• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розрахунок рівня суттєвості з використанням даних фінансової звітності

Концепція суттєвості існує як у бухгалтерському обліку, так і в аудиті. Суттєвість, або іноді кажуть "матеріальність" (буквальний переклад англійського терміна materiality), є одним з основних понять аудиту. Суттєвими в аудиті вважаються обставини, значно впливають на достовірність фінансової звітності клієнта. Як кількісна характеристика таких обставин виступає рівень суттєвості, тобто граничне значення перекручувань бухгалтерської звітності, починаючи з якого не можна приймати на її основі правильні рішення. Встановити чіткі й однозначні критерії суттєвості зовсім непросто. Попереднє судження може включати оцінки того, що є важливим для розділів балансу, звіту про прибутки і збитки і звіту про рух грошових коштів, узятих окремо і для фінансових звітів в цілому. Одна з цілей попереднього судження про суттєвості - сфокусувати увагу аудитора на більш значних пунктах фінансового звіту при визначенні стратегії аудиторської перевірки.

Порядок визначення суттєвості в міжнародній аудиторській практиці регулюється стандартом "Суттєвість в аудиті" (ISA 320 "Audit Materiality"). Згідно з ISA № 320 «Суттєвість в аудиті» поняття суттєвості визначається так: «Інформація є суттєвою, якщо її пропуск, або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів».

Практика аудиту показує, що не існує єдиного підходу до визначення суттєвості помилок і пропусків, виявлених аудитором при перевірці фінансової звітності. Крім того, методи розрахунку суттєвості, які використовуються аудиторами, не дають однозначного результату.

Рівень суттєвості береться до уваги: на етапі планування при визначенні змісту, витрат часу і обсягу вживаних аудиторських процедур; в ході виконання конкретних аудиторських процедур; на етапі завершення аудиту при оцінці впливу, що спричиняється виявленими перекрученнями, на достовірність бухгалтерської звітності. Виконуючи розрахунково-графічну роботу, студенти повинні розрахувати рівень суттєвості за даними фінансової звітності.

Загальноприйнята практика полягає в тому, що доля розрахунку суттєвості використовують наступні припущення. Рівень суттєвості відрізняється за групами активів, капіталу, зобов’язань, результатів діяльності:

1) 5% від чистого прибутку організації,

2) 2% загального обсягу реалізації,

3) 2% валюта балансу,

4) 10% власного капіталу,

5) 2% загальних витрат організації.

Розрахунок слід проводити у вигляді табл. 6 (приклад 1).

З наведених у додатках форм фінансової звітності за варіантами дані заносяться у відповідні рядки графи 2 табл. 1. Розрахункове значення суттєвості помилки (графа 4) визначається як добуток базового показника у вартісному виразі (графа 2) та рекомендованого рівня суттєвості (графа 3). Середнє значення загальної суттєвості помилки (графа 5) розраховується як середньоарифметичне даних графи 4. Наступним кроком визначається відхилення розрахункових значень загальної суттєвості помилки від середнього (у грн. і %). На підставі отриманих результатів відкидаються ті значення, які мають максимальне і мінімальне відхилення. У наведеному прикладі мінімальне відхилення припадає на чистий прибуток (-26%) і максимальне – власний капітал (-261%). На підставі трьох базових показників розраховується скореговане середнє значення загальної суттєвості помилки (графа 8). Для зручності використання слід округлити отримане значення (графа 9), але не більше ніж на 20% (графа 10). Наступним кроком є розподіл загального скорегованого середнього значення загальної суттєвості помилки за статтями активу, капіталу і зобов’язань, тобто визначення спеціальної суттєвості. Такий розподіл здійснюється у вигляді табл. 7.

Для розрахунку суттєвості студенту необхідно засвоїти наступні визначення термінів:

Загальна суттєвість (ЗС) – суттєвість на рівні фінансової звітності в цілому.

Спеціальна суттєвість (СС) – суттєвість для окремих класів операцій, залишків на рахунках та розкриттів інформації.

Допустима помилка (ДП) - суттєвість виконання для фінансової звітності в цілому та, якщо застосовне, для спеціальної суттєвості.

Верхня границя допустимої помилки (ВГДП) – показує суму, вище якої окреме викривлення повинно розглядатись більш ніж несуттєве.

Нижня границя допустимої помилки (НГДП) – показує суму, вище якої окреме викривлення має накопичуватись для подальшої оцінки.

Індивідуально суттєвий елемент (ІСЕ) – грошова сума, вище або рівно якої окремі елементи будуть обиратися для окремого тестування.

Явно незначна величина (ЯНВ) – грошова сума окремого викривлення, яке не накопичуватиметься для подальшої оцінки.

Для розрахунку загальної суттєвості визначається відповідний базовий показник та відсоток, застосований до бази. Для визначення кількісного рівня суттєвості для фінансової звітності в цілому може бути обраним один з показників, наведених у табл. 6.

Спеціальна суттєвість визначається у випадках, коли за конкретних обставин клієнта існує один чи більше класів операцій, залишків на рахунках чи розкриттів інформації для яких викривлення у меншій ніж ЗС сумі можуть вплинути на економічні рішення користувачів. Розрахунок спеціальної суттєвості надано у табл. 7.

Таблиця 6 – Розрахунок загальної суттєвості (ЗС) (приклад 1)

Таблиця 7 – Визначення спеціальної суттєвості – СС (розподіл скорегованого середнього значення загальної суттєвості помилки за статтями активу, капіталу і зобов’язань)

! Вихідні дані за варіантами наведено у додатках

Наступним кроком є розрахунок допустимої помилки.

Допустима помилка – це максимальна величина, прийнята стосовно окремої сукупності. ДП зазвичай встановлюється на рівні 75% від СС.

Верхня границя допустимої помилки (ВГДП)

Верхня границя допустимої помилки застосовується для відсічення викривлень, які не перевищують допустимий рівень, але потребують додаткового розгляду та вважаються більш ніж несуттєві.

ВГДП = 1/3 від ДП

Нижня границя допустимої помилки (ВГДП)

Нижня границя допустимої помилки застосовується для відсічення викривлень, які не перевищують допустимий рівень, та мають накопичуватись для подальшої оцінки.

НГДП = 1/6 від ДП

Явно незначна величина (ЯНВ)

ЯНВ – гранична межа, нижче якої ідентифіковані відхилення не складають інтересу, оскільки вони є явно не важливими для мети аудиту. Відповідно при сумуванні ідентифікованих викривлень ураховуються лише відхилення, які перевищують визначену ЯНВ.

ЯНВ= 5% від ДП

Таблиця 8 – Визначення рівнів допустимої помилки за статтями фінансової звітності

Продовження табл. 8

Читайте також:

1. EEPROM пам'ять даних
2. Git виконує перевірку цілісності даних
3. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
4. IV етап. Практичне застосування одержаних даних.
5. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
6. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VІI. Утворіть вищий та найвищий ступені порівняння від прислівників із вправи VI.
10. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
11. А. Технологічний розрахунок СТОА
12. А.1.1. Розрахунок кількості автомобілів, що обслуговуються на СТОА за рік

Переглядів: 11515