Теорії міжнародної торгівлі.

Міжнародна торгівля. Теорії міжнародної торгівлі.

2.1 Міжнародна торгівля

Міжнародний поділ праці і міжнародна спеціалізація виробництва призвели до виникнення світового ринку, який розвивався на основі внутрішніх ринків, які виходячи за національні межі.

Світовий ринок - це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базуються на міжнародному поділі праці. Головним змістом світового ринку є пересування товарів і послуг між країнами, тобто міжнародна торгівля.Під міжнародної торгівлею розуміють сферу міжнародних товарно-гошових відносин, яка являє собою сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Стосовно торгівлі однієї країни з іншими використовують термін „зовнішня торгівля".

Міжнародна торгівля складається із двох зустрічних потоків - експорту та імпорту, різниця між якими складає торгівельне сальдо, а сума вартісних обсягів експорту та імпорту називається торговельним оборотом.

Існує багато причин, які зумовлюють міжнародну торгівлю. Основними є такі:

1. Міжнародна торгівля є засобом, з дотриманням якого держави можуть розвивати
спеціалізацію і концентрацію виробництва, підвищувати продуктивність своїх
ресурсів і таким чином збільшувати обсяг виробництва і добробут населення.

2. Економічні ресурси - природні, людські, інвестиційні - розподілені між країнами
нерівномірно. Для підвищення і розвитку національного виробництва потрібен їх
імпорт.

3. Ефективне виробництво різних товарів потребує імпорту нових технологій.

4. Смаки на товари в населення різні, їх задоволення також викликає міжнародний
товарообмін.

Вказані причини міжнародної торгівлі є очевидними. Проте існують глибші причини міжнародного товарообміну, котрі розкривають її вплив на ефективність національної економіки.

Першою теорією міжнародної торгівлі можна вважати теорію меркантилістів, яка виникла ще у другій половині ХУІ ст. і була поширена майже сто років (Т.Мен з Англії, А.Сера з Італії, А. Монкретьєн із Франції). Вона зводилась до того, що держава повинна прагнути до нагромадження грошей, які ототожнювались з багатством. Для того вона повинна проводити політику активного торговельного балансу. Вважалось, що держава тим багатша, чим більша різниця між вартістю експорту та вартістю імпорту. Цю різницю рекомендувалось збільшувати за рахунок експорту готової продукції.

Хоча уявлення про зовнішню торгівлю меркантилістів з погляду сучасної науки видаються наївними, свого часу вони відіграли позитивну роль.

Важливим кроком на шляху розроблення наукової теорії міжнародної торгівлі була концепція А.Сміта, яка відома під назвою концепції абсолютних переваг. Він виходив із того, що економічна вигода від зовнішньої торгівлі пов'язана з поділом праці, який підвищує продуктивність факторів виробництва і збільшує багатство. На його думку, треба купувати в інших країнах усе те, що чужоземні виробники можуть виготовляти дешевше, ніж національні. Обмін сприятливий для усіх країн; кожна країна знаходить у ньому абсолютні переваги, які протекціонізм обмежив би або знищив повністю. Теорія А.Сміта започаткувала політику вільної торгівлі.

Ґрунтуючись на принципі абсолютних переваг, теорія А.Сміта пояснює багато реалій міжнародного товарообміну. Проте вона не спроможна пояснити, чому країни з однаковим рівнем економічного розвитку здійснюють інтенсивний товарообмін та ін.

Більш широкий принцип, який пояснює реалії міжнародної торгівлі, бів сформульований Д.Рікардо. Це принцип порівняльних переваг, відомий ще під назвою „принцип порівняльних витрат виробництва".

Сутність цього принципу полягає ось у чому:

• Обмін між двома країнами наступає тоді, коли відносні відмінності між
витратами виробництва певних товарів в одній країні відрізняються від
відношення між витратами виробників цих товарів в іншій країні;

• При налагодженні міжнародного товарообміну цими товарами кожна країна
спеціалізується на виробництві й експорт того товару, виробництво якого для
неї обходиться відносно дешевше, а імпортує товари, виробництво яких у даній
країні обходиться відносно дорожще.

Свої положення Д.Рікардо ілюстрував на прикладі торгівлі вином і сукном між Англією і Португалією. Тепер в економічній науці на основі принципу порівняльних переваг розроблені моделі торгівлі багатьох країн багатьма товарами.

Істотне доповнення до теорії порівняльних переваг зробили шведські економісти Е. Хекшкр і Б. Олін. Вони показали, що порівняльні переваги пов'язані із забезпеченістю країни факторами виробництва. Кожна країна має тенденцію спеціалізуватися на тих виробництвах, для яких співвідношення факторів виробництва, якими вона володіє, є найсприятливіші. Якщо, наприклад, країна багата капіталом, вона буде спеціалізуватись на виробництві капіталомісткої продукції, якщо багата робочою силою - спеціалізуватиметься на виробництві трудомісткої продукції і т.д.

Жодна з теорій міжнародної торгівлі не може пояснити всіх реалій міжнародного товарообміну. У зв'язку із швидким розвитком науково-технічного прогресу і його впливом на міжнародну торгівлю появились нові концепції, такі як концепція циклу життя нових виробів, нових технологій тощо.

2.2 Міжнародний рух капіталу. Міжнародна торгівля товарами і послугами є важливою частиною міжнародного господарства. Другою його частиною є

міжнародний рух факторів виробництва, в складі яких найбільше значення належить міжнародному руху капіталу, який характеризуються високою міжнародною мобільністю.

Міжнародних рух товарів і міжнародний рух факторів виробництва можуть заміщувати один одного. Наприклад, багата капіталом країна може експортувати і капіталомісткі товари і сам капітал, а багата працею країна експортує трудомістку продукцію, а її громадяни можуть виїзджати на роботу в інші країни.

Міжнародний рух факторів виробництва в цілому підпорядковується тим же закономірностям, що і товари. Вони переміщуються в ті країни, де за них платять більше.

Міжнародний рух факторів виробництва заміщує міжнародну торгівлю товарами у випадку, якщо її причиною є відмінності у забезпеченості країн факторами виробництва. Якщо ж причиною міжнародного товарообміну є порівняльні переваги, ефект масштабу, технологічні відмінності та інше, міжнародний рух факторів виробництва доповнює міжнародну торгівлю товарами.

Наслідком міжнародного руду факторів виробництва є, як правило, більший приріст сукупного виробництва ніж його може забезпечити міжнародний товарообмін.

Найбільш динамічно переміщується між країнами такий фактор виробництва як капітал. Вже наприкінці XX ст інвестування капіталу в чужі країни за обсягом перевершило обсяг міжнародної торгівлі.

Під капіталом, який інвестують в інші країни, розуміють весь нагромаджений запас засобів в продуктивній, грошовій і товарній формах, які необхідні для створення матеріальних благ та послуг.

За цілями вкладення міжнародний капітал ділиться на прямі і портфельні інвестиції.

Прямі інвестиції- це вкладання капіталу з метою встановлення контролю інвестора над закордонними підприємствами чи компаніями. Вони здійснюються переважно приватними фірмами.

Портфельні інвестиції - це суто фінансові активи у вигляді облігацій і акцій, які деномінують в національну валюту і які не дають права контролю над закордонними підприємства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародний поділ праці і світове господарство.	\|	Валютні курси, платіжний баланс і міжнародна система валютних курсів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.