• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організаційні форми підприємницької діяльності

План

1. Економічний зміст понять «підприємництво» і «бізнес».

2. Організаційні форми підприємницької діяльності.

3. Підприємство в системі виробничих відносин.

4. Правові основи функціонування підприємств в Україні.

Перелік використаної літератури:

[1,с.170-186]

[2,с.445-465]

[3,184-201]

1 Економічний зміст понять «підприємництво» і «бізнес»

Термін «під­приємництво» ввів у науковий обіг французький філософ Р. Кантіллон, розуміючи під ним економічну функцію особливого роду, зміст якої тісно пов'язаний з ризиком ведення господарської діяльності.

Розуміння суті підприємництва ґрунтується на загальних законо­мірностях розвитку економіки та значенні в цьому процесі людини. Підприємець самостійно приймає остаточне рішення про організацію виробництва, поєднуючи всі інші фактори виробництва (капітал, працю, землю) в єдиний виробничий процес.

Створення в Україні альтернативного державному підприємниць­кого сектору економіки почалося наприкінці 80-х — на початку 90-х років. Ухвалення Декларації про незалежність відкрило шлях до його повного відродження та реабілітації. В березні 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про підприємництво», яким на державному рівні було визнано законність підприємницької діяльності, визначено поняття підприємництва, його форми, види і принципи розвитку в країні. Згідно зі ст.1 зазначеного закону підприємництво— це самостійна, ініціативна діяльність, що спрямована на виробництво товарів і надання послуг з метою отримання прибутку і передбачає здійснення нововведень, використання власних коштів, а також готовність ризикувати.

У західній економічній літературі поняття «підприємництво» має свої особливості і традиційну назву — «бізнес». Бізнес у вузькому ро­зумінні — це справа, підприємництво; у широкому — здійснення будь-якої діяльності в економічній сфері, характеристика ділових від­носин у країні загалом.

Бізнес — це сукупність ділових відносин, що склалися для задоволення потреб суспільства.

Суб'єктами бізнесу є:

- безпосередньо підприємці, тобто особи, що займаються підпри­ємницькою діяльністю, їх ділова зацікавленість реалізується через виробництво і продаж продукції, надання послуг тощо;

- колективи підприємців і підприємницькі асоціації;

- індивідуальні та колективні споживачі (так званий споживчий бізнес);

- працівники, трудова діяльність яких здійснюється за найманням на контрактній або іншій основі;

- державні структури, ділова зацікавленість яких зумовлена потребою у виконанні пріоритетних загальнодержавних науково-технічних програм, як правило, капіталомістких.

У Господарському Кодексі України визначено основні принципи підприємницької діяльності: вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, встановлення цін згідно з законодавством; вільне наймання працівників; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене законодавством; розпорядження на свій розсуд доходом після внесення платежів, встановлених зако­нодавством; самостійне здійснення підприємцем — юридичною осо­бою зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому валютної виручки на свій розсуд.

Декларування зазначених принципів не є запорукою організації підприємницької діяльності в Україні. Необхідно створити сприятливі умови її розвитку, надійний і ефективний механізм реалізації та захисту.

Світовий досвід переконливо свідчить, що розвиток підприєм­ницької діяльності та її позитивний вплив на економіку країни та добробут її громадян можливий лише за таких наявних умов:

- стабільність державної економічної і соціальної політики;

- позитивна громадська думка щодо підприємницької діяльності;

- пільговий податковий режим;

- наявність розвиненої інфраструктури;

- ефективна система захисту власності, в тому числі інтелектуаль­ної;

- дебюрократизація регулювання господарської діяльності (скоро­чення форм звітності, полегшення правил реєстрації).

Ці положення є завданнями стратегічного значення у розбудові Української держави.

У світовій теорії та практиці виокремлюють три основні форми організації підприємницької діяльності: одноосібне володіння; товариство (партнерство); корпорація.

Одноосібне володіння— форма підприємства, за якої все майно фірми належить одному власнику, який самостійно управляє фірмою, отримує прибуток, несе повну особисту відповідальність за всіма зобов'язаннями фірми.

До переваг одноосібного володіння належать невеликий старто­вий капітал, одержання всього прибутку підприємцем і безпосереднє використання його в інтересах справи, можливість швидкого перепрофілювання підприємства у разі зміни кон'юнктури, простота організації та ліквідації, низькі витрати на обслуговування, цілковита свобода дій, прямі контакти з працівниками і клієнтами та ін. Серед недоліків передусім потрібно зазначити обмежені можливості для розширення капіталу і як наслідок — низьку фінансову стійкість.

Товариство (партнерство)— це форма організації бізнесу, за якої дві або більше окремих осіб ведуть справу як співвласники на основі укладеного договору. Існують такі види партнерства: з повною (гене­ральною), обмеженою, додатковою відповідальністю та командитні.

У разі повної відповідальностікожен член партнерства безпосередньо залучений до управління фірмою і відповідає за всіма зобов'язаннями фірми (в межах своїх внесків і власним майном). У разі обмеженої відповідальностізобов'язання засновників обмежуються їх пайовими внесками. Товариство з додатковою відповідальністю— це різновид товариства з повною відповідальністю, в якому учасники не­суть солідарну відповідальність за своїми зобов'язаннями своїм майном у розмірах, кратних вартості їх внесків, що обумовлено в заснов­ницьких документах товариства. У разі банкрутства одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками пропорційно до їх внесків.

Командитне товариство— вид господарського товариства, в якому поряд з партнерами, які від імені товариства здійснюють під­приємницьку діяльність і відповідають за зобов'язаннями товариства солідарно всім своїм майном, є один або кілька учасників (командитистів), які безпосередньо не пов'язані з його роботою і в разі необхідності сплати боргів (банкрутства) можуть втратити лише ту частку грошей, що інвестована ними у справу фірми.

Переваги партнерства порівняно з одноосібним володінням: зростання фінансових можливостей унаслідок об'єднання кількох капіталів; удосконалення управління фірмою у результаті розподілу управлінських функцій. Партнерства, як і одноосібні володіння, ко­ристуються податковими пільгами.

Корпорація(акціонерне товариство або компанія з обмеженою відповідальністю) — провідна форма сучасного підприємництва, що дає змогу найефективніше залучати значні фінансові кошти. Найпоширенішою формою корпорації на Заході є публічна корпора­ція(відкрите акціонерне товариство) — організаційно-правова форма підприємства, капітал якого створюється об'єднанням багатьох індивідуальних капіталів через випуск і публічне розміщення акцій. У сучасному фінансовому обороті публічним корпораціям належить до 90 % капіталу.

Корпорація є юридичною особою, тобто вона відокремлена від фізичних осіб, що володіють нею.

До переваг публічної корпорації належать: зручна і стабільна форма організації бізнесу; ефективне управління (узгодження інте­ресів акціонерів та верхнього ешелону менеджменту); можливість змінити керівництво; можливість за власним бажанням позбавитись (продати) своєї частини акцій; фінансова могутність; можливість ви­користовувати різні форми і методи управління; відсутність проблем з розподілом доходів; обмежена відповідальність співвласників. Прибуток корпорації розподіляється між державою (податки), акціо­нерами (дивіденди), підприємством (рефінансування).

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Автоматизація банківської діяльності в Україні
7. Автоматизація метрологічної діяльності
8. Автоматизовані форми та системи обліку.
9. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
10. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
11. Адаптивні організаційні структури управління.
12. Акредитив та його форми

Переглядів: 840