• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття про наукову інформацію та її роль. у проведенні наукових досліджень

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин, коли темпи накопичення і передачі інформації зроста­ють, виникло протиріччя між виробництвом інформації та можливостями її споживання, переробки і викорис­тання. Потрібні відповідні методики орієнтації науко­вих працівників на найбільш продуктивний пошук і використання відповідних інформаційних матеріалів. Слово «інформація» в перекладі з латинського означає роз'яснення. Роз'яснення - це відомості про довкілля, про процеси, які здійснюються в ньому, про події і стан, що сприймаються людьми, які керують машинами та системами. Це одне із загальних понять науки, що озна,-чає певні відомості, сукупність якихось даних, знань, детальна, систематизована подача певного відібраного матеріалу, але без будь-якого аналізу.

Наукова інформація — це логічна інформація, яка отримується в процесі пізнання, адекватно відображає закономірності об'єктивного світу і використовується в суспільно-історичній практиці. Основні, ознаки науко­вої інформації:

· вона отримується в процесі пізнаная закономірностей об'єктивної дійсності, підґрунтям якої є практика,і подається у відповідній формі;

· це документовані або публічно оголошувані відомостіпро вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки, виробництва, отримані в процесі науково-дослідної, дослід­но-конструкторської, виробничої та громадської діяль­ності.

Основні джерела науково-технічної інформації можна згрупувати в такому вигляді:

1. Монографія - це наукова праця, присвячена глибокому викладу матеріалу в конкретній, зазвичай вузькій галузі науки. Це наукова праця одного або декількох авторів. Вона має достатньо великий обсяг: не менше 50 сторінок машинописного тексту. Це наукове видання, що містить повне й вичерпне дослідження якоїсь проблеми чи теми.

2.Збірник - це видання, яке складається з окремих робіт різних авторів, присвячених одному напряму, але
з різних його галузей. У збірнику публікуються закінчені праці з рекомендацією їх використання.

3. Періодичні видання - це журнали, бюлетені та інші видання з різних галузей науки і техніки. В періодичних виданнях можуть друкуватись праці і їх результати. Виклад матеріалу проводиться в популярній, доступній формі.

4. Спеціальні випуски, технічних видань - це документи інформаційного, рекламного плану, аналітичні, статистичні дані з проблеми.

5. Патентно-ліцензійні видання (патентні бюлетні). С. Стандарти - це нормативно-технічні документи щодо єдиних вимог до продукції, її розробки, виробниц­тву та застосуванню.

6. Навчальна література — це підручники, навчальні посібники, навчально-методична література.

7. Надруковані документи — це дисертації, звіти про науково-дослідну роботу, окремі праці. Це документи для студентів, аспірантів, які займаються науково-дослідною роботою: планові, звітні документи, статистичніта опубліковані доповіді, методичні та інструкційні матеріали.

9. Науково-інформаційна діяльність — сукупність дііі, спрямована на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави, що полягає в її збиранні, аналітико-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошукуі поширенні.

10.Інформаційні ресурси науково-технічної інформації - це систематизовані зібрання науково-технічної літератури і документації, зафіксовані на паперових таінших носіях.

11.Довідково-інформаційний фонд - це сукупність упорядкованих первинних документів і довідково-пошукового апарату, призначених для задоволення інформаційних потреб.

12.Довідково-пошуковий апарат — це сукупність упорядкованих вторинних документів, створюваних для пошуку першоджерел;

13.Інформаційні ресурси спільного користування- це сукупність інформаційних ресурсів державних органів науково-технічної інформації (бібліотека, фірми, організації);

14.Аналітико-статистична обробка науково-технічної та практичної інформації;

15.Інформаційний ринок — це система економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу і купівлі інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг.

Законом України «Про інформацію» визначено го­ловні принципи інформаційних відносин:

· гарантованість права на інформацію;

· доступність інформації та свобода обміну нею;

· об'єктивність, вірогідність інформації;

· повнота і точність інформації;

· законність отримання, використання, поширення і зберігання інформації.

