• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Процес громадського обговорення

Законодавство Сполучених Штатів вимагає, щоб введенню будь-яких поправок і доповнень в податкове законодавство передував період їх громадського обговорення, при цьому коментувати пропоновані поправки і доповнення можуть як американські, так і іноземні платники податків. Оскільки податкове законодавство США так чи інакше зачіпає платників податків в інших країнах, що є економічними і торговельними партнерами Сполучених Штатів, то відповідальні представники податкової служби США, як правило, спеціально виїжджають в ці зарубіжні країни, щоб отримати коментарі зацікавлених осіб напередодні ухвалення важливих рішень в сфері податкової політики. Важливо також відмітити, що процес обговорення податкових нововведень, як правило, вільний від політичних впливів.

5.2. Стягування податків

У основі податкової системи США лежить принцип самооподаткування податком, який вимагає від американських і іноземних платників податків, що беруть участь в бізнесі на території Сполучених Штатів, щорічно заповнювати і представляти податкову декларацію, показуючи в ній розрахунки річного доходу і суму обчисленого до сплати податку.

5.3. Аудит і конфіденційність

Незалежна аудиторська служба щорічно перевіряє частину представлених платниками податків - як фізичними особами, так і корпораціями - податкових декларацій. Відповідно до американських законів аудиторами не можуть бути особи, пов'язані корпоративними інтересами з якими-небудь політичними партіями або рухами, або ж прямі призначенці партій. Процес аудиту організований так, щоб уникнути якого-небудь політичного впливу на результати аудиту. Аудитор не має права розкривати результати перевірки податкових декларацій громадськості, а також урядовим органам. (Виняток становлять випадки, коли підсумкова інформація аудиторської перевірки служить цілям вдосконалення податкового законодавства). За розголошування відомостей, що містяться в підсумковій інформації аудиту податкових декларацій, без належних на те підстав на винних накладаються значні штрафи.

5.4. Вирішення суперечок і розбіжностей

Платники податків, чиї податкові декларації були піддані аудиту і при цьому в них були неточності у визначенні доходу оподаткування і, відповідно, численні належного до сплати податку, можуть оскаржити результати аудиту. Існуюча процедура оскарження передбачає, що платник податків : 1) сплатить податок, що належить, і потім звернеться до окружного федерального суду, оспорюючи правомірність податкового платежу і вимагаючи повернення сплаченої суми, або 2) відмовиться сплатити податок за результатами проведеного аудиту і звернеться до Податкового Суду. Після того, як судом буде винесено остаточну ухвалу із спірного питання, податок буде або сплачений, або відшкодований платникові податків залежно від цього рішення, при цьому доведеться сплатити і пені (відсотки) за прострочення в сплаті податку.

У тих випадках, коли потенційно можливе подвійне оподаткування, наші договори, ув'язнені з іноземними державами щоб уникнути подвійного оподаткування, надають компетентній владі Сполучених Штатів і іноземному партнерові за договором провести переговори з метою дозволу розбіжностей. За наявності розбіжностей Сполучені Штати не вимагають, щоб був сплачений податок як попередня умова для ведення подібних переговорів.

Питання №8 Система оподаткування в Японії.

1. ОСОБЛИВОСТІ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ЯПОНІЇ

Особливий інтерес для тих, що вивчають зарубіжне податкове законодавство унітарних країн представляє податкова система Японії. Податкова система Японії склалася ще в XIX столітті. У сучасному вигляді вона функціонує, починаючи з післявоєнного часу, коли була проведена податкова реформа, названа на ім'я професора Шалпа.

Зупинимося на деяких аспектах цієї системи, оскільки вона має специфічні особливості і дещо відрізняється від податкової системи США і західноєвропейських країн.

У Японії функціонують державні податки і податки місцеві. При цьому більше 64% усіх податкових вступів утворюється за рахунок державних податків, а інші - за рахунок місцевих податків. Потім значна частина податкових коштів перерозподіляється через державний бюджет Японії шляхом відрахувань від державних податків до місцевих бюджетів. У країні 47 префектур, що об'єднують 3045 міст, селищ, районів, кожен з яких має свій самостійний бюджет. Розподіл податків є як би дзеркальним віддзеркаленням їх збору : приблизно 64% фінансових ресурсів витрачаються як місцеві засоби, а інші засоби забезпечують здійснення загальнодержавних функцій.

