• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Підготовче провадження в суді першої інстанції

Відкрити провадження в адміністративній справі.

Підготовче провадження –друга обов’язкова стадія провадження а адміністративному суді першої інстанції, метою якої є підготовкасправи до всебічного та об’єктивного судового розгляду і вирішення її в одному судовому засіданні протя­гом розумного строку.

Відповідно до вказаної мети цієї стадії її завданнямиє:

а) визначення спірних питань між сто­ронами;

б) визначення можливості щодо примирення сторін, а при відсутності у них бажання примиритися – зібрати увесь доказовий ма­теріал, який підлягає дослідженню на стадії судового розгляду.

Специфічними особливостями (ознаками)стадії підготовчого провадження є:

1) вона має обов’язковий характер – суд не вправі одразу після порушення адмі­ністративної справи приступити до її судового розгляду та ви­рішення по суті. Невиконання адміністративним судом підготовчих дій буде вважатися порушенням вимог процесуального закону;

2) сутність та цільове призначення цієї стадії обумовлюються ії метою та завданнями, що визначені вище;

3) підготовка справи до судового розгляду здійснюється суддею адміністративного суду, який відкрив провадження в цій справі, й на якого покладено виконання наступних завдань:

а) уточнення обставин, що мають значення для пра­вильного вирішення спору;

б) визначення обсягу фактів, які мають бути доведені;

в) роз’яснення сто­ронам:

- які саме факти мають значення для справи;

- хто їх має доводити в судовому засіданні;

- які норми ма­теріального права належить застосувати для доведення цих фактів;

г) кваліфікація спірних відносин, що виникли між сторона­ми;

д) визначення повного складу учасників процесу;

4) строк проведення підготовчих дій законом не визначено, але під час їх здійснення слід, на наш погляд, враховувати положення ст. 122 КАС, у якій указано, що адміністра­тивна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАС (в окремих категоріях справ установлені інші строки для їх розгляду, про що підеться нижче). При цьому, за обґрунтованим клопотанням позивача суддя має вжити за­ходів щодо невідкладного розгляду та вирішення справи. У та­кому разі виклик осіб, які беруть участь у справі, чи по­відомлення про постановлені судом ухвали здійснюються за допомогою кур’єра, телефону, факсу, електронної пошти чи іншого технічного засобу;

5) зміст стадії утворює пе­релік процесуальних дій, чітко визначений процесуальним законодавством. При цьому суддею можуть вчинятись й інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду;

6) завершується стадія винесенням судом відповідного рішення.

Таким чином, підготовче провадження може бути визначенеяк сукупність однорідних процесуальних дій адміністративного суду, спрямованих на: а) забезпечення швидкого, своєчасного, об’єктивного та повного вирішення публічно-правового спору по суті; б) захист і поновлення законних прав, свобод та інте­ресів фізичних і юридичних осіб, які є сторонами процесу та 3) з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи.

Сукупність конкретних процесуальних дій, що здійснюються на стадії підготовчого провадження, залежить від:

-змісту публічно-правового спору;

- особ­ливостей цього спору;

- суб’єктного складу учасників;

- складності доказу­вання обставин справи;

- ступеня спірності аргументів кожної сторони.

Узагальнюючи всі процесуальні дії, що вчиняються на цій стадії, їх можна об’єднати у декілька груп:

1. Дії, спрямовані на вжиття заходів щодо забезпечення адміністративного позову – проводяться з метою уникнення ситуації, коли зволікання з вирішенням адмі­ністративної справи може завдати непоправної шкоди позивачеві. Забезпечення позовууявляє собою застосування судом, у провадженні якого знаходиться адміністративна справа, про­цесуально-правових заходів охорони матеріально-правових ін­тересів позивача, які гарантують виконання майбутнього рішення, винесеного у зв’язку із поданим позовом на користь позивача.

Вжиття таких заходів здійснюється судом: а) за клопотанням позивача або б) з власної ініціативи.

Підставами для забезпечення позовуможуть бути: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до винесення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання рішенням адміністративного суду законної сили; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача після винесення судом рішення у справі; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяль­ності суб’єкта владних повноважень.

