• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вибір і позначення шорсткості поверхонь

Шорсткість поверхонь деталей визначається мікронерівностями, які з'являються в результаті обробки цих поверхонь. Для кількісної оцінки шорсткості ДСТУ 2452–94 встановлює шість параметрів: висотних – , , ; крокових – ; відносну опорну довжину профілю – , де - рівень перерізу профілю.

Переважно рекомендують використовувати параметр – середнє арифметичне значення нерівності профілю в межах базової довжини у мкм. Допускається також використовувати параметр – середня арифметична висота нерівностей за десятьма точками. Це сума середніх абсолютних значень висоти п'яти найбільших виступів та глибини п'яти найбільших западин профілю в межах базової довжини у мкм.

Значення параметрів та вибирають з рядів таблиці (ТОСТ 2789–73). Для виконання графічної частини проекту переважно вико­ристовують такі значення параметрів:

	50; 25; 12,5; 6,3; 3,2; 1,6; 0,8; 0,4; 0,2; 0,1 0,05; 0,025; 0,012
	200; 100; 50; 25; 12,5; 6,3; 3,2; 1,6; 0,8; 0,4; 0,2; 0,1 0,05; 0,032

На кресленнях значення параметру вказують, згідно додатку до ГОСТ 2.309–73 від 28.05.2002р. (див. рис. 3.6).

Цей стандарт передбачає три типи №1, №2, №3 (на рис. 3.3) умовних знаків для позначення шорсткості поверхні на кресленні:

№1 – для позначення шорсткості поверхонь, вид обробки яких кон­структором не встановлений.

№2 – для позначення шорсткості поверхонь, утворених видаленням шару металу (точіння, фрезерування, свердління, травлення);

№3 – для позначення шорсткості поверхонь, що утворюються без ви­далення шару металу (лиття, штампування, прокатування), або повер­хонь, які не обробляються за цим кресленням;

У разі необхідності кожен із знаків може мати поличку. Біля умовного знака можна вказати (крім параметрів шорсткості) базову довжину, по­значення напряму нерівностей та інші додаткові дані. Значення параме­тра шорсткості треба вказувати обов'язково. Інші дані вказують у разі необхідності.

Умовні знаки на полі креслення мають розміри, вказані на рисунку 3.3.

Рисунок 3.3 – Розміри і форми знаків шорсткості.

На полі креслення знаки шорсткості поверхонь розміщають на лініях контуру, на виносних лініях (ближче до розмірної лінії) та на поличках ліній–виносок (рис. 3.6).

Знак шорсткості слід наносити з боку обробки поверхні. Розмір шриф­ту цифр значення параметра шорсткості повинен бути таким самим, як і розмірних чисел на полі креслення.

При виконанні креслень проекту можуть бути два випад­ки позначення однакової шорсткості для групи поверхонь.

- Якщо шорсткість усіх поверхонь деталі однакова, її позначення роз­міщують у правому верхньому куті креслення, а на контури деталі не наносять (рис. 3.4).

- Якщо шорсткість однакова лише для частини поверхонь деталі, то в правому верхньому куті креслення розміщують позначення однакової шорсткості (як і в першому випадку) і до того ж знак «решта». Тоді на контурах деталі позначають лише ту шорсткість, яка відрізняється від вже вказаної у правому верхньому куті креслення (рис. 3.5). У цьому разі розміри знака, що стоїть у дужках (знак «решта»), повинні бути та­кими самими, як і знаків на контурах деталі, а розміри і товщину ліній знака однакової шорсткості беруть у 1,5 раза більшими. Позначення роз­міщують на такій же відстані від внутрішньої рамки креслення, як у попередньому випадку.

Рисунок 3.4 – Позначення однакової шорсткості всіх поверхонь

Рисунок 3.5 – Позначення однакової шорсткості решти поверхонь.

При встановленні шорсткості поверхонь конкретні значення параметрів визначають таким чином, щоб задовольнити експлуатаційні вимоги, не викликаючи при цьому надмірного подорожчання виготовлення деталі.

Рисунок 3.6 – Приклади позначення шорсткості

Читайте також:

1. IV Етап: Вибір стратегії керування виявленими ризиками й виділення пріоритетних напрямків роботи
2. IV розділ. Сегментація ринку та вибір цільового сегменту
3. IV. ВИБІР КОНТРОЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ТА ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
4. XV. Реалізація права вступників на вибір місця навчання
5. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
6. Аудиторська вибірка
7. Багато вибіркові
8. Багатоконтурні частотно-вибірні системи
9. Багатоступінчаста вибірка
10. Безвибіркова кристалізація. Старіння.
11. Більш широкий вибір товарів і послуг
12. Будова поверхонь неузгоджень

Переглядів: 1852