• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність, функції та класифікація фінансового ринку

Фінансовий ринок – це підсистема фінансових відносин, що може успішно функціонувати і розвиватись лише в ринкових умовах, має власну структуру та визначені функції.

За своєю економічною сутністю фінансовий ринок – сукупність економічних відносин, які виникають між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні фінансові послуги, пов’язані з купівлею-продажем фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб’єктів національної, регіональної та світової економіки.

З організаційного погляду фінансовий ринок – сукупність фінансових інституцій, які спрямовують потік грошових коштів від власників до позичальників і навпаки. До таких інституцій належать банківські установи, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, позабіржові торговельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії тощо.

Основною метою функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення тимчасово вільних коштів від суб'єктів, які їх заощадили, до суб'єктів, які відчувають потребу в таких коштах.

Сутність фінансового ринку відображена у його функціях. У сучасних умовах фінансовий ринок виконує такі основні функції:

активна мобілізація тимчасово вільного капіталу з різних джерел;

ефективний розподіл акумульованого вільного капіталу між численними кінцевими його споживачами;

визначення найефективніших напрямів розміщення капіталу з позицій забезпечення високого рівня його дохідності;

формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти і послуги, які найоб'єктивніше відображають співвідношення між попитом і пропозицією;

здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями і покупцями фінансових інструментів;

створення умов для мінімізації фінансових ризиків;

прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів у державі.

Існує велика кількість ознак, за якими можна класифікувати фінансовий ринок.

За періодом обертання фінансових активів фінансовий ринок поділяють на:

ринок грошей, на якому обертаються короткострокові фінансові ресурси (терміном до 1 року). Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є найліквіднішими, їм притаманний найменший рівень фінансового ризику, а система формування цін на них є доволі простою;

ринок капіталів, на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг зі строком обертання більше одного року. Фінансові активи, які обертаються на ринку капіталів, як правило, менш ліквідні, їм притаманний найбільший рівень фінансового ризику і досить високий рівень дохідності.

Ці два види фінансового ринку тісно пов'язані між собою. Проте поділ фінансових ринків на ринок грошей і ринок капіталів у сучасних умовах функціонування цих ринків має дещо умовний характер, оскільки сучасні ринкові технології та умови емісії багатьох фінансових інструментів передбачають відносно простий і швидкий спосіб трансформації окремих короткострокових фінансових активів у довгострокові, і навпаки.

За видами фінансових активів фінансовий ринок поділяють на:

кредитний ринок (ринок банківських позик, позикового капіталу), тобто ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах повернення, строковості, платності і забезпеченості;

ринок цінних паперів (фондовий ринок), на якому об'єктом купівлі-продажу є усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою;

валютний ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є іноземна валюта і фінансові інструменти, які обслуговують операції з нею;

ринок золота та інших дорогоцінних металів (срібла, платини тощо), на якому об'єктом купівлі-продажу є дорогоцінні метали. В Україні ринок золота — найменш розвинутий вид фінансового ринку через відсутність належного правового регламентування;

ринок фінансових послуг як сукупність різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання. Фінансові послуги за своєю структурою є дуже різноманітними, можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди, страхування тощо.

За організаційними формами функціонування фінансовий ринок поділяють на такі види:

організований (біржовий) ринок, який представлено системою фондових і валютних бірж;

неорганізований (позабіржовий, або "вуличний") ринок, на якому здійснюється купівля-продаж фінансових інструментів і послуг, угоди за якими не реєструються.

Перевагами організованого фінансового ринку є:

висока концентрація попиту і пропозиції в одному місці (встановлюється найбільш об'єктивна система цін на окремі фінансові інструменти);

проведення перевірки фінансового становища емітентів основних видів цінних паперів, допущених до торгів;

процедура торгів має відкритий характер;

гарантується виконання укладених угод.

Однак біржовий ринок має окремі слабкі сторони, зокрема:

він більш суворо регулюється державою, що знижує його гнучкість;

виконання всіх нормативно-правових актів щодо його функціонування збільшує витрати на здійснення операцій купівлі-продажу;

великомасштабні угоди, які реалізуються окремими учасниками на ринку, практично неможливо зберегти в таємниці.

Перевагами неорганізованого фінансового ринку є:

забезпечення обігу більш широкої номенклатури фінансових інструментів і послуг;

задоволення потреб окремих інвесторів у фінансових інструментах з високим рівнем ризику і, відповідно, більшим доходом;

таємниця здійснення окремих угод.

Проте неорганізований фінансовий ринок має певну низку недоліків, зокрема:

вищий рівень фінансового ризику (оскільки багато фінансових інструментів і послуг, які котируються на ньому, не проходять процедури перевірки на біржах або були ними відхилені в процесі лістингу);

більш низький рівень юридичної захищеності покупців;

торгівля цінними паперами більш низької якості;

більш низький рівень поточної інформованості покупців тощо.

За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяють на:

місцевий фінансовий ринок, представлений в основному операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торговців цінними паперами з їх контрагентами — місцевими суб'єктами господарювання і населенням;

регіональний фінансовий ринок, який функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками, включає систему регіональних фондових і валютних бірж;

національний фінансовий ринок, який включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;

світовий фінансовий ринок як складову світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою.

За швидкістю реалізації угод фінансовий ринок поділяють на:

ринок з негайною (терміновою) реалізацією угод (ринок "спот"), на якому угоди здійснюються за короткий строк (як правило, до трьох днів);

ринок з реалізацією угод у майбутньому (строкові ринки: форвардний, ф'ючерсний, опціонний і ринок свопів). Предметом обігу на цьому ринку є, як правило, фондові, валютні і товарні деривативи (похідні цінні папери).

За умовами обігу фінансових інструментів (у цьому випадку йдеться виключно про фондові інструменти) фінансовий ринок поділяють на:

первинний ринок, що характеризує ринок перших та повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів;

вторинний ринок, де обертаються цінні папери, продані на первинному ринку. Однією з основних функцій вторинного ринку є встановлення реальної ринкової ціни (курсової вартості) окремих цінних паперів, яка відображає всю наявну інформацію про фінансовий стан емітентів і умов емісії.

Залежно від характеру руху відповідних фінансових потоків фінансовий ринок поділяється на:

ринок прямого фінансування, де купівля-продаж фінансових ресурсів відбувається безпосередньо між продавцем і покупцем;

ринок непрямого фінансування — де купівля-продаж здійснюється через фінансових посередників.

Варто зазначити, що всі складові фінансового ринку перебувають у тісному взаємозв'язку. Фінансовий ринок досягає найбільшої ефективності лише тоді, коли у його функціонуванні задіяні всі складові: ринок грошей і валютний ринок, кредитний ринок і ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг тощо.

Читайте також:

1. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
2. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
3. III. Аналіз ринку
4. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
5. IV класифікація боргу.
6. IV розділ. Сегментація ринку та вибір цільового сегменту
7. IV. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.
8. IV. Розширення депозитів шляхом операцій на відкритому ринку.
9. IY. Стратегії “асоційованого” ринку
10. O стратегія підвищення ринкової частки за існуючої місткості ринку.
11. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
12. V. Класифікація і внесення поправок

Переглядів: 1574