Способами забезпеченняадміністративного позову є наступні (ч.ч. 3, 4 ст. 117 КАС):

1) зупинення дії рішен­ня суб’єкта владних повноважень або його окремих поло­жень, що оскаржуються – при цьому не допускається забезпечення по­зову шляхом:

а) зупинення актів Верховної Ради Украї­ни, Президента України та Вищої ради юстиції;

б) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо:

- призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

в) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;

2) заборона суб’єкту владних повноважень вчиняти певні дії – при цьому не допускається забезпечення по­зову шляхом:

а) заборони вчиняти певні дії Верховній Раді Украї­ни, Президенту України та Вищій раді юстиції;

б) заборони проводити певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або його уповноваженій особі при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

При цьому:

1) заходи забезпечення адміністративного позову не можуть бути застосовані щодо спорів, які стосуються призначення, підготовки та проведення виборів;

2) клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Така ухвала: а) негайно надсилається до суб’єкта владних повноважень, що прийняв рішення та б) є для нього обов’язковою для виконання;

3) відповідач або інша особа, яка бере участь у справі, у будь-який час має право заявити клопотання про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або скасування заходів забезпечення адміністративного позову. Таке клопотання розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення позивача та інших осіб, які беруть участь у справі;

4) питання щодо забезпечення адміністративного позову, заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або скасування заходів забезпечення адміністративного позову (крім випадків, встановлених ч.ч. 1 і 2 ст. 118 КАС), вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду таких питань;

5) ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена, що не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи;

6) якщо у подальшому судом буде винесене рішення про відмову в задоволенні вимог позивача, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього винести ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.

2. Проведення поперед­нього судового засідання – воно проводиться з метою:

1) з’ясування:

а) можливості врегулювання спору до судо­вого розгляду справи;

б) забезпечення всебічного та об’єк­тивного вирішення справи протягом розумного строку;

в) готовності справи до розгляду;

г) необхідності такого розгляду;

2) процесуаль­ного закріплення дій сторін щодо розпорядження предметом спору, здійснених при підготовці справи до судового розгляду;

3) визна­чення обставин, які мають значення для справи;

4) визначення до­статності доказів по справі.

Оскільки по­переднє судове засідання входить до складу стадії підготовки адміністративної справи до судового розгляду, то відповідно строк проведення такого судового засідання входить у загаль­ний строк розгляду та вирішення публічно-пра­вового спору по суті, визначений у ч. 1 ст. 122 КАС.

Слід звернути увагу, що КАС не встановлює вимог до процедури проведен­ня даного засідання. На переконання деяких авторів, зустріч судді з обома сторонами може мати неформальний характер, тоб­то без фіксації технічними засобами, у вигляді звичайного спілкування, без дотримання якоїсь наперед визначеної схеми. Вони стверджують, що це сприятиме вільному обміну думками між сторонами та суддею щодо можливостей примирення чи інших способів припинення спору щодо формування доказової бази тощо. Але, на наш погляд, керуючись аналогією за­кону, при проведенні попереднього судового засідання можуть бути застосовані правила розгляду справи у судовому засіданні.

Попереднє судове засідання проводиться суддею, який здійснює підготовче провадження, за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Для врегулювання спорусуд: а) з’ясовує, чи не відмовляється позивач від адміністративно­го позову; б) з’ясовує, чи не визнає відповідач адміністративний позов; в) роз’яснює сторонам можливості щодо примирення.

Сторони, скориставшись наданими їм процесуальними повноваженнями, мають право:

1) позивач – відмовитись від адміністративного позову повністю або частково;

2) відповідач – визнати адміністративний позов повністю або частково;

3) разом – врегулювати повністю або частково спір на основі взаємних поступок (досягти примирення).

Відмова від адмі­ністративного позову чи його визнання мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. За результатами розгляду такої заяви суд може винести одне з наступних рішень:

а) ухвалу про закриття провадження у справі – у випадку прийняття відмови від адміністративного позову;

б) ухвалу про закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог – у разі часткової відмови позивача від адміністративного позову та її прийняття судом;

в) поста­нову про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог – у разі часткового визнання адміністративного позову від­повідачем і прийняття його судом;

г) постанову про задоволення адмі­ністративного позову – у разі повного ви­знання відповідачем адміністративного позову і прийняття йо­го судом.

