Відділ Бурі водорості – Phaeophyta

Тема 4. Відділ Бурі водорості (Phaеophyta).

Альвеоляти

Страменопіли. Група відділів хромофітових водоростей

Амебо-флагеляти

Прокаріотичні водорості

Відділ Синьозелені водорості - Cyanophyta

Водорості дискокристати

Відділ Евгленофітові водорості - Euglenophyta

Водорості тубулокристати

Відділ Хлорарахніофітові водорості - Chlorarachniophyta

Відділ Рафідофітові водорості - Raphidophyta

Відділ Золотисті водорості - Chrysophyta

Відділ Евстигматофітові водорості - Eustigmatophyta

Відділ Жовтозелені водорості - Xanthophyta

Відділ Бурі водорості - Phaeophyta

Відділ Діатомові водорості - Bacillariophyta

Відділ Диктіохофітові водорості - Dictyochophyta

Відділ Динофітові водорості - Dinophyta

Водорості платикристати

Відділ Гаптофітові водорості - Haptophyta

Відділ Криптофітові водорості - Cryptophyta

Відділ Глаукоцистофітові водорості - Glaucocystophyta

Відділ Червоні водорості - Rhodophyta

Відділ Зелені водорості - Chlorophyta

Еукаріотичні фото автотрофні тубулокристати, в яких клітини вкриті целюлозно-пектиновою оболонкою, до складу якої входять альгінати. Продукт асиміляції – ламінарин.

Відділ нараховує біля 260 родів, представлених приблизно 2000 видами. Всі представники цього відділу є багатоклітинними, переважно макроскопічними водоростями і поширені в основному в морях. Найдавніші достовірні викопні рештки бурих водоростей мають вік біля 400 млн. років, а їх вірогідні рештки – приблизно 570 млн. років.

Біохімічні особливості. Бурі водорості мають хлорофіли а та с, β- та ε-каротини, та дві основні групи ксантофілів: по-перше, ксантофіли жовтої пігментної групи – фукоксантин, діатоксантин, діадіноксантин, та, по-друге, ксантофіли лютеїнового ряду – віолаксантин, зеаксантин, антераксантин, неоксантин. Фукоксантин та віолаксантин накопичуються у великій кількості і маскують хлорофіли, надаючи хлоропластам яскраво-жовтого або бурого забарвлення.

Основними продуктами асиміляції є полісахарид ламінарин та олія, рідше – багатоатомні спирти (наприклад, манніт). Всі продукти асиміляції відкладаються поза межами хлоропластів.

Цитологічні особливості. Клітинні покриви представлені двошаровими оболонками. Зовнішній шар складається з пектинових речовин та розчинних солей альгінової кислоти (переважно – альгінату натрію). Внутрішній шар має фібрилярну структуру, і його основою є мікро фібрили целюлози та нерозчинний альгінат кальцію.

Ядро типово еукаріотичне. Біля ядерної оболонки розташовуються кілька комплексів Гольджі та дві центріолі.

Хлоропласти бурих водоростей дрібні, численні, вкриті чотирма мембранами, з яких дві внутрішні є власне оболонкою хлоропласта. У багатьох бурих водоростей у хлоропласті є піреноїд.

Мітохондріальний апарат представлений розгалуженим мітохондріоном, внутрішня мембрана якого утворює трубчасті кристи.

Джгутикові стадії представлені зооспорами та гаметами, що мають два джгутики різної довжини, розташовані на черевному боці клітини. Довший джгутик пірчастий. Коротший джгутик – гладенький. У сперматозоїдів бурих водоростей на передньому кінці клітини є складчаста структура – хоботок, за допомогою якого відбувається дихання та пошук яйцеклітини.

Типи морфологічних структур та будова талому. В межах відділу представлено нитчастий, гетеротрихальний та справжній тканинний типи структур тіла. Всі бурі водорості, за вийнятком деяких видів роду Sargassum, ведуть прикріплений спосіб життя. Органами прикріплення є ризоїди або дископодібні підошви.

Таломи нитчастих представників переважно утворені системою однорядних розгалужених ниток. Гетеротрихальні водорості мають вигляд товстих шнурів. Такі шнури мають або одноосьову, або багатоосьову будову.

Різноманітна форма таломів характерна для водоростей з тканинною будовою. У найпростішому випадку такий талом складається лише з двох типів тканин – кори та серцевини. Кора утворена дрібними забарвленими клітинами, що виконують функцію фотосинтезу та з яких утворюються органи розмноження. Серцевина складається з великих, переважно безбарвних клітин, які виконують провідну та запасаючу функції.

У складніших випадках талом утворений більшою кількістю тканин: меристемою, корою, проміжною тканиною та серцевиною. Меристема – це поверхнева тканина, що виконує захисну та репродуктивну функції. Клітини меристеми звичайно дрібні і здатні до активного поділу. Кора утворена більшими за розміром клітинами з добре розвиненими хлоропластами. Основною функцією кори є здійснення процесу фотосинтезу. У клітинах проміжної тканини накопичуються продукти асиміляції. Самі клітини великі, звичайно з редукованими хлоропластами. Серцевина утворена ситовидними трубками та трубчастими нитками.

Ріст таломів бурих водоростей відбувається кількома шляхами: за рахунок поділу клітин середньої частини талому (інтеркалярний ріст), групи верхівкових клітин (апікальної меристеми), лише однієї великої верхівкової клітини або трихоталічно – шляхом поділу групи клітин, що розташовуються субапікально. Тип наростання талому є однією із систематичних ознак на рівні порядків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація водоростей	\|	Порядок Ламінаріальні - Laminariales

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.