Право на інформацію мають усі громадяни України, юридичні особи і державні органи. З метою задоволен­ня інформаційних потреб, органи державної влади та місцевого самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних. Для при­скорення відбору потрібної інформації і підвищення ефективності праці в Україні створена загальнодержав­на служба науково-технічної інформації (НТІ). Вона включає галузеві інформаційні центри - Республікансь­кий інститут, НТІ в НДІ, інформаційні центри, відділи НТІ в НДІ, конструкторських бюро на підпрємствах.

У процесі наукових досліджень зустрічається таке по­няття, як галузі інформації. Це сукупність докумен­тованих або публічно оголошениїх відомостей про відносно самостійні сфери життя і діяльності.

Розрізняють галузі інформації:

· політична;

· духовна;

· науково-технічна;

· соціальна;

· економічна;

· міжнародна.

Чітке знання термінів та їх сутності, а також галузей інформації дозволяє науковому дослідника оперативно їх знаходити, переробляти, узагальнювати та ефектив­но застосовувати для виконання відповідна < завдань.

Значення і роль інформації в тому, що, по-перше, без неї не може бути проведене то чи інше наукове досліджен­ня, по-друге, інформація досить швидко старіє, і потрібне постійне поновлення матеріалів. Заданими зарубіжних джерел інтенсивність старіння інформації становить по­над 10% на день для газет, 10% на місяць для журналів, 10% на рік для книг і монографій. Окрім цього, інформа­ція для дослідника є предметом і результатом його праці. Осмислюючії та опрацьовуючи потрібну інформацію, дос­лідник видає специфічний продукт: - якісно нову інфор­мацію. При цьому підраховано, що біля 50% свого часу дослідник витрачає на пошук інформації. Тому досить відповідальним етапом наукового дослідження є вміння оперативно знаходити і опрацьовувати потрібну інформа­цію з теми дослідження.

Джерела інформації та їх використання у иауково-дослідницькій роботі

У процесі підготовки та проведення будь-якого досл­ідження можна виділити п'ять головних етапів:

· етап накопичення наукової інформації, бібліографічний пошук наукової інформації, вивчення документів, основних джерел теми, складання огляду літератури, вибір аспектів дослідження;

· формулювання теми, мети і завдання дослідження, визначення проблеми, обгрунтування об'єкту і предмету, мети, головних завдань, гіпотези дослідження;

· теоретичне дослідження- обгрунтування напрямів, вибір загальної методики, методів, розробка концепції, параметрів, формулювання висновків дослідження;

· проведення експерименту- розробка програми, методики, одержання і аналіз даних, формулювання висновків і результатів дослідження;

- оформлення результатів наукового дослідження, висновків, рекомендацій, уточнення наукової новизни та практичної значущості.

Як бачимо, дослідження розпочинається з аналізу інформаційних матеріалів з обраної теми. Інформацію поділяють на:

· оглядову (вторинну) огляд наукових матеріалів;

· релєративну, що міститься в описах прототипів наукових завдань;

· реферативну (вторинну), що міститься в анотаціях, резюме, рефератах;

· сигнальну (вторинну) - інформацію попереднього повідомлення;

· довідкову (вторинну) - систематизовані короткі відомості в будь-якій галузі знань.

Отже, при опрацюванні інформації її можна поділи ти на дві групи.

Первинна інформація - це вихідна інформація, яка є результатом безпосередніх соціологічних експеримен­тальних досліджень, вивчення практичного досвіду (це фактичні дані, зібрані дослідником, їх аналіз і перевірка).

Вторинна інформація - це результат аналітичної обробки та публікації інформації з теми дослідження (це опубліковані документи, огляд інформації з теми). Це:

· інформаційні видання (сигнальна інформація, реферативні журнали, експрес-інформація, огляди);

· довідкова література (енциклопедії, словники);

· каталоги і картотеки;

· бібліографічні видання (схеми 10,11).

Ця інформація служить теоретичним та експеримен­тальним підґрунтям, основою проведення наукового дос­лідження, є доказом наукової обгрунтованості роботи її, достовірності та новизни.Достовірність - це достатня правильність, доказ того, що названий результат (закон, сукупність фактів) є істинним, правильним. Достовірність результатів і висновків обґрунтовується експериментом, логічним доказом, аналізом літературних та архівних джерел, перевірених на практиці. Є три групи методів доказу достовірності: аналітичні, експериментальні, підтверд­ження практики.

