• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Норма права: поняття та ознаки

Норма права- загальнообов'язкове, формально визначене, встановлене або санкціоноване державою правило поведінки, що забезпечується нею та є державним регулятором суспільних відносин.

Правова норма – загальнообов’язковий, формально-визначений припис, що виражає (моделює) у вигляді правил поведінки чи відправної установки, і є державний регулятором поведінки суспільних відносин, встановлених і забезпечуваних державою.

Норма права є самостійним явищем та має свої специфічні оз­наки, які відрізняють її від усіх інших соціальних норм:

1. Відображає найбільш важливі, соціально ціннісні суспільні відносини.

2. Правова норма – модель, еталон, міра, масштаб поведінки, суспільних відносин, що нею регулюються.

3. Відображає і закріплює типовість соціальних процесів, явищ, зв’язків як наслідок їх повторюваності (предметність змісту, абстракність адресата) - обумовлює стабільність супільних відносин. Зміст правової норми визначається об'єктивною природою того виду суспільних відносин, на упорядкування яких вона спрямована.

4. Норма права є не просто соціальним регулятором суспільних відносин, а державним регуляторомсуспільних відносин. Вона єдина у системі соціальних норм, створена(санкціонована або встановлена) державою, є офіційним виразником державної волі суспільства(офіційний вираз державної волі).Норма права створюється уповноваженими суб'єктами в межах їх компетенції та відповідно до визначеної процедури, тобто ство­рюється у суворо встановленому порядку Отже, правова норма – це державний регулятор суспільних відносин.

5. Правова норма офіційно закріплює рівень свободи та справедливості від­повідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів населення держави.

6. Являє собою владне загальнообов'язкове(внутріня і зовнішня природи обов’язковості) правило поведінки.Вона має значення не для окремого індивіда, а для усіх вхідних до складу даної категорії людей (суспільства в цілому) як можливих (чи реальних) учасників конкретного виду суспільних відносин.

7. Має уповноважуюче-зобов’язуючий характер, адже вказує навідносно дозволену, необхідну та заборонену поведінку людей.Норма права являє собою визначений метод впливу на регульовані відносини.

8. Норма права є наказовим розпорядженням незалежно від того, який його характер: заборона, обов’язок чи право (дозвіл). Припис в будь-якому випадку знаходиться під охороною держави, так як він ним установлений, то передбачені і міри примусу в випадках його порушення.

9. Є формально визначеною- санкціонується або встановлюється державою в певній формі, зовні виражається та офіційно закріплюється в формально-юридичних джерелах права. Крім того, формальна визначеність пов'язується зі специфічною структурою норми права та специфікою мови права, для якої характерна чіткість, ясність, однозначність, стереотипність формулювання (формальна визначеність).

10. Є правилом загального характеру.Норма права являє собою відволікання від ознак індивідуалізації і вказує лише на ті характерні риси поведінки, що є істотними, тобто розглядають поведінку як вид суспільних відносин. Норма права як загальне правило поведінки регулює повторюваний вид суспільних відносин, тому що не вичерпується одноразовою реалізацією, а охоплює всі можливі індивідуальні випадки. У силу цього норма права - загальне і загальнообов'язкове правило поведінки. Абстрактність норми права зовсім не означає невизначеності її змісту, а навпаки, норма права тому і є такою, що містить цілком конкретне правило поведінки.

11. Є єдиною у системі соціальних норм, виконання якої забезпечується силою державного примусу, впливякої на суспільні відносини викликає юридичні наслідки,гарантом яких є держава (державний вплив, в тому числі державний примус).

12. Має чітко виражену логічну структуру,складається з елементів (диспозиція, гіпотеза, санкція).

Правова норма – загальнообов’язкове веління, виражене у вигляді державно-владного припису, яке регулює суспільні відносини.

Нормативно-правова установка (природне право) – правова норма (елемент позитивного права).

Зміст правової норми- єдність всіх складових елементів і взаємозв’язок між ними та з суспільними відносинами, що регулюються.

Зміст правової норми включає:

- логічний зміст (судження);

- соціально-юридичний зміст (регулятивний вплив на супільні відносини);

- вольовий зміст – владне веління, категоричний припис.

Форма правової норми- нормативний правовий припис.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. IV. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРШУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ПОТЕРПІЛИМ.
3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
4. VII. Поняття про рану, рановий процес, види загоювання ран
5. А-нормальна, Б-Х-подібна, В-О-подібна.
6. А/. Поняття про судовий процес.
7. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
8. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи
9. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
10. Адміністративне правопорушення, його ознаки та склад
11. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
12. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії

Переглядів: 911