• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Судовий розгляд адміністративної справи.

Провадження та стадії в адміністративному судочинстві

Адміністративне судочинство складається з проваджень та стадій, зміст, особливості та по­рядок здійснення яких обумовлюється публічно-правовими відносинами, що утворюють предмет діяльності адміністратив­них судів. Розгляд та вирішення публічно-правових спорів у адмініст­ративних судах здійснюється за правилами таких проваджень:

1) провадження у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень;

2) провадження у справах, пов’язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму;

3) провадження у справах за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Провадження в адміністративних судах послідовно здійс­нюються через сукупність стадій, які залежно від волевияв­лення сторін адміністративної справи та процесуальних дій, що виконуються у межах кожної із них, поділяються на два основні види: обов’язкові (конститутивні) та необов’язкові (фа­культативні) стадії.

Обов’язкові стадії провадження в адміністративних судах є неодмінними його частинами, без них його виникнення, існування та розвиток взагалі неможливий. Розпочавшись, провадження в адміністративному суді, незалежно від воле­виявлення його учасників, проходить через усі ці стадії.

Обов’язковими стадіями провадження в адміністративних судах є:

1) порушення адміністративної справи в адміністратив­ному суді (звернення до адміністративного суду та відкриття провадження в адміністративній справі);

2) підготовка адміністративної справи до судового роз­гляду (підготовче провадження);

Сутність цих стадій поля­гає у тому, що вони здійснюються по кожній адміністративній справі та закінчуються певним процесуальним рішенням, а тому мають розглядатись як обов’язкові, за винятком випад­ків, коли справа припиняється в попередній стадії. Так, слід звернути увагу на те, що навіть на обов’язковій стадії провадження в адміністративних судах може припинитисяза наявності пев­них обставин, а тому не всі обов’язкові стадії провадження у подальшому матимуть місце (наприклад, у разі підстав для закриття судом провадження у справі, передбачених ст. 157 КАС).

Необов’язкові (факультативні) стадії провадження в адміністративних судах, на відміну від обов’язкових, виникають виключно за волевиявленням учасників судового процесу й за відсутності та­кого волевиявлення взагалі можуть і не виникнути. Такі стадії здійснюються лише у випадках необхідності, обумовленої обставинами конкретної адміністративної справи. Їх виникнення повною мірою зале­жить від волевиявлення (бажання) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та обов’язки. Не можуть вважатися обов’язковими ті стадії, які мо­жуть як стати, так і не стати предметом розгляду вищої ін­станції.

До необов’язкових стадій провадження в адміністративних судах належать:

1) апеляційний перегляд рішень адміністративних су­дів першої інстанції (апеляційне провадження);

2) касаційний перегляд рішень адміністративних судів першої та апеляційної інстанції (касаційне провадження);

3) перегляд судових рішень Верховним Судом України;

4) провадження за нововиявленими обставинами;

5) виконання судових рішень в адміністративних справах.

На думку окремих вчених, зважаючи на те, що виконання судових рішень в адміністративних справах покладається на орган виконавчої влади – Державну виконавчу службу Міністерства юстиції України, є формою реалізації виконавчої влади, то, відповід­но, неприйнятною слід визнати точку зору про визнання його класичною стадією провадження в адміністративних судах. Тому виконання судових рішень в адміністративних справах в основному, за деякими ви­нятками, залишається поза регулюючим впливом норм адмі­ністративного судочинства, закріплених у КАС.

Водночас, слід підкреслити, що норми КАС (розділ V, ст.ст. 254 – 267) регулюють низку процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме:

- порядок та наслідки набрання судовим рішенням законної сили (ст.ст. 254-255);

- види постанов суду, які виконуються негайно, та порядок звернення їх до такого виконання (ст. 256);

- порядок звернення судових рішень до примусового виконання (ст. 258);

- порядок оформлення виконавчого листа, видачі його дублікату, виправлення помилок в ньому та визнання його таким, що не підлягає виконанню, поновлення пропущеного строку для пред’явлення його до виконання (ст.ст. 259-261);

- порядок розгляду мирової угоди сторін або заяви стягувача про відмову від примусового виконання (ст. 262);

- порядок розгляду питань про відстрочення і розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (ст.. 263);

- порядок заміни сторони виконавчого провадження (ст. 264);

- порядок розгляд питання про поворот виконання судового рішення (ст.ст. 265-266);

- порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень (ст. 267).

Принциповим для розуміння сутності стадій провадження в адміністративних судах є те, що кожна така стадія здійснюється, як правило, однією відповідною судовою інстанцією.

Так, обов’язкові стадіїпровадження в адміністративних судах (порушення адміністративної справи, підготовка адміністративної справи до судового розгляду, судовий розгляд адміністративної справи) реалізуються у суді першої інстан­ції – місцевому загальному суді як адміністративному суді чи окружному адміністративному суді.