Необхідно також відмітити, що прибуткова частина бюджету країни і бюджетів префектур будується не лише на податках. У Японії в порівнянні з низкою інших країн досить висока доля неподаткових вступів. Так, в державному бюджеті податки складають 84% і неподаткові засоби - 16%, місцеві органи управління мають до чверті неподаткових вступів. Сюди входять орендна плата, продаж земельних ділянок і іншої муніципальної нерухомості, пені, штрафи, продаж облігацій, прибутки від лотерей, позики та ін. У неподаткові статті доходу включається також залишок попереднього року.

Податкова система Японії, як в США і Європі, характеризується множинністю податків. Їх має право стягувати кожен орган територіального управління. Але усі податки країни зафіксовані в законодавчих актах. Кожен вид державного податку регулюється законом. Закон про місцеві податки визначає їх види і граничні ставки, в іншому встановлення ведеться місцевим парламентом. Всього в країні 25 державних і 30 місцевих податків. Їх можна класифікувати по трьох великих групах:

Перша - це прямі прибуткові податки на юридичних і фізичних осіб.

Друга - прямі податки на майно.

Третя - прямі і непрямі споживчі податки.

Податкова політика Японії передбачає зміцнення фінансів місцевих органів влади : префектур, міст, районів, селищ і так далі. У Японії платять три види місцевих податків, стягуваних муніципалітетами. Це підприємницький, корпоративний муніципальний і зрівняльний податки.

Підприємницький податок нараховується на оподатковуваний податками прибуток і стягується по трьох ставках, величина кожної з яких може трохи коливається залежно від префектури. Так, для Токіо він встановлений в межах від 6 до 12,6% прибутку в залежності від статутного капіталу компанії і величини самого прибутку.

Корпоративний муніципальний податок є сукупністю двох податків: префектурального і міського або (як у випадку для Токіо) відповідно міського і районного. Податкові ставки можуть розрізнятися залежно від місця, але гранична ставка для префектурального (для Токіо - міського) податку - 6%, міського (районного) - 4,7% (розраховується від суми загальнонаціонального податку).

Зрівняльний податок є фіксованою сумою, що підлягає сплаті , величина якої (від 50 тис. до 3750 тис. ієн) визначається по відповідній таблиці, залежить від розміру капіталу юридичної особи і числа що працюють на нього і розподіляється між містом і префектурою в співвідношенні 4:1.

Розглянемо структуру прибутків місцевих органів влади в цілому по країні за даними за 1990г. Загальні прибутки місцевих органів управління склали 80,41 трлн. ієн. З них власні податкові вступи, незважаючи на множинність місцевих податків (30), забезпечили 33,45 трлн. ієн, або 41,6% прибуткової частини місцевих бюджетів. Ще 14,33 трлн. ієн, або 17,8%, дали відрахування від загальнодержавних податків. Держава виділила місцевим органам дотації на здійснення загальнонаціональних заходів в сумі 10,65 трлн. ієн, або 13,2%. Інші 20,3 трлн. ієн, або трохи більше чверті прибутків місцевих бюджетів, - це неподаткові вступи, включаючи позики.

Як видно, місцеві податки зовсім не домінують в місцевих бюджетах, складаючи значно менше половини їх прибуткової частини. Це відрізняє японську податкову систему від північноамериканської, де місцеві податки частенько перевищують дві третини бюджету муніципалітетів. Досить істотну роль, хоча і меншу, ніж у ряді європейських країн, у тому числі в Німеччині, Росії, грають відрахування від загальнодержавних податків.

Досить цікава структура місцевих податків. Приведемо її за даними 1990 р., виходячи з вказаної вище класифікації груп податків. Із загальної суми місцевих податків (33,45 трлн. ієн) 18,8 трлн. ієн, або 56,2% доводиться на прибуткові податки. На другому місці майнові податки, які принесли 10,49 трлн. ієн, або 31,4%. І тільки на третьому місці споживчі податки - 4,16 трлн. ієн, або 12,4% прибутків місцевих податків.