Однак суд не приймає відмови від адміністративного позо­ву, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок.При цьому:

1) примирення сторін може сто­суватися лише прав та обов’язків сторін або предмета адміністра­тивного позову;

2) за клопотанням сторін суд виносить ухвалу про зупинення провадження у справі на час, необхідний їм для примирення;

3) уразі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення:

а) вони не повинні суперечити закону або порушувати чиї-не­будь права, свободи або інтереси;

б) уразі їх невиконання однією зі сторін суд за клопотанням іншої сторони виносить ухвалу про поновлення провадження у справі.

Якщо у зазначеному порядку спір не вдалося врегу­лювати, суд переходить до вчинення таких процесуальних дій:

1) уточнює позовні вимоги та заперечення відповідача проти адміністративного позову;

2) з’ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;

3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються сторонами, а які належить до­казувати;

4) з’ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення, та встановлює строки для їх надання;

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судово­го розгляду.

За заявою однієї зі сторін про неможливість прибуття в суд до попереднього судового засідання останнє може бути відкладено, якщо причини неприбуття будуть визнані судом поважними.

3. Процесуальні дії, що направлені на збір доказів та доказування:

а) витребу­вання документів та інших матеріалів;

б) наведення необхідних довідок;

в) проведення оглядів письмових та речових доказів на місці, якщо їх не можна доставити до суду;

г) призначення експертиз тощо.

Під час збору доказів суд може:

1) запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також нада­ти суду додаткові докази у встановлений ним строк – у разі порушення цього строку питання про прийняття доказів вирішується судом з урахуванням поважності причин несвоєчасного їх надання;

2) вчинювати певні процесуальні дії – при цьому про вчинення окремої процесуальної дії секретарем судового засідання складається протокол (при його складанні можуть застосовуватися технічні засоби):

а) після його складення та ознайомлення з ним усіх присутніх осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів він підписується секретарем судового засідання і суддею;

б) особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, присутні при вчиненні відповідної процесуальної дії, можуть подати свої зауваження, які додаються до протоколу;

в) він приєднується до адміністративної справи;

г) у ньому мають міститися наступні відомості:

- найменування адміністративного суду, який вчиняє окрему процесуальну дію, прізвище та ініціали судді, секретаря су­дового засідання;

- номер адміністративної справи;

- рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії;

- час початку процесуальної дії;

- відомості про прибуття осіб, які беруть участь у справі, ек­спертів, спеціалістів, перекладачів, свідків;

- відомості про роз’яснення особам, які беруть участь у спра­ві, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам їхніх про­цесуальних прав та обов’язків;

- опис ходу проведення окремої процесуальної дії, зокрема відомості про заявлені клопотання й ухвали суду, основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, усних роз’яснень експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові запитання, консуль­тацій спеціалістів;

- відомості про докази, які додаються до справи, а якщо до­кази не додаються до справи – номер, дату та зміст пись­мових доказів, опис інших доказів;

- час закінчення процесуальної дії;

- інші відомості, встановлені КАС;

д) особи, які беруть участь у справі й не були присутніми при вчиненні певної процесуальної дії, мають право ознайомитися з протоколом окремої процесуальної дії і протягом трьох днів після підписання протоколу подати свої письмові зауваження з приводу допущених у протоколі неточностей або неповноти змісту, які приєднуються до справи. При цьому:

- суд має розглянути ці зауваження й у разі згоди з ними посвідчити їх правильність;

- у разі незгоди суду з ними вони мають бути розглянуті в судовому засіданні з повідомленням осіб, які брали участь у справі, про час і місце проведення судового засідання;

- розглянувши зауваження, суд виносить ухвалу, в якій має посвідчити правильність зауважень або відхилити їх.

У разі потреби збирання доказів за межами своєї територіальної підсудності суд має доручити провести певні процесуальні дії відповідному адміністративному суду по територіальності. У цьому разі суд, який здійснює підготовче провадження, згідно зі ст. 115 КАС виносить ухвалу про судове доручення, в якій коротко: а) зазначається зміст справи, що розглядається та б) вказуються обставини, що належить з’ясувати, та докази, які слід зібрати суду, що виконує доручення. Така ухвала невідкладно надсилається до адміністративного суду, який буде її виконувати та є обов’язковою для нього.

