• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Податки на майно

Юридичні і фізичні особи сплачують податки на майно по єдиній ставці, яка в більшості випадків складає 1,4 % від вартості майна. Переоцінка майна здійснюється 1 раз в три роки. У об'єм оподаткування входять: усе нерухоме майно, земля, цінні папери, відсотки по банківських депозитах. Податки сплачуються також у момент переходу власності від одного власника до іншого, тобто при придбанні або продажі майна. До цієї ж групи відносяться податок на реєстрацію ліцензій, гербовий збір, податок на спадок, податок на іригацію і поліпшення земель.

Дуже складним питанням в оподаткуванні є оцінка вартості земельних ділянок. З другої половини 80-х років в Японії почалося різке зростання ціни на землю, що не дивно, враховуючи високу щільність населення країни. Але цьому сприяли ще і особливі економічні умови. Саме у вказаний період виник підвищений попит на офіси, оскільки Токіо разом з Нью-Йорком і Лондоном стає одним з основних інформаційних і банківських центрів світу. Збільшилося число спекулятивних угод, розрахованих на подальше збільшення попиту на офіси для банків, різних міжнародних компаній. У ці ж роки урядом Японії був оголошений план реконструкції столиці, розрахований до 2000 р., яким передбачається велика забудова. Після публікації плану почалася гарячкова скупівля земель з розрахунку на вигідний перепродаж державним органам. Позначився і ще один чинник. На відміну від іншого нерухомого майна при скупці-продажі землі не стягувалися податки. До того ж банки легко і на пільгових умовах надавали кредити фірмам, що здійснюють угоди із земельними ділянками, у тому числі довгострокові кредити. Твердо укорінялося переконання, що земля може тільки дорожчати і ніколи не дешевшає. В результаті за останній час були роки, коли темпи зростання ціни землі в Токіо складали 50-75%. Цей процес торкнувся і інших великих міст Японії.

Збільшена ціна землі позначається на внутрішньоміській міграції, житлові будинки починають переобладнуватися під офіси. Муніципалітети через високу вартість виявилися не в змозі придбавати нові земельні ділянки для громадських цілей: під дороги, парки, інші споруди, що входять в інфраструктуру міст.

Пропорційно вартості зростаючі податки могли б посилити негативні явища. У зв'язку з цим введений порядок, по якому земельний податок не може бути збільшений більше ніж на 10% в порівнянні з останньою переоцінкою.

Велика увага приділяється в Японії оподаткуванню моменту переходу майнових прав від одного власника до іншого. Передача майна, спадок, подарунки завжди були об'єктами оподаткування. Існують дві головні передумови для обкладення спадків і дарувань.

По-перше, такий податок на передачу майна перешкоджає надмірній концентрації багатства в одних руках і сприяє більш рівномірному розподілу ресурсів;

По-друге, введення цього податку сприяє поповненню бюджету.

Існують дві основні форми обкладення власності, що передається - дар і заповіт. Відповідно залежно від моменту передачі існують два схожі податки - податок із спадку і податок з дарувань.

Ставка податку на спадкоємство додатково збільшується на 20 % для спадкоємців, які не є дітьми, батьками, братами і сестрами, хоча загальна податкова ставка, включаючи ці добавки, не повинна перевищувати 75 % фактичної долі спадкоємця.

За наявності додаткових умов спадкоємцям надаються податкові кредити трьох видів :

- власність, отримана в подарунок спадкоємцем від померлого, включається в базу оподаткування; обдаровуваний, проте, отримує кредит в раз-мере податку з дарувань по такій власності щоб уникнути подвійного оподаткування. Це податковий кредит по податку на дарування;

- якщо спадкоємцеві менше 20 років, сума податку на спадок, яку він повинен сплатити, знижується на 60 тис. ієн за кожен рік спадкоємця, що не вистачає до 20. Аналогічно, якщо спадкоємець страждає якими-небудь захворюваннями або має інвалідність, які відбиваються на його працездатності, сума податку на спадок, яку він повинен сплатити, знижується на 60 тис. ієн (120 тис. ієн у разі повної втрати працездатності) за кожен рік до 70 років (пенсійний вік);

- по податку з дарувань при обкладенні власності, отриманої в дар на протязі календарного року, існує базове звільнення від податку, тобто не оподатковуються подарунки, отримані обдаровуваним, якщо вартість цих подарунків, отриманих протягом одного календарного року, не перевищує 600 тис. ієн.

Процес розрахунку нало-га на спадок представлений на малюнку (див. нижче).

Малюнок "Процес розрахунку податку на спадок"

На цьому прикладі сума спадку розподілена серед встановлених законом спадкоємців (дружина, син, дочка) в пропорції згідно ГК Японії. Потім податкові ставки застосовуються до кожної частини спадку (а, b, с) і суммуються в загальну суму податку на спадкоємство (Е). Загальна заборгованість виходить шляхом складання частин індивідуальних податків. Загальний податок розподіляється серед спадкоємців пропорційно їх частини спадку.