Співвідношення загальнодержавних податків декілька інше, хоча загальні тенденції однакові. Державні прибуткові податки займають долю 56,5% (майже таку ж, як і серед місцевих податків), майнові, - 25% і споживчі податки - 18,5%. Це співвідношення цілком природно, якщо врахувати, що істотна доля майнових податків прямує до місцевих бюджетів.

Розподіл різних груп податків між державою і місцевими органами управління в Японії приведений в таблице1.

Таблиця 1 - Розподіл податків між державними і місцевими органами управління Японії в 1990 г

За даними таблиці простежується пріоритетне положення загальнодержавних податків і зборів в порівнянні з місцевими. Повторимо, що це стосується прибутків, а не витрат держави, оскільки надалі відбувається перерозподіл податкових вступів через державний бюджет.

У 1993 р. сума усіх державних податків Японії збільшилася до 61 трлн. 157 млрд. ієн, з яких 933 млрд. ієн складали митні збори і мита. Питома вага їх практично не змінився у зв'язку з тим, що одночасно зросла і сума місцевих податків.

Розглянемо динаміку прибутків і витрат місцевих органів управління Японії за ряд останніх років, приведену в таблиці 2. В другому рядку будуть вказані податкові вступи тільки за рахунок місцевих податків.

Таблиця 2. "Прибутки і витрати місцевих органів управління" ((трлн. ієн)

Аналіз табличних даних, складених за відомостями токійського муніципалітету, говорить про наступний. Видно постійне зростання і зміцнення прибуткової частини місцевих бюджетів країни, що природно супроводжується можливістю витрачати більше засобів. У 1990 р. прибутки місцевих органів управління зросли в порівнянні з 1985 р. на 40%, а з 1980 р. - на 71,8%, у тому числі за рахунок податкових вступів - відповідно на 43,4% і більш ніж в 2 рази. За ці ж періоди витрати виросли відповідно на 39,2 і 71,4%. Бюджет зводиться без дефіциту, більше того, перевищення прибутків над витратами має постійну тенденцію зростання, що чітко простежується. Окрім загального балансу року враховується реальний баланс, з якого виключається залишок фінансових ресурсів минулого року. Доля місцевих податків в прибутках упродовж 10 років мала тенденцію до збільшення, але, досягнувши питомої ваги 44,6%, почала падати.

Звичайно, не слід забувати, що в таблиці 2 приведені загальні цифри, за якими стоять 47 префектур, 3045 міст, селищ і рай-онов. Тому подивимося ті ж дані, але для конкретної, найбільшої і такої, що має свої специфічні особливості столичної префектури Токіо (таблиця 3)

Таблиця 3. "Прибутки і витрати префектури Токіо"( (трлн. ієн)

У Токіо спостерігаються високі темпи прибутків і витрат префектури. Питома вага місцевих податків в прибутках бюджету тут значно вище, ніж в середньому по місцевих органах управління, і перевищує 70% за рахунок розвиненішої податкової бази. У таблиці прослідковуються сліди фінансової кризи великих міст середини 70-х років. Баланс 1978 р. негативний - перевищення витрат над прибутками. Реальний баланс 1980 р. теж ще негативний. Але потім Токіо повністю вийшов з фінансової кризи, хоча на кожен рік як і раніше визначається норматив прийнятного дефіциту бюджету.

2. ПОРЯДОК ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ В ЯПОНІЇ

2.1. Прямі податки на прибутки фізичних і юридичних осіб

Найвищий дохід державі приносять прибутковий податок з юридичних і фізичних осіб. Він перевищує 56% усіх податкових вступів.

Значення податку на прибутки фізичних осіб для державного бюджету Японії величезне. Фізичні особи сплачують державний прибутковий податок за прогресивною шкалою, що має п'ять ставок, : 10, 20, 30, 40 і 50%. Крім того, є прибутковий податок префектури по трьох ставках: 5, 10 і 15%. Окрім цього існують місцеві прибуткові податки.

