• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методичні рекомендації з виконання

Підготовка до цього завдання передбачає опрацювання наступних нормативних правових актів.

Нормативно-правовою базою державного управління у сфері оборониє положення такихдокументів:

- Закон України від 6 грудня 1991 р. № 1934-ХП «Про Збройні Сили України»;

- Закон України від 6 грудня 1991 р. № 1932-ХИ «Про оборону України»;

-Закон України від 12 грудня 1991 р. № 1975-ХП «Про альтер­нативну (невійськову) службу»;

- Закон України від 25 березня 1992 р. № 2232-ХІІ «Про загаль­ний військовий обов'язок і військову службу»;

- Закон України від 2 березня 2000 р. № 1518-ІП «Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав»;

- Закон України від 7 березня 2002 року № 3099-Ш «Про Вій­ськову службу правопорядку у Збройних Силах України»;

- Указ Президента України від 15 червня 2004 р. № 648/2004 «Про Воєнну доктрину України»;

- Указ Президента України від 30 січня 2007 Р- №49/2007 «Про питання забезпечення здійснення контролю Президента України за діяльністю військових формувань»;

- Указ Президента України від 1 лютого 2007 р. № 66/2007 «Про Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1080 «Про затвердження Положення про Міністерство оборо­ни України» тощо.

Опрацювавши, положення відповідних нормативно-правових актів, студент буде взмозі відповісти на питання та розширити подані нижче схематичні відповіді.

Оборона України - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформа­ційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування, Цивільної оборони України, національ­ної економіки до переведення, в разі необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного кон­флікту, а також готовності населення і території держави до обо­рони.

Характерні риси оборони як об'єкта державного управління.

1. Оголошення без'ядерного статусу України.

2. Наявність певних територіальних конфліктів із сусідніми державами.

4. В основі оборони лежить діяльність Збройних Сил України.

Структура Збройних Сил України:

а) Міністерство оборони України - центральний орган вико­навчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

б) Генеральний штаб Збройних Сил України як основний орган військового управління;

в) види Збройних Сил України:

- Сухопутні війська;

- Повітряні Сили;

- Військово-Морські Сили.

г) об'єднання, з'єднання, військові частини, військові навчаль­ні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.

Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах:

- вірності конституційному обов'язку та військовій присязі;

- верховенства права, законності та гуманності, поваги до лю­дини, її конституційних прав і свобод;

- гласності, відкритості для демократичного цивільного конт­ролю;

- поєднання єдиноначальності і колегіального розроблення найбільш важливих рішень;

- комплектування шляхом призову громадян на військову служ­бу та прийняття на військову службу за контрактом;

- постійної бойової та мобілізаційної готовності;

- збереження державної та військової таємниці;

- виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових тра­диціях Українського народу, додержання військової дисципліни;

- забезпечення державного соціально-економічного та соціально-правового захисту громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України, а також членів їх сімей;

- заборони створення і діяльності організаційних структур політичних партій (Закон України від 6 грудня 1991 р. № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України»).

5. Стратегія до скорочення чисельності Збройних Сил України.

6. Міжнародна співпраця та миротворча діяльність Збройних Сил України.

Важливе значення оборони у житті держави та суспільства обумовлюють особливу увагу стосовно організації діяльності ор­ганів, установ та посадових осіб, яких відносять до суб'єктів дер­жавного управління у сфері оборони. Характерною рисою діяльності вказаних суб'єктів є зміна повноважень у мирний та воєнний час. Йдеться про те, що за певних обставин, у воєнний час, відпо­відно до вимог чинного законодавства, органи воєнного управлін­ня стають домінуючими в системі державного управління взагалі. Вони здійснюють управління від імені держави багатьма (і не тільки пов'язаними з воєнною організацією) сферами суспільного життя.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в Конституції України, здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфері оборони за рахунок утілення в життя відповідних норм Ос­новного Закону держави. Що ж стосується інших суб'єктів, наве­дених у класифікації, то відносно них необхідно сказати таке. Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших норматив­но-правових актах.

1. Загальної компетенції

Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБОУ) - це координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Функціями РНБОУ є:

1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої та зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мир­ний час;

3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Місцеві державні адміністрації.

Місцеві державні адміністрації, забезпечуючи на відповідній те­риторії виконання підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, посадовими особами і громадянами Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади з питань оборони:

- організовують і виконують завдання територіальної оборони;

- вирішують питання організації цивільної оборони, виконання органами управління у справах цивільної оборони покладених на них завдань;

- організовують надання підприємствами, установами та орга­нізаціями комунально-побутових послуг і ресурсів, виробництво та постачання продукції, електро- і теплоенергії Збройним Силам України та іншим військовим формуванням на договірних засадах;

- надають у визначеному законодавством порядку частинам, підприємствам, установам та організаціям і навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням службові приміщення і житлову площу як у мирний, так і у воєнний час;

- організовують військовий облік і підготовку громадян Украї­ни до військової служби, в тому числі допризовну підготовку мо­лоді, підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей та військово-патріотичного виховання, забезпечують їх призов на строкову військову службу, навчальні (або перевірочні) та спеціаль­ні збори і під час мобілізації;

- виконують передбачені законодавством заходи щодо мобілі­заційної підготовки та проведення мобілізації на відповідній тери­торії, у тому числі здійснення контролю за станом мобілізаційної готовності підприємств, установ та організацій тощо.

Органи місцевого самоврядування.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують:

- підготовку громадян до військової служби, а також загальне військове навчання у воєнний час;

- приписку громадян до призовних дільниць, військовий облік військовозобов'язаних і призовників;

- призов громадян на строкову військову службу;

- направлення громадян на навчальні (або перевірочні) і спеці­альні збори;

- організацію та участь у здійсненні на відповідній території заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою, територіальною та цивільною обороною;

- бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;

- проведення мобілізації людських, транспортних та інших ре­сурсів в особливий період;

- здійснення контролю за використанням і охороною наданих у встановленому порядку для потреб оборони земельних, водних та інших природних ресурсів згідно із законодавством;

- вирішення згідно із законодавством питань, пов'язаних з надан­ням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житло­вої площі, інших об'єктів, здійсненням контролю за їх використан­ням, наданням комунально-побутових та інших послуг тощо (Закон України від 6 грудня 1991 р. № 1932-ХІІ «Про оборону України»).

Читайте також:

1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
2. I. ОСНОВНІ ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
3. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
4. III. Виконання бюджету
5. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
6. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
8. III. ПИТАННЯ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
9. IV. Загальні рекомендації щодо безаварійної та безпечної експлуатації сільськогосподарської техніки вітчизняного та зарубіжного виробництва
10. IІІ. Послідовність виконання курсової роботи
11. Qзабезпечення виконання завдань кожним відділом.
12. V. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.

Переглядів: 311