Вартість власності, що переходить від одного власника до іншого, при таких формах передачі, як спадок або дар, оцінюється за поточними ринковим цінами або за ціною придбання. З бази оподаткування виключається власність, придбана від родичів для здобуття освіти і проживання, і власність, заповідана добродійним, релігійним, науковим і іншим державним і громадським організаціям.

Додатково до основного звільнення власність вартістю до двадцяти мільйонів ієн, передана в подарунок чоловікові, з яким дарувальник про-жил разом більше 20 років, звільняється від податку.

Крім того, якщо особи, частково або що повністю втратили працездатність, отримують гроші, цінні папери, іншу власність за трастовою угодою в межах суми 60 млн. ієн, податок на дарування не стягується. Податкові ставки застосовуються до кожної частини спадку оподаткування.

3. ПОРЯДОК НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ В ЯПОНІЇ

З 1 квітня 1989 року в Японії вступила і силу нова система оподаткування. Відносно зменшено пряме оподаткування за рахунок збільшеної ролі непрямих податків.

Серед споживчих податків Японії основним виступає податок з продажів, що стягується по ставці 3%. В середині 90-х років почалося обговорення про доцільність підвищення ставки до 5%.

Істотне поповнення бюджету приносять податки на власників автомобілів, акцизи на спиртне, тютюнові вироби, нафта, газ, бензин, податок на розвиток джерел електроенергії, акцизи за послуги: за проживання в готелі, живлення в ресторанах, купання в гарячих джерелах і так далі. До цієї ж групи відносяться і митні збори. У зв'язку з інтернаціоналізацією господарської життя, зростанням міжнародного розподілу праці, розділенням транснаціональних монополій, зміною структури зовнішньої торгівлі роль митних зборів як джерела прибутків після другої світової війни постійно знижується. Рівень митних зборів на багато сільськогосподарських товарів в Японії до середини 80-х років складав 20% і більш.

Акцизне оподаткування в Японії має ряд особливостей. Наприклад, якщо в США і країнах Західної Європи метою вступу додаткового оподаткування на алкоголь і тютюнові вироби був контроль за рівнем споживання товарів, то в Японії протягом тривалого часу цей вид акцизів розглядався як одне з основних джерел податкових вступів.

Необхідно відмітити і існування спеціальних податків на нотаріат, гербовий збір, на діяльність фондових бірж і операції з цінними паперами.

Центральною ланкою реформи податкової системи стало введення нового непрямого споживчого податку, аналога, що не мав, в системі, що діяла раніше, і що нагадує за своєю суттю податок на додану вартість (value - added tax), широко вживаний в країнах Західної Європи. Цим податком обкладаються в принципі будь-які (за винятком ряду прямо названих в законодавстві випадків) угоди з продажу товарів і наданню послуг. Перші практичні кроки до введення цього нало-га зроблені і в Японії.

Податок сплачується на різних стадіях виробництва і реалізації товарів, але обкладається ним лише додана вартість. Виділення доданої вартості в кожній ланці виробництва і реалізації має важливе значення:

1. Чітко обмежуються усі елементи ціни товару, що спонукає виробника знижувати витрати виробництва;

2. В процесі розрахунків по податку держава отримує зведення про темпи оборотності промислового і торговельного капіталу, тим самим полегшуються завдання макроекономічного програмування;

3. Державі поступають прибутки ще до реалізації товару населенню - єдиному і кінцевому платнику повної суми податку.

Податок на додану вартість(VAT) викликав невдоволення у японського населення, оскільки він обтяжливий для працюючих і багатий наслідками інфляційними наслідками.

Введення цього податку стало причиною втрати правлячої ліберально-демократичною партією абсолютної більшості місць в палаті радників. Хоча новий уряд Японії заявив, що перегляне правила і норми стягування вказаного податку, але ні про який суттєвий його перегляд не йдеться, оскільки 3-вий споживчий податок є одним з найважливіших джерел поповнення бюджету.

Податки на споживання разом з прибутковим податком і внесками до фондів соціального страхування є найважливішим джерелом вступів до бюджету країни. Згідно класифікації ОЭСР до податків на споживання відносяться загальні податки на споживання (податок на добавлену вартість, податок з продажів на окремих стадіях рухи товарів і послуг) і податки по окремих видах товарів і послуг (акцизи) : на алкогольні напої, тютюнові вироби, паливо і транспорт.

