Персонал і кадри: сучасне трактування

В економічній літературі особистість, людина, яка виконує функції з реалізації кадрової політики і є головним ресурсом, потенціалом кадрової політики на всіх рівнях управління різними науковцями називається по-різному – „кадри”, „персонал”, „посадова особа”, „трудовий колектив” тощо.

У Концепції державної кадрової політики України кадри, у широкому розумінні, розглядаються як штатні професійно підготовлені працівники різних сфер діяльності, які мають відповідну професійну компетентність, практичні навички або досвід роботи та забезпечують досягнення цілей організації [6, с. 32].

У більш вузькому, професійному розумінні, кадри – це частина найздібнішого, професійно підготовленого персоналу установи, організації, підприємства, що наділена відповідним статусом та виконує як виробничі, так і розпорядчо-управлінські й керівні функції. А В. М. Олуйко, до того ж, не виключає фактор ймовірності щодо наявності, включеної більшістю вітчизняних науковців у розуміння поняття „кадри”, такої їх риси, як „ступінь кваліфікації” [12].

В. В. Синельник під поняттям „кадри” розуміє всіх зайнятих у виробничо-господарській діяльності підприємства працівників, власників та носіїв трудового потенціалу, ефективне використання якого значною мірою визначає конкурентоспроможність підприємства [15, с. 4].

На рівні підприємства перевагу, як правило, надають терміну „персонал” як більш узагальнюючому і універсальному.

Персонал – це особовий склад працівників підприємства, тобто найманих працівників, а також працюючих власників та співвласників, які оформили свої трудові відносини з підприємством у формі трудового договору (контракту, або цивільно-правових договорів).

Такі вчені, як В. М. Данюк, В. М. Петюх, С. О. Цимбалюк підходять до визначення персоналу як сукупності фізичних осіб, які належать до організації як юридичної особи та знаходяться з нею у договірних відносинах, мають певні якісні ознаки, що дозволяють забезпечити досягнення єдиної мети для найманого працівника і організації. Д. П. Мельничук під персоналом розуміє особовий склад працівників організації, який включає найманих працівників, а також працюючих власників та співвласників. Група авторів (Н. М. Бондар, С. Ф. Покропивний, Е. І. Полякова, Ф. І. Хміль, А. В. Шегда) персоналом називають основний штатний склад працівників підприємства (організації), які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності і виконують виробничо-господарські й управлінські функції. А. М. Виноградська, М. Д. Виноградський, О. М. Шканова характеризують персонал як сукупність людських ресурсів, які має організація. Натомість, В. М. Прасол до персоналу включає усіх працівників (трудовий колектив, кадри), які виконують виробничі або управлінські операції і зайняті переробкою предметів праці з використанням засобів праці. Відтак, стає очевидним, що поняття „персонал” не рідко співвідноситься вченими з поняттям „кадри”, причому у багатьох випадках вони розглядаються як тотожні.

Посадова особа – особа, як правило, керівник або заступник керівника організацій чи державних органів та їх апарату, інші службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Термін „трудовий колектив” має більш соціально-економічний відтінок. Саме трудовий колектив виступає у ролі економічного суб’єкта, відстоюючи економічні і соціальні інтереси найманих працівників у відносинах з іншим економічним суб’єктом – власником (або колективом власників) підприємства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стратегія та політика менеджменту персоналу підприємства	\|	Структура персоналу підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.044 сек.