Доручення невідкладно виконується цим судом за правилами КАС, які встановлюють порядок вчинення відповідних процесуальних дій. При цьому:

а) особи, які беруть участь у справі, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, під час якого доручення буде виконуватись;

б) їх неприбуття у судове засідання, якщо вони були належним чином повідомлені, не перешкоджає виконанню судового доручення;

в) про вчинення окремої процесуальної дії під час виконання судового доручення протокол за правилами, встановленими ст.ст. 45 і 46 КАС, котрий разом із необхідними додатками невідкладно надсилається до суду, який розглядає справу;

г) якщо особа, яка бере участь у справі, чи свідок, що дали пояснення або показання суду, який виконував окреме доручення, з’являться до суду, що розглядає справу, то вони дають пояснення та показання у загальному порядку.

Крім того, працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі можуть виконуватися судові доручення:

1) про вручення документів громадянину України, який проживає на території іноземної держави. Такі документи особа отримує добровільно. Вручення документів здійснюється під розписку:

а) у ній зазначається день вручення;

б) вона підписується посадовою особою та скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України;

2) про виконання певних процесуальних дій стосовно громадянина України, який проживає на території іноземної держави, котре може бути виконано, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. У разі вчинення певних процесуальних дій складається протокол, який: а) підписується особою, стосовно якої вчинено процесуальні дії, та особою, яка вчинила процесуальні дії, та б) скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України. У ньому зазначаються день, час і місце виконання доручення. Під час виконання судового доручення застосовується процесуальний закон України (при цьому не можуть застосовуватися примусові заходи).

4. Процесуальні дії щодо залучення до про­вадження його учасників:

1) осіб, які беруть участь у справі – сторін, третіх осіб, їхніх представників, а також у випадках, встановлених законом, Уповноваженого Верховної Ради України з прав лю­дини, прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які можуть звертатися до адміністративного суду з адміністративними по­зовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах;

2) інших учасників – свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів.

При цьому:

а) якщо буде встановлено, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, суд за згодою по­зивача може, у порядку передбаченому ст. 52 КАС, здійснити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем (якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи);

б) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, самі вирішу­ють питання про вступ у справу в будь-який час до закінчення судового розгляду;

в) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть самі вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчен­ня судового розгляду, або можуть бути залучені до участі у справі судом;

г) суд має право визнати обов’язковою особисту участь сторін чи третіх осіб у судовому засіданні – навіть і тоді, коли у судовому роз­гляді беруть участь їхні представники.

5. Об’єднання і роз’єднання позовів – здійснюється судом з метою:

1) спільного розгляду та вирішення кількох адміністративних справ за:

а) однорідними позовними заявами од­ного й того ж позивача до того ж відповідача (або до різних відповідачів);

б) позовними заявами різних позивачів до одного й того самого відповідача;

2) роз’єднання однієї чи декількох поєднаних в одне провадження позовних вимог у самостійні провадження, якщо їхній спільний розгляд усклад­нює чи сповільнює вирішення справи.

6. Ознайомлення зі справою осіб, які беруть участь у справі – здійснюється з метою забезпечення обізнаності цих осіб щодо перебігу адміністративної справи під час підготовчого провадження. Для реалізації цієї мети вони можуть:

а) знайомитися з ма­теріалами справи;

б) робити з неї виписки та копії;

в) за власний рахунок замовити та отримати в суді за­свідчені копії документів і витяги з них.

Читайте також:

1. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
2. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
3. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
4. Антивоєнні рухи напередодні Першої світової війни
5. АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
6. Афро-азійський світ після Першої світової війни.
7. Визначте місце України в планах імперіалістичних держав напередодні та на початку Першої Світової війни. В чому полягала трагедія українського народу в цій війні?
8. Виконавче провадження Російської Федерації
9. Виконавче провадження Російської Федерації
10. Висвітліть положення України в роки першої світової війни.
11. Витрати виконавчого провадження. Виконавчий збір
12. Від науково-технічного дослідження до його впровадження в масове виробництво складний та ризикований шлях, реалізацією якого займається венчурний бізнес.

Переглядів: 1217