Норма і масса додаткової вартості

Між структурними складовими авансованого капіталу і вартістю виробленого товару існують певні залежності, які позначають поняттями «норма додаткової вартості» і

«маса додаткової вартості».

Норма додаткової вартості – відношення додаткового робочого часу до необхідного робочого часу, виражене у відсотках.

Позначають її символом т'. Оскільки додатковий робочий час втілюється в додатковій вартості, а необхідний робочий час еквівалентний вартості робочої сили, тобто змінному капіталу, то норма додаткової вартості може бути представлена і як виражене У відсотках відношення додаткової вартості до змінного капіталу.

Тому формулою норми додаткової вартості є:

Норма додаткової вартості показує, в якій пропорції робочий час поділяється на необхідний і додатковий, а новостворена вартість – на вартість, що дорівнює величині змінного капіталу, і додаткову вартість. Тому норма додаткової вартості є вираженням міри експлуатації найманої праці: вона показує, скільки часу протягом робочого дня

найманий працівник працює на себе і скільки на капіталіста. Стовідсоткова норма додаткової вартості свідчить, що найманий працівник працює на капіталіста стільки часу, скільки й на себе.

У вищерозглянутому прикладі стовідсоткова норма додаткової вартості показує, що найманий працівник, вартість робочої сили якого дорівнює 80 дол. (80F), створив нову вартість у розмірі 160 дол. (80F + 80тп), яка порівну розподіляється між ним і капі- талістом. При цьому вартість виготовлених джинсів становить W = 250С + 80F + 80/71 =

410 дол. За іншої норми додаткової вартості буде іншою й вартість виготовлених товарів. Так, при тому самому розмірі авансованого капіталу (250С + 80F), але при нормі додаткової вартості 150 % величина додаткової вартості становитиме 120 дол. (т' = 120m/80F = 150

%), а вартість вироблених джинсів – 450 дол. (W = 250С + 80F + 120тп = 450 дол.).

Маса додаткової вартості – абсолютна величина додаткової вартості, що створюється певним авансованим капіталом.

Позначають її символом М. Залежить вона від розмірів функціонуючого змінного капіталу і норми додаткової вартості, тобто М = V * тп'. У нашому прикладі маса додаткової вартості дорівнює 80 дол., оскільки 80 дол. змінного капіталу (вартість робочої сили одного найманого працівника), помножені на одиницю (стовідсоткову норму додаткової вартості), дають 80 дол. додаткової вартості. А якщо на підприємстві працює, наприклад, 50 найманих працівників, тобто розмір змінного капіталу становить 4000 дол., то за стовідсоткової норми додаткової вартості маса додаткової вартості становитиме 4000 дол., оскільки 4000F * 80m / 80F= 4000.

Отже, формула маси додаткової вартості означає, що вона прямо пропорційно залежить не тільки від абсолютної величини змінного капіталу, а и від норми додаткової вартості: чим вища норма додаткової вартості, тим більший абсолютний розмір створюваної додаткової вартості. Так, за величини змінного капіталу 4000 дол. норма додаткової вартості

150 % маса додаткової вартості становитиме вже 6000 дол., оскільки 4000F- 120тп / 80F=

6000. З розвитком капіталізму відбувається зростання і норми, і маси додаткової вартості.

Основні способи виробництва додаткової вартості

Створення додаткової вартості – основна мета капіталістичного способу виробництва. Тому пошук капіталістом усе нових методів збільшення додаткової вартості є закономірним процесом.

Величина додаткової вартості, як відомо, залежить від величини додаткового робочого часу, додаткової праці. Ця залежність зумовлює два основні способи (методи), до яких вдаються капіталісти з метою збільшення розмірів додаткової вартості. Ними є аб- солютна додаткова вартість і відносна додаткова вартість.

Абсолютна додаткова вартість. Перший спосіб збільшення виробництва додаткової вартості, властивий раннім ступеням розвитку капіталізму, ґрунтується на абсолютному подовженні робочого дня за межі необхідного робочого часу. Робочий день – час доби, протягом якого робітник працює на підприємстві чи в установі. Якщо б робочий

день не перебільшував необхідного робочого часу, додаткова вартість взагалі б не вироблялась. У вищерозглянутому прикладі робочий день тривалістю 8 год. поділявся на 4 год. необхідного і 4 год. додаткового робочого часу (кожен відрізок відповідає 1 год. робочого дня):

Такий розподіл робочого дня на необхідний і додатковий робочий час означає, що норма додаткової вартості становить 100 %. За такої норми додаткової вартості та за денної вартості робочої сили найманого працівника у 80 дол. додаткова вартість станови- тиме також 80 дол. Але зі збільшенням робочого дня на годину зміниться відповідно і величина додаткової вартості:

У цьому разі норма додаткової вартості становитиме 125 %. За такої норми додаткової вартості і незмінної вартості робочої сили маса Додаткової вартості зросте до 100 дол., оскільки80F-125 % = 100. У наведеному прикладі тривалість необхідного робочого часу за- лишилась незмінною, а тривалість додаткового робочого часу збільшилась внаслідок абсолютного подовження робочого дня, тобто внаслідок абсолютного збільшення кількості праці найманого робітника. Такий спосіб збільшення додаткової вартості одержав назву абсолютної додаткової вартості.

Абсолютна додаткова вартість – додаткова вартість, створена внаслідок абсолютного подовження робочого дня за межі необхідного робочого часу

Методом збільшення виробництва абсолютної додаткової вартості є також підвищення інтенсивності праці. Підвищення інтенсивності праці за незмінного робочого дня означає абсолютне збільшення витрат робочої сили, оскільки більш інтенсивна праця тієї самої тривалості по суті дорівнює робочому дню більшої тривалості за попередньої інтенсивності праці. Тому підвищення інтенсивності праці є прихованою формою подовження робочого дня, тобто виробництва абсолютної додаткової вартості. Саме за- лежність величини додаткової вартості від тривалості робочого дня спричинила те, що з другої половини XIV ст. до кінця XVII ст. робочий день сягав 16 год. на добу. Робочий день має свої фізичні та моральні межі. Фізична межа робочого дня обумовлюється часом відновлення працівником своїх фізичних сил (час сну, споживання їжі тощо), моральна – необхідністю витрат часу на отримання освіти і кваліфікації, задоволення культурних потреб тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Механізм самозростання додаткової вартості	\|	Винагорода за працю. Заробітна плата: суть, форми і системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.