До найважливіших методів наукового пізнання нале­жать аналітичні методи. їх суть - доказ результату через логічні, математичні перетворення, аналіз статистичних даних, опублікованих і неопублі кованих документів (об­лікових, планових, аналітичних, анкетних).

У процесі експерименту проводяться наукові дослідження порівнюються теоретичні та експериментальні ре­зультати. При зіставлені наукового результату з практикою необхідний збіг теоретичних положень з явищами, що спостерігаються в практичних ситуаціях. Тому для вивчення теоретичного підґрунтя теми дослі­дження потрібне глибоке опрацювання джерел інформації.

Достовірність - це достатня правильність, доказ того, що названий результат (закон, сукупність фактів) є істинним, правильним. Достовірність результатів і висновків обґрунтовується експериментом, логічним доказом, аналізом літературних та архівних джерел, перевірених на практиці. Є три групи методів доказу достовірності: аналітичні, експериментальні, підтверд­ження практики.

До найважливіших методів наукового пізнання нале­жать аналітичні методи. їх суть - доказ результату через логічні, математичні перетворення, аналіз статистичних даних, опублікованих і неопублі кованих документів (об­лікових, планових, аналітичних, анкетних).

У процесі експерименту проводяться наукові дослідження порівнюються теоретичні та експериментальні ре­зультати. При зіставлені наукового результату з практикою необхідний збіг теоретичних положень з явищами, що спостерігаються в практичних ситуаціях. Тому для вивчення теоретичного підґрунтя теми дослі­дження потрібне глибоке опрацювання джерел інформації.

Схема 10. Схема процесу збору та аналізу наукової інформації.

Схема 11. Загальна схема збору та аналізу наукової інформації.

Знання опублікованої інформації дає змогу глибше осмислити науковий і практичний матеріал інших вче­них, дослідників, виявити рівень дослідженості конкретної теми, підготувати огляд літератури з теми. Потрібну наукову інформацію дослідник отримує в бібліотеках та органах науково-технічної інформації.

Форми обслуговування читачів у бібліотеках майже скрізь однакові:

· довідково-бібліографічие обслуговування;

· читальний зал;

· абонемент або міжбібліотечний обцін (МБО);

· заочний абонемент;

· виготовлення фото і ксерокопій;

· виготовлення мікрофільмів.

Для опрацювання джерел з обраної теми використо­вують інформаційно-пошуковий апарат бібліотеки.

У бібліотеках застосовується інформаційно-пошуко­ва мова (ІПМ) бібліотечно-бібліографічного типу: універсальна десяткова класифікація (УДК) і бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК).

УДК систематизує всі людські знання у 10 розділах, де кожний розділ має десять підрозділів і т.ін. При цьому кожне нове поняття отримує свій числовий індекс ББК розподілені у 21 відділах, кожний з яких має свій індекс із великих букв українського алфавіту, наприклад:

Кодовим позначенням індексуються всі наукові знання, явища, поняття. І кожне нове знання при його виникненні знаходить своє місце. В залежності від потреб поділу інформаційно-пошукової мови до основних індексів додаються інші знаки, чим підвищується спеціалізація УДК. Для зручності сприйняття кожні три знаки відокремлюються крапкою (наприклад: 53376).

Багато років УДК застосовувалась як найбільш доскона­ла класифікація знань. Але згодом виникнення нових понять у науковій і практичній діяльності людей зумовили впровадження бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК), яка має іншу систему класифікації й індексації людських знань. Основна частина її буквено-цифрових шдексів побудована задесятковим принципом. Основні поді-

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. IV. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРШУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ПОТЕРПІЛИМ.
3. V. Етичні правила психологічних досліджень
4. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
5. VII. Поняття про рану, рановий процес, види загоювання ран
6. XIV. ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ І РЕДАГУВАННЯ НАУКОВИХ ТЕКСТІВ
7. XX1. Забезпечення відкритості та прозорості при проведенні прийому до вищих навчальних закладів
8. А/. Поняття про судовий процес.
9. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
10. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
11. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
12. Аксіоматизація знань та причинні зв'язки у методології наукових досліджень

Переглядів: 11226