Прибутковим податком обкладаються заробітна плата, платня, прибутки селян, осіб вільних професій, прибутки від нерухомості (здача в оренду), а так-же дивіденди, відсотки, випадкові заробітки, пенсії і т. д. Усі прибутки оподаткувань в Японії діляться на десять категорій:

1. Відсотки по вкладах.

2. Дивіденди.

3. Прибутки від нерухомості.

4. Прибутки від підприємницької діяльності.

5. Заробітна плата.

6. Бонуси.

7. Вихідна допомога, пенсії.

8. Випадкові прибутки.

9. Змішані, різносторонні прибутки.

10. Прибутки від капіталу.

Для більшості з них (окрім відсотків і дивідендів) встановлені податкові пільги або звільнення від сплати податків. Крім того, незалежно від величини доходу кожен житель Японії зобов'язаний сплачувати податок на прожиття, що становить 3200 ієн в рік.

У діловій практиці Японії часто виникає питання про те, чи не занадто важкий податковий тягар несе рядовий японський платник податків. Проте необхідно враховувати і той факт, що прибуткове оподаткування фізичних осіб передбачає істотні пільги.

Основними податковими пільгами, якими користується середній платник податків, є "базова пільга" (неоподатковуваний мінімум доходу платника податку, рівний 350 тис. ієн) і аналогічні пільги на дружину (дружина) і на кожного утриманця. Крім того, такі види прибутків, як заробітна плата, пенсії і виплати соціального страхування мають спеціальні податкові звільнення. Міністерство фінансів Японії при підрахунку бази оподаткування для кожного платника податків надає п'ять пільг і звільнень.

Для числення прибуткового податку підсумовуються прибутки платника податку, отримані їм з різних джерел, а потім із загальної суми доходу вираховують неоподатковуваний мінімум, що встановлюється з урахуванням різних знижок (базисною, на утриманців, на внески по соціальному страхуванню, по страхуванню життя і до пенсійного фонду, на витрати на медичне обслуговування, а також спеціальних знижок для інвалідів, престарілих, вдів і т. д.). Наслідком є те, що неоподатковуваний мінімум для сім'ї з 4-х чоловік в Японії набагато вище, ніж, наприклад, в США, ФРН, Англії, Франції.

Окрім адресних, персональних звільнень, які широко застосовуються до доходу оподаткування в цілому, існує ряд вузько спеціальних пільг по оподаткуванню прибутків, отриманих з різних джерел, введених в податкову систему по ряду важливих причин.

- З метою справедливого оподаткування прибутків різних категорій населення введена спеціальна знижка, що зменшує дохід оподаткування платника податків. Ця знижка застосовується тільки відносно прибутків, отриманих найнятим робітником від продажу своєї праці. Розмір знижки дорівнює сумі спеціально визначуваних "персональних витрат" (personal expenses). Мета вступу цієї знижки - досягнення рівного для цілей оподаткування положення осіб найманої праці з одного боку, і підприємців - з іншою. Останні мають можливість списувати частину своїх особистих витрат в "витрати бізнесу" (інакше кажучи, на собівартість) і виводити їх з-під оподаткування, чого особи найманої праці до введення цієї знижки були позбавлені (що, з точки зору Податкового управління Японії, не відповідає критерію справедливості оподаткування). Що на практиці використало цю знижку підприємцям вдавалося добитися зменшення прибутковим податком бази оподаткування на 28,6%.

- Ряд спеціальних інструкцій дозволяли також розділити для цілей оподаткування прибутки від бізнесу. Об'єктом оподаткування виступає дохід, що отримується за вирахуванням з виручки усіх необхідних витрат. Платникам податків, що заповнює "синю" форму податкової декларації, дозволялося віднімати з доходу оподаткування вартість підготовки податкової декларації в розмірі не більше ніж 100 тис. ієн. Крім того, були дозволені "вирахування" (спеціальні зниження розмірів особистого доходу оподаткування бізнесмена) на розмір заробітної плати, що сплачується членам сім'ї, які були введені замість списання їх на витрати, пов’язані з веденням бізнесу. Заробітна плата самого бізнесмена (підприємця), таким чином, мала пільги як дохід, що отримується від бізнесу, і в той же час він мав право на пільги по прибутках, що отримуються від продажу своєї праці, як для осіб найманої праці (за умови, що фірма з метою оподаткування зареєстрована як квазікорпорація). Система "Подвійного пільгування" була скасована в 1992 р., проте розмір "спеціального вирахування" з бази оподаткування за умови заповнення "сі-ней" форми податкової декларації був в той же час збільшений до 350 тис. ієн.