Певні особливості має є реалізація необов’язкових стадій. Так, стадія апеляційного перегляду рішень адміністративних судів першої інстанції реалізується судом апеляційної (другої) інстанції – апеляційним адміністративним судом. Стадія касаційного перегляду рішень адміністративних судів першої та апеляційної інстанції – Вищим адміністративним судом України, який відповідно до ст. 210 КАС є судом касаційної інстанції в адмініст­ративних справах. Перегляд судових рішень Верховним Судом України здійснюється за виключними обставинами, передбаченими ст. 237 КАС. Провадження за нововиявленими обставинами – судом тієї інстанції, який першим до­пустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини.

Дещо іншою є реалізація виконання судових рішень в адміністративних справах, яке здійснюється виключно спеціально уповноваженим органом виконавчої влади – Державною вико­навчою службою Міністерства юстиції України. А окремі питання, що виникають під час цього виконання розглядаються адміністративними судами різних інстанцій згідно з положеннями розділу V КАС.

Слід чітко усвідомлювати, що виникнення, розвиток та логічне завершення кожної стадії провадження в адміністративних судах неможливі у всіх судових інстанціях одночасно й окремо взята стадія здійснюється виключно лише одним адміністра­тивним судом певної інстанції.

Аналізуючи провадження та стадії адміністративного судочинства, розглянемо деякі особливості співвідношення цих процесуальних категорій.

По-перше, при ознайомленні із стадіями адміністративного судочинства у вічі впадає те, що назви окремих з них позначають­ся саме терміном «провадження». Це такі стадії, як: апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження за винятковими обставинами, провадження за нововиявленими обста­винами.

Проте важливо розуміти, що позначення назв стадій таким чином, тобто присвоєння їм найменування «провадження», не означає, що ці стадії є провадженнями юридичного процесу у їх класичному розумінні. У даному випадку хоча і має місце один і той самий термін – «провадження», однак у контексті характеристики окремої стадії і сукупності правил розгляду та вирішення адміністративних справ він різний, неоднаковий за своїм процесуальним змістом.

По-друге, виходить, що завдяки своїй специфіці окремі стадії, своєю чергою, можуть утворюватись із інших стадій адміністративного судочинства. Такими стадіями є: апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження за винятковими обставинами, провадження за но­вовиявленими обставинами. Так, перераховані провадження складаються із обов’язкових стадій: 1) порушення адміністра­тивної справи в адміністративному суді; 2) підготовка адмі­ністративної справи до судового розгляду; 3) судовий розгляд адміністративної справи.

Наприклад, апеляційний перегляд рішень адміністратив­них судів першої інстанції є окре­мою стадією провадження в адміністративних судах, разом з тим складає­ться з таких частин: 1) порушення апеляційного розгляду ад­міністративної справи; 2) підготовка адміністративної справи до апеляційного розгляду; 3) апеляційний розгляд адміністра­тивної справи у судовому засіданні.

Враховуючи те, що стадії апеляційного перегляду рішень адміністративних судів першої інстанції, касаційного перегля­ду рішень адміністративних судів першої та апеляційної ін­станції, перегляду справ у зв’язку з винятковими обставинами, перегляду справ за нововиявленими обставинами та виконання судових рішень в адміністративних справах самі утворюються із структурних елемен­тів, які за назвою і змістом подібні до трьох обов’язкових стадій судочинства, тому вони і отримали у КАС України назву «прова­джень», оскільки за своєю сутністю набагато змістовніші порівняно з іншими стадіями судочинства. Структурні ж елементи цих стадій можна, на нашу думку, вважати їх етапами. Крім того, слід також ураховувати, що назва вказаних стадій провадженнями є традиційною для вітчизняного законодавства.

Проте, враховуючи відсутність єдиної наукової та законо­давчої концепції співвідношення стадій і проваджень юридич­ного процесу, питання його структури, зокрема, і його видів: цивільного процесу, адміністративного процесу, досі залиша­ється дискусійним, а відтак – остаточно не розв’язаним.

Читайте також:

1. А/. Поняття про судовий процес.
2. Адміністративна відповідальність та строки адміністративної відповідальності
3. Адміністративної економіки.
4. Адміністративної юрисдикції
5. Аналіз фактичних обставин справи.
6. Апеляційний розгляд справи у судовому засіданні
7. Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення і доповнення висновку приєднуються до справи.
8. Витрати, пов’язані з розглядом справи в суді.
9. Відмова у прийнятті позовної заяви та повернення без розгляду
10. Відповідно до ст. 31 ГПК України в судовому процесі може брати участь судовий експерт.
11. Ворожість – схильність розглядати іншого як загрозу.
12. Г/. Порядок розгляду господарських спорів.

Переглядів: 1478