Податок на додану вартість дозволить точно і швидко проводити податкові операції за допомогою досконалої техніки і налагодженої системи документообігу (без технічного оснащення використання VAT неможливе). Крім того, введення податку на добавлену вартість - це обов'язкова умова вступу країни в Спільний ринок. ПДВ здатний значно збільшити надходження до бюджету країни в порівнянні з іншими податками.

Податок на додану вартість представляє непрямий багатоступінчастий податок, що стягується з кожного акту продажу, починаючи з виробничого і розподільчого циклу і кінчаючи продажем споживачеві. Об'єктом податку є додана вартість. Вона є вартістю, яку, наприклад, виробник в обробному виробництві, підприємець у сфері розподілу, агент реклами, перукар, фермер і т. д. додають до вартості сировини, матеріалів або до вартості тих товарів і продуктів, які він придбав для створення нового виробу і послуги.

Можна побудувати просту схему, в якій фігурують так звані початкові товари (inputs), якими можуть служити сировина, транспорт, рента, реклама і т. д. і товари (out puts), що випускаються.

Додану вартість (VA) можна розрахувати як суму виплачуваної заробітної плати (V) і отримуваного прибутку (m)

VA=V+m

З іншого боку, додану вартість можна представити як різниця сум надходжень за продану продукцію (outputs - О) і отриманих витрат (inputs - I).

VAT=О- I

При розрахунку податку на додану вартість використовуються чотири методи його визначення:

1. прямий аддитивний, або бухгалтерський;

2. непрямий аддитивний;

3. метод прямого віднімання;

4. непрямий метод віднімання, або заліковий метод по рахунках.

Якщо умовно "прийняти ставку податку за "R", то розрахунок податку згідно з перерахованими методами матиме вигляд:

1. R (V+m)=VAT

2. RV+Rm=VAT

3. R (0 - I) =VAT

4. RO - RI=VAT

Найбільшого поширення набув четвертий метод розрахунку податку на додану вартість. На практиці його використання не вимагає визначення власне доданої вартості. Замість цього ставку застосовується до її компонент (витратам і виробленій продукції).

Цей метод зручний тим, що :

1. дозволяє застосувати ставку податку безпосередньо при угоді, що дає переваги технічного і юридичного характеру;

2. наявність рахунку-фактури, в якій відбиваються податки, стає найважливішим і принциповішим моментом здійснення угоди і інформації про податкові зобов'язання. Використання рахунку-фактури з вказівкою здійсненої угоди дає можливість для дослідження руху товару з метою перевірки;

3. щоб використовувати перший і другий методи розрахунку податку, т. с. методи, засновані на балансах, необхідно визначити прибуток. Але оскільки в балансах компаній досконалі операції з продажу не поділяются на види товарної продукції відповідно до діючих ставок податку, а також не виділяються за видами товарів закупівлі, то стає ясним, що в цьому випадку застосовна лише єдина ставка на додану вартість. Четвертий метод дає можливість використання диференційованої ставки податку.

Третій метод незручний тим, що застосування ставки податку до показника, що отримується в результаті вираховування витрат з вартості продукції, що випускається, то він так само зручний, як і I і II методи, для єдиної ставки податку. На практиці незручно розраховувати додану вартість щомісячно, оскільки купівлі і продажі можуть коливатися в часі.

Таким чином, 4-й метод або "інвойсний" найбільш практичний. Податкові зобов'язання можуть розраховуватися щотижня, щомісячно, щокварталу або щорічно. Цей метод дозволяє якнайповніше охопити товари і використовувати більш, ніж одну ставку.

Ставка споживчого податку складає 3% (окрім автомобілів, при продажах яких до 1992 р. використовувався 6-процентний податок), сума податку включається в продажну ціну товару.

Оподатковуються усі стадії проходження сировини або товару через виробничу і збутову мережу, але при цьому на кожному наступному етапі податок нараховується тільки з суми, доданої у вартість товару в результаті його подальшої обробки або просування до споживача.

Споживчий податок поширюється також на операції по імпорту. Податок виплачує одержувач імпортного вантажу. Експортні операції звільняються від оподаткування: в це поняття включаються експорт товарів, міжнародні транспортні і телекомунікаційні послуги, ремонт іноземних судів і т. д.

Законодавчо – нормативна база:

1. Податковий Кодекс України в редакції від 01.01.13 року.

Читайте також:

1. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
2. Види майнового страхування
3. Види майнового та особистого страхування
4. Види особистих немайнових прав і обов’язків подружжя
5. Виконання рішень у немайнових спорах
6. Виникнення майнових прав інтелектуальної власності.
7. Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учас­ника господарських правовідносин за рахунок іншого суб'єкта — правопорушника.
8. Г/. Речові права на чуже майно.
9. Гарантії та захист майнових прав суб'єктів господарювання
10. Договір доручення, комісії та управління майном.
11. Договір доручення, комісії, управління майном.
12. Договір майнового найму та його види

Переглядів: 1147