- Спеціальні податкові пільги мають різносторонні прибутки і прибутки від капіталу. Для різносторонніх прибутків сума оподаткування зменшується на 400 тис. ієн в рік, якщо індивід має стаж роботи менше 20 років, і додатково до цієї суми на 700 тис. ієн, якщо трудовий стаж перевищує 20 років.

Прибутки від капіталу і нерухомості обкладаються окремо від звичайного по-доходного податку після вирахування сум відповідних пільг. Крім того, часто надаються податкові кредити для таких цілей, як зовнішні (іноземні) податки, податковий кредит у зв'язку із збільшенням витрат на НИОКР і інші кредити, надання яких обумовлене якими-небудь специфічними політичними цілями.

- В податковій системі Японії негрошові прибутки (такі, як різниця в орендній платі за житло, надане державою або компанією своєму співробітникові за пільговою ціною, і його ринковою вартістю), що надаються одержувачам заробітної плати і підприємцям, або звільнюються від податків взагалі, або обкладаються частково.

- Сімейні пари з однаковим річним доходом в Японії платять різний прибутковий податок залежно від того, чи працює один чоловік в сім'ї або двоє. Сучасна податкова система Японії вітає сім’ї, в яких працюють обидва чоловіки з приблизно однаковими прибутками, тому сімейні пари, де працює тільки один чоловік, несуть більш важкий податковий тягар. У таблиці 5 представлені розміри податків, які сплачують сім'ї з тим, що одним працює і з двома працюючим подружжям.

Необхідно відмітити, що приклад наведений за наступної умови: подружжя є найманими робітниками (службовцями); включені стандартні пільги; подружня пара має двох дітей. Податкові пільги сім'ї в основному отримує чоловік. Для сімей з двома що працюють розрахунок проведений по формулі: дохід х 0,5 х ставки податку х 2. В розрахунок включені персональні пільги і пільги на членів сім'ї.

У таблиці 5 розглянемо приклад сплачуваних податків двома категоріями сімей. (див. нижче)

Таблиця 5. "Розміри податків, що сплачуються сім'ями з одним і двома працюючим подружжям"

За даними таблиці видно, що сім'ї першої і другої групи сплачують одну і ту ж суму податку і несуть рівний податковий тягар до тих пір, поки їх дохід складає 3, 4 і 5 млн. ієн. Потім при збільшенні доходу сім'я з тим, що одним працює нестиме вищий податковий тягар в порівнянні з сім'єю іншої категорії.

Податок на прибуток корпорацій в Японії зараховується в національний, префектуральні і муніципальні бюджети. Національна ставка податку складає 33,48 %, префектуральна - 5 % від національної, тобто 1,67 % від прибутку, і муніципальна - 12,3 % від національної ставки, або 4,12 % від прибутку. Таким чином, загальний об'єм вилучень по цьому податку складе близько 40 % прибули корпорації. Але в Японії передбачені і пільгові ставки по цьому податку для малого бізнесу. Базою оподаткування по цьому податку виступає прибуток корпорацій, визначуваний згідно з міжнародними правилами бухгалтерського обліку. Упродовж останніх років об'єм вступів від податку на прибуток корпорацій в загальному об'ємі прибутків національного бюджету складав близько чверті усіх вступів. Крім того, прибуток служить джерелом виплати податку на підприємницьку діяльність, що поступає в розпорядження префектури

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. II. Поняття соціального процесу.
4. IV. План навчального процесу.
5. Iзобаричний процес
6. Iзотермiчний процес
7. Iзохоричний процес
8. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
9. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
10. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
11. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
12. А/. Поняття про судовий процес.

Переглядів: 743