МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Провадження в адміністративних судах: поняття та сутністьПровадження в адміністративних судах Глава 1. Теоретичні та правові засади СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ
Запровадження в Україні адміністративної юстиції вимагає розвитку доктрини адміністративного судочинства. По суті, доходять висновку І.Б. Коліушко та Р.О. Куйбіда, мова може йти про нову галузь правової науки і нову галузь законодавства, структуру яких сьогодні важливо виробити і науково обґрунтувати. Ігнорування радянською правовою наукою адміністративної юстиції виключало формування доктрини адміністративного судового процесу, що призвело до відсутності єдиної загальновизнаної назви правосуддя щодо публічно-правових спорів. Тому, як наслідок, нині у юридичній літературі використовуються різні словосполучення, тотожні визначенню судового розгляду та вирішення публічно-правових спорів: 1) адміністративний процес; 2) адміністративне судочинство; 3) адміністративна юстиція; 4) адміністративне процесуальне право. Наявна в сучасній процесуально-правовій літературі численність визначень обумовлює потребу з’ясування та формулювання поняття, яке б найбільш повно позначало сутність такого судового розгляду. Не вдаючись до наукових дискусій, ми пропонуємо власний погляд на співвідношення змісту базових термінів у сфері правовідносин, що виникають під час розгляду адміністративними судами публічно-правових спорів. Перш за все розкриємо сутність таких загальних понять як «адміністративний процес», «адміністративне судочинство», «адміністративна юстиція» та «провадження в адміністративних судах», які найчастіше використовуються в науковій та навчальній літературі для розкриття сутності ходу розгляду та вирішення адміністративними судами публічно-правових спорів. Вихідним поняттям для розкриття сутності та відмежування цих понять є поняття адміністративного процесу. Адміністративний процес – це урегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених суб’єктів, спрямована на розгляд і вирішення адміністративних справ. Адміністративний процес складається з різних адміністративних проваджень, які, в залежності від наявності або відсутності конфлікту у правовідносинах, прийнято класифікувати на конфліктні (юрисдикційні) та неконфліктні (неюрисдикційні). Взагалі адміністративне провадження – це головний елемент адміністративного процесу, який становить системне утворення, комплекс взаємопов’язаних і взаємообумовлених процесуальних дій, що: а) утворюють певну сукупність процесуальних правовідносин, які відрізняються предметною характеристикою і взаємозв’язком із відповідними матеріальними правовідносинами; б) викликають необхідність встановлення, доказування, а також обґрунтування усіх обставин і фактичних даних відповідної адміністративної справи; в) обумовлюють необхідність закріплення, офіційного оформлення отриманих процесуальних результатів у відповідних процесуальних документах. Адміністративне судочинство (адміністративно-позовне провадження) уявляє собою один із видів конфліктних (юрисдикційних) адміністративних проваджень, оскільки в основі його змісту покладено конфлікт (спір) між учасниками правовідносин, який потребує вирішення адміністративним судом, уповноваженим розглядати відповідну адміністративну справу. Адміністративне судочинство як складову адміністративного процесу можна визначити як діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. За однією з сучасних наукових концепцій терміни «адміністративна юстиція» та «адміністративне судочинство» запропоновано вважати тотожними, але, на наш погляд, це є необґрунтованим, а, головне, - недоцільним. Вважаємо, що адміністративна юстиція – це гарантований державою та закріплений чинним законодавством спеціальний спосіб захисту прав, свобод та законних інтересів приватних осіб від неправомірних дій (бездіяльності) та рішень суб’єктів владних повноважень (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб), який полягає у розгляді та вирішенні публічно-правових спорів системою адміністративних судів. Порівняльний аналіз наведених дефініцій «адміністративний процес», «адміністративне судочинство» та «адміністративна юстиція» свідчить про наявність значної кількості ознак, які притаманні кожному з цих понять. Усі вони (поняття) так чи інакше пов’язані з діяльністю адміністративних судів щодо захисту прав, свобод та законних інтересів приватних осіб, головною процесуальною формою якої є провадження з розгляду цими судами різноманітних адміністративних справ. Але, обґрунтовуючи самостійність навчальних дисциплін «Адміністративне судочинство» та «Провадження в адміністративних судах», необхідно вказати на певну відмінність змісту понять «адміністративне судочинство» та «провадження в адміністративних судах», які ми пропонуємо співвідносити як загальне та особливе. Тому, якщо курс «Адміністративне судочинство» присвячено вивченню загальних засад діяльності адміністративних судів щодо розгляду та вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, як складової адміністративного процесу, то метою нашого спецкурсу є вивчення провадження в адміністративних судах як закріпленої Кодексом адміністративного судочинства України сукупності специфічних правил, за якими у межах адміністративного судочинства розглядається та вирішується адміністративна справа у певній судовій інстанції, або, іншими словами, системи процесуальних дій, об’єднаних кінцевою процесуальною метою розгляду та вирішення адміністративної справи. Водночас, враховуючи нерозривний зв'язок даного провадження з адміністративним судочинством, підкреслимо, що у подальших лекційних матеріалах вищенаведені поняття досить часто використовуються як синоніми. Особливостями (специфічними рисами) провадження в адміністративних судах є: 1) воно уявляє собою сукупність адміністративно-процесуальних правил, регламентуючих діяльність адміністративних судів з розгляду та вирішення адміністративних справ; 2) указані правила встановлені нормами Кодексу адміністративного судочинства, та реалізуються шляхом розгляду та вирішення адміністративними судами публічно-правових спорів; 3) приводом для порушення провадження є подання адміністративного позову до спеціального судового органу, уповноваженого розглядати такі позови та приймати по них рішення, – адміністративного суду; 4) підставою подання адміністративного позову до суду є виникнення публічно-правового спору між фізичними, юридичними особами та суб’єктами владних повноважень; 5) основними учасникамипровадження, крім адміністративного суду, виступають: а) особи, на захист прав, свобод та інтересів яких ними подається адміністративний позов. Такими особами є громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи); б) суб’єкти владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; 6) змістом розгляду публічно-правового спору є перевірка адміністративним судом правомірності дій, рішень суб’єктів владних повноважень, дотримання ними чинного законодавства.
Читайте також:
|
||||||||
|