисдикції (компетенції) інших судових чи державних органів.
2. Види та зміст підсудності справ адміністративної юрисдикції Визначивши за допомогою підвідомчості, яким саме судовим чи юрисдикційним органом має розглядатись та вирішуватись публічно-правовий спір, виникає необхідність правильно визначити адміністративний суд, до якого слід звертатись із конкретним адміністративним позовом. Відповідно до положень Конституції України та Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, адміністративні суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції, яка утворена за принципами територіальності та спеціалізації.Згідно до цих принципів існуюча національна система таких судів доволі складна та ієрархічна. Тому при поданні адміністративного позову виникає складність із визначенням конкретного суду, який, за законом, зобов’язаний прийняти рішення по такій заяві. Ураховуючи на це, у КАС закріплено поняття підсудності адміністративних справ. Якщо норми про підвідомчість встановлюють коло справ, віднесених до розгляду адміністративних судів як окремої системи юрисдикційних органів, то інститут підсудності дозволяє розмежувати справи, віднесені до юрисдикції адміністративних судів, у межах системи цих судів між окремими її ланками чи елементами. Якщо при визначенні підвідомчості встановлюється, суд чи не суд має вирішувати правовий спір, то при визначенні підсудності встановлюється, який саме суд має розглядати справу. Обставинами, які обумовлюють підсудність конкретної адміністративної справи адміністративному суду, є: 1. Особливий склад учасників публічно-правового спору. Залежно від специфіки такого складу конкретна адміністративна справа розглядатиметься у загальному місцевому суді, окружному адміністративному суді, або ж у Вищому адміністративному суді України. Так, наприклад. Вищому адміністративному суду України як суду першої і останньої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму (ч. 4 ст. 18 КАС). 2. Місцезнаходження позивача або відповідача. За загальним правилом адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача (ч. 1 ст. 19 КАС). 3. Належність адміністративного суду до певної інстанції системи адміністративних судів. Тобто різні публічно-правові спори можуть розглядатись та вирішуватись або місцевими загальними судами як адміністративними судами, або окружними адміністративними судами, або апеляційними адміністративними судами, або Вищим адміністративним судом. Таким чином підсудність справ адміністративної юрисдикції –це закріплений процесуальним законом механізм розподілу публічно-правових спорів між окремими ланками адміністративної судової системи та окремими її складовими – адміністративними судами, який (тобто розподіл) здійснюється з урахуванням особливостей та змісту відповідно таких спорів. Дотримання правил підсудності особою, яка подає до суду позовну заяву, гарантує їй швидке порушення справи, її вирішення та задоволення взаємних претензій сторін, виходячи із фактичних обставин справи. Однак у разі порушення правил підсудності адміністративних справ, можуть виникнути два наслідки, які не дозволяють здійснити адміністративне правосуддя за загальними правилами КАС України:1) повернення позовної заяви позивачеві(п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС); 2) передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого, до юрисдикції якого належить конкретна адміністративна справа (пп. 2, 3 ч. 1 ст. 22 КАС). З метою однозначного визначення конкретного адміністративного суду, який має розглядати той чи інший публічно-правовий спір, враховуючи її особливості, КАС (ст.ст. 18, 19, 20, 21) встановлено такі види підсудності справ адміністративної юрисдикції: предметна, територіальна, інстанційпа, а також підсудність кількох пов’язаних між собою вимог. Предметна підсудність адміністративних справ.Відповідно до окремих положень КАС (ст. 18), адміністративними судами першої інстанції в Україні є місцеві загальні суди, окружні адміністративні суди та Вищий адміністративний суд. Предметна підсудність забезпечує відповідний розподілсправ між цими трьома ланками судової системи, як між судами виключно першої інстанції, тобто між місцевими загальними судами, окружними адміністративними судами чи Вищим адміністративним судом. Виходячи із положень ч.ч. 1-3 ст. 18 КАС, в Україні існує дворівнева система місцевих адміністративних судів, яка представлена: 1) місцевими загальними судами, які за своїми функціями віднесені до адміністративних судів та 2) окружними (місцевими) адміністративними судами. Така система місцевих адміністративних судів дає можливість одночасно забезпечити доступність правосуддя для людини і незалежність суддів від стороннього втручання, особливо від органів виконавчої влади. Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС місцевим загальним судамяк адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (цей підпункт введено в дію з 1 січня 2011 року); 5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті (ч. 1 ст. 18 доповнено згідно із Законом № 4054-VI від 17.11.2011). Окружним адміністративним судампідсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (ч. 2 ст. 18). Разом із тим, у зазначеній ст. 18 КАС закріплено такий вид предметної підсудності адміністративних справ як альтернативна. Альтернативна предметна підсудність адміністративних справзабезпечує спрощений доступ фізичних і юридичних осіб до судових органів у разі порушення урядовими особами місцевих органів виконавчої влади їх законних прав, свобод та інтересів. Такий спрощений доступ до судових органів полягає у можливості подання зацікавленою особою адміністративного позову і до місцевого загального суду, і до окружного адміністративного суду. Так, якщо ж предметом розгляду і вирішення суду є скарги на дії або бездіяльність посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади, то такі справи розглядаються місцевим загальним судом: або адміністративним судом, або окружним адміністративним судом – на вибір позивача (ч. 3 ст. 18 КАС). Можливість вибору зацікавленою особою судових органів, які розглядатимуть її адміністративну справу, забезпечує цій особі або доступність суду (якщо справа розглядатиметься місцевим загальним судом), або додаткові гарантії щодо незалежного розгляду справи (якщо справа розглядатиметься окружним адміністративним судом). Елемент альтернативної предметної підсудності міститься у ч. 5 ст. 18 КАС, якою визначено, що у разі невизначеності КАС предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом на вибір позивача. Поряд із загальним місцевим судом та окружним адміністративним судам, як судами першої інстанції, повноваженнями суду першої інстанції щодо чітко визначених процесуальним законом адміністративних справ, також наділений Вищий адміністративний суд України. Вищому адміністративному суду Українияк суду першої і останньої інстанції підсудні справи: 1) щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму; 2) справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; 3) справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України(ч. 4 ст. 18 КАС). Спеціальні правила предметної підсудності справ Вищому адміністративному суду України, як суду першої інстанції, передбачені також Главою 6 „Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ” КАС (ч. 3 ст. 172, ч. 2 ст. 173, ч. 3 ст. 174, ч. 1 ст. 180 та ін.). Територіальна підсудність адміністративних справ.Територіальна підсудність розмежовує повноваження по розгляду адміністративними судами справ між однорідними адміністративними судами залежно від території, на яку поширюється їх компетенція. Вона персоніфікує адміністративні суди по розгляду справ, визначає, який конкретно суд може розглянути конкретну справу по першій інстанції. Загальне правило територіальної підсудностіадміністративних справ закріплено ч. 1 ст. 19 КАС, відповідно до якої адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Таке правило територіальної підсудності запроваджено з метою захисту матеріальних інтересів відповідача та попередження недобросовісного використання права на звернення до адміністративного суду. Якщо позивач оскаржує рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, що стосуються інтересів лише одного позивача, то заяву належить подавати як правило за місцем знаходження позивача. Так, згідно ч. 2 ст. 19 КАСадміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. Частиною 3 статті 19 КАС закріплено виключну територіальну підсудність,за правилами якої окремі категорії адміністративних справ, в силу їх державного, суспільного чи міжнародного значення віднесені до юрисдикції окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюються на місто Київ. Відповідно до Указу Президента України „Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів” від 16 листопада 2004 року окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, є Окружний адміністративний суд міста Києва. Йому підсудні виключно такі адміністративні справи: -з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом; - з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель; - відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа; - про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії (ч. 3 ст. 19). -щододій чи бездіяльності кандидата на пост Президента України, ініціативних груп всеукраїнського референдуму, інших суб’єктів ініціювання всеукраїнського референдуму, що порушують законодавство про вибори чи референдум (ч. 3 ст. 175 КАС). Крім зазначених статей, правила виключної територіальної підсудності закріплені також у Главі 6 КАС (ч.