Предмет, метод і поняття митного права

Митне право – галузь права, що являє собою систему правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон. Предметом митного права є суспільні відносини, що мають комплексний характер. Це коло відносин, обумовлене самим змістом і структурою митної справи, яка, власне, і є предметом правового регулювання. Митне право містить у собі положення різних правових галузей: конституційного, адміністративного, податкового, фінансового, кримінального, міжнародного прав.

Оскільки митне право – явище відносно нове і, що головне, поки що недостатньо досліджене правовою наукою, серед юристів ще не склалося єдиної думки про місце, яке займає митне право у правовій системі. Найбільш близько до розуміння в цілому предмета регулювання митного права підійшов К.К. Сандровський. У своїх дослідженнях, говорячи про митну сферу суспільних відносин і про правові норми, що стосуються митних справ, він виступив із обґрунтуванням своєї позиції щодо наявності особливої підгалузі в межах адміністративного права – митного права, не виключаючи при цьому, що згодом, у міру подальшого розвитку правового матеріалу, у цій сфері виникне можливість для виокремлення митного права як самостійної галузі^[2]. Потім, відзначаючи рівень розвитку та кількість норм, регулюючих митні відносини, зростаючу суспільну значимість цих самих відносин у перехідний до ринкової економіки період, він прийшов до висновку, що нині вже склалися всі необхідні умови для визнання зазначеної системи норм як особливої галузі внутрішньодержавного права ^[3].

Без визнання митного права як самостійної галузі права неможливе системне, стабільне визначення правових, економічних та організаційних засад митної справи. Тільки всеосяжна система митного регулювання всього комплексу митних відносин зможе забезпечити захист митного суверенітету і економічної безпеки країни, активізацію зв’язків національної економіки із світовим господарством, захист прав громадян, господарюючих суб’єктів і державних органів, а також дотримання ними обов’язків у галузі митної справи.

Митне право повинно розглядатися як самостійна галузь права ще й тому, що має:

– свій предмет регулювання – широке коло суспільних відносин у митній сфері;

– своє коло суб’єктів регулювання – митні органи і службовці цих органів, з одного боку, та фізичні й юридичні особи – з іншого;

– своє коло об’єктів регулювання – товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон; для митного права характерний комплексний метод регулювання, який поєднує адміністративно-правовий і цивільно-правовий методи;

– свої джерела регулювання, якими є, насамперед, Митний кодекс України, Закон України “Про Єдиний митний тариф”, а також підзаконні нормативні правові акти.

Специфіка митної справи як об’єкта правового регулювання полягає в цілеспрямованій діяльності держави з регулювання ЗЕД за допомогою установлення порядку та умов переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів, митного контролю, стягування митних платежів, митного оформлення тощо. Тому в митно-правовому регулюванні превалює імперативний метод (метод владних приписів). Він виявляється у встановленні різних обов’язкових приписів, заборон і обмежень.

Приписи виявляються в покладанні як на митні органи, так і на осіб, що переміщують товари, прямих обов’язків із здійснення певних дій, передбачених відповідною митно-правовою нормою.

Установлення заборон у митному праві тісно пов’язане із забезпеченням державної безпеки, необхідністю забезпечення суспільного порядку, життя і здоров’я людини, моральності населення, права власності, охорони навколишнього природного середовища. Правові форми заборон у митній сфері різноманітні. Виконання заборон забезпечується встановленням кримінальної і адміністративної відповідальності. Розкриває зміст і призначення імперативного методу також тарифне і нетарифне регулювання.

Застосовується в митному праві й диспозитивний метод. В основному це стосується встановлення правомочностей тих чи інших учасників митних правовідносин. Новий МК України надає більші простір і можливості для застосування регулювання відносин у галузі митної справи цивільно-правовим методам. З його допомогою регулюються деякі обов’язкові відносини, учасниками яких є, наприклад, митний брокер і митний перевізник.

Крім предмета і методу правового регулювання, самостійне і досить важливе значення в структурі права мають його принципи. Специфіка галузі митного права виражена в йогозагальноправових і галузевих принципах.

До загальноправових принципів митного права відносять принципи: поваги прав і основних свобод людини, законності, науковості, гуманності, найбільшого сприяння, юридичної рівності, судового захисту суб’єктивних прав та низку інших.

До галузевих принципів митного права відносять принципи: єдності митної території України, єдності ставок мита, охорони державної і суспільної безпеки, свободи вибору митного режиму та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття, структура і цілі митної справи	\|	Система і джерела митного права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.