ч. 4-5 ст. 172, ч. 2 ст. 173, ч. 3 ст. 174, ч. 1 ст. 182, ч. 1 ст. 183 тощо). Варто відзначити, що для територіальної підсудності притаманний елемент альтернативи. Зокрема, у разі невизначеності КАС територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача (ч. 4 ст. 19 КАС). Таким чином в основу територіальної підсудності адміністративних справ покладено такі критерії:1) адміністративно-територіальний устрій України, закріплений Конституцією України; 2) місцезнаходження відповідача; 3) місцезнаходження позивача; 4) державне, суспільне чи міжнародне значення адміністративних справ; 5) специфіка, суб’єктний склад, зміст публічно-правових відносин та їх об’єкт. Інстанційна підсудність адміністративних справ. Метою закріплення інстанційної підсудності адміністративних справ, виходячи із змісту положень ст. 20 КАС, є: 1) визначення обсягу юрисдикції кожної ланки системи адміністративних судів та, відповідно, відмежування юрисдикції однієї судової ланки від іншої; 2)визначення співвідношення повноважень кожної ланки системи адміністративних судів щодо розгляду та вирішення адміністративних справ стосовно іншої; 3) визначення ролі і місця Верховного Суду України в системі адміністративних судів України. Відповідно до мети інстанційної підсудності адміністративних справ, у загальному вигляді повноваження адміністративних судів України закріплені Законом „Про судоустрій і статус суддів” (ст.ст. 22, 27, 32), а саме: -окружні (місцеві) адміністративні судирозглядають адміністративні справи, пов’язані з правовідносинами у сфері публічного управління (справи адміністративної юрисдикції) і діють як суди першої інстанції; - апеляційні адміністративні суди:1) розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону; 2) розглядають по першій інстанції справи, визначені законом; 3) аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику; 4) надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам; 5) здійснюють інші повноваження, передбачені законом. Отже, апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції. - Вищий адміністративний суд України:1) розглядає в касаційному порядкусправи адміністративної судової юрисдикції (переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом; 2) аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику; 3) надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; 4) дає адміністративним судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства у справах адміністративної судової юрисдикції; 5) здійснює інші повноваження, передбачені законом. Верховний Суд Українипереглядає судові рішення адміністративних судів згідно ч. 2 ст. 38 ЗУ „Про судоустрій і статус суддів” у таких справах: 1) з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом; 2) у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Отже, відповідно до ст. 20 КАС інстанційна підсудність адміністративних справ залежно від конкретної судової ланки системи адміністративних судів представлена таким чином. 1. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Виший адміністративний суд України у випадках, встановлених КАС (ч. 4 ст.ст. 18, ч. 3 ст. 172, ч. 2 ст. 173, ч. 3 ст. 174, ч. 1 ст. 180 та ін), вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції. 2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції. 3. Виший адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку, визначеному ч. 6 ст. 177 КАС, Виший адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Так, судом апеляційної інстанції у справах, розглянутих відповідно до ч. 3 ст. 172 вказаного кодексу, Київським апеляційним адміністративним судом, є Вищий адміністративний суд України. 4. Верховний Суд України переглядає судові рішення адміністративних судів з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом, а також у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Підсудність кількох пов’язаних між собою вимог є останнім видом підсудності адміністративних справ, закріплених ст. 21 КАС.Критерієм, який впливає на виникнення такого виду підсудності, визначає конкретний адміністративний суд, що розглядатиме та вирішуватиме публічно-правовий спір, є наявність двох ібільше взаємопов’язаних (взаємообумовлених) вимог, заявлених позивачем в одній позовній заяві. Підсудність за зв’язком справ встановлює, що позов має розглядати суд, який розглядає іншу, пов’язану з ним справу. Так створюються кращі умови для дослідження усіх матеріалів справи з метою виявлення дійсних обставин, прав і обов’язків сторін, а також для економії процесуальних засобів і часу. Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов’язані між собою. Якщо справа щодо пов'язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна Київському апеляційному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - іншому адміністративному суду, таку справу розглядає Київський апеляційний адміністративний суд (ч. 1 ст. 21 КАС). Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (ч. 2 ст. 21 КАС). Однак, слід пам’ятати, що первісно, отримавши адміністративний позов із кількома вимогами, суд спершу керується загальними правилами предметної, територіальної чи інстанційної підсудності, визначаючи належність адміністративної справи до конкретної ланки адміністративних судів та окремого адміністративного суду. Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 21 КАС). Читайте також:
|
||||||||
|