Національні інтереси».

Як уже зазначалося, національна ідея реалізується через національні інтереси у внутрішній і зовнішній політиці держави. В. Пасічник розглядає національну безпекуяк „елемент національної ідеї”. На думку вченого, „національна безпека тісно пов’язана з реалізацією національної ідеї в життя, що знаходить своє вираження у виявленні і усуненні загроз національним інтересам, збереження національних цінностей, подолання ентропії (невпорядкованості, хаосу) в суспільстві та забезпечення злагоди і консолідації народу як ідейно-політичної спільноти”.

Цілком погоджуючись із позицією вченого, зауважимо, що у зазначених вище поняттях основоположним і базовим є національна ідея, яка реалізується в житті через національні інтереси, де загрози щодо останніх нейтралізуються шляхом забезпечення національної безпеки. Між тим, науковці і політики часто ототожнюють поняття „національні інтереси” і „національна безпека". До змісту поняття безпека вони зараховують надто велике коло проблем. На думку Р.М.Дацківа, „найважливішим національним інтересом є збереження і зміцнення безпеки держави, а безпека гарантує свободу реалізації інших суспільних (національних) інтересів”

Закон України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року, визначає національні інтереси наступним чином - це „життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток”.

Погоджуємось з О.М.Гончаренком, який говорить, що „національні інтереси — це визначальні потреби суспільства (держави), які співвідносяться з його (її) базовими цінностями і виявляються у загальноприйнятному ідеальному або нормативному комплексі цілей”

Розгорнутий перелік видів національних інтересів надається у Законі України “Про основи національної безпеки України”, який розширює їх межі від „гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина” до „розвитку рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України”. З цього переліку випливає, що національними інтересами є будь які цінності та будь які відносини, що виникають у державі. Водночас, акцентує увагу В.Ліпкан, „слід констатувати, що, визнаючи загальним напрямом напрям забезпечення національних інтересів, не виключена можливість маніпулювання самою категорією „національний інтерес”. Правляча еліта може вкладати в неї той зміст, який є вигідним для неї самої і який не має нічого спільного із справжніми інтересами нації”.

На сьогоднішній день, в умовах зростання глобальної взаємозалежності людства категорії „інтерес” належить важлива роль у розумінні суті тих подій, явищ і процесів, які відбуваються у сфері міжнародних відносин. Правомірною є також думка, що „вся зовнішньополітична діяльність держав виражається насамперед у прагненні відстоювати свої дійсні чи надумані національні інтереси. При цьому національний інтерес є усвідомленням і відображенням державних потреб, які відстоюються лідерами даноїдержави”. Тому, як зазначає О.Дервицький, „фактично під національним інтересом треба розуміти національно-державний інтерес”.

Іншими словами - це поєднання інтересів кожної людини та суспільства в цілому, які реалізуються через державні інститути. Проте, „у державі не може виникати суперечність національних інтересів. Вони представляють собою синтез інтересів народу України як певної інтегрованої спільноти, де окремі індивідуальні та групові інтереси узгоджуються і зводяться до загального знаменника, загального завдання реалізації національної ідеї”. Тому, зазначає В. Пасічник, „національні інтереси не можуть зводитись лише до якихось соціально-економічних, культурних та інших потреб. Вони повинні виступати як синтез, а не механічна сума приватних і корпоративних інтересів”.

Звичайно, що держава ніколи не досягне всіх цілей і не втілить в життя всі національні інтереси – це неможливо. Тому необхідні чіткі пріоритети, тобто чітка ієрархія національних інтересів, цілей за їхньою важливістю. Так, традиційно головний національно-державний інтерес, за О. Дервіцьким, включає три основних елементи: 1) воєнна безпека; 2) економічне процвітання і розвиток; 3) державний суверенітет як основа контролю над певною територією та населенням.

У свою чергу суб’єктивне усвідомлення потреби знаходить вираження у формі блага чи інтересу, який стимулює і спрямовує діяльність людей і захищається правом. Блага, інтереси є багатогранними явищами й відображають різні потреби, в тому числі потребу в безпеці, яка відноситься до базисних, першочергових потреб людей і соціальних спільнот, тому захищається правом першочергово.

Крім безпосередніх благ, інтересів безпеки особистості й суспільства, пов’язаних із наявністю різних загроз існуванню визначених суб’єктів, існують життєво важливі цінності індивідів, соціальних спільнот, народів, на які посягають протидіючі їм суб’єкти (індивіди, соціальні спільноти, народи) і які також потребують відповідного захисту. Їх захищеність забезпечує необхідні умови для повноцінного існування й успішного розвитку індивідів і соціальних суб’єктів, що, крім іншого, відповідає потребам безпеки.
В особливу групу виділяються блага, інтереси власне забезпечення безпеки. Це стосується діяльності спеціальних органів і сил, які захищають безпеку, а також сил і засобів, які ними застосовуються.

Що стосується життєво важливих інтересів, посилання на які присутні у багатьох визначеннях національної (і не тільки національної) безпеки , то, точніше було б говорити про захист життєво важливих цінностей, а не інтересів, оскільки інтерес - це причина дій індивідів, соціальних суб’єктів, яка визначає їхню поведінку і породжується безпосередньо мотивами, помислами, ідеями індивідів. В одному з рішень Конституційного Суду України, зокрема, зазначається, що “у загальносоціологічному значенні категорія “інтерес” розуміється як об’єктивно існуюча і суб’єктивно усвідомлена соціальна потреба, як мотив, стимул, збудник, спонукання до дії; у психології – як ставлення особистості до предмета, як до чогось для неї цінного, такого, що притягує. В юридичних актах термін “інтерес”, враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об’єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами” .

Тому захищеність спонукальних до дій факторів як основа національної безпеки, на думку автора, звучить, м’яко кажучи, не логічно. Інтереси, як вірно відзначив Конституційний Суд України, можуть задовольнятися або не задовольнятися, але не захищатися.

Наведене положення стосується і потреб які являють собою вихідні внутрішні детермінанти, що визначають предметність і спрямованість діяльності будь-якого суб’єкта. На відміну від потреби, інтереси суб’єктів спрямовуються не стільки на предмет задоволення, скільки на ті соціальні інститути, установи, норми, взаємини у суспільстві, від яких залежить розподіл цінностей, що забезпечують задоволення потреб .
Інша справа, якщо йдеться про інтереси національної безпеки як про причини, що зумовлюють необхідність захисту національних цінностей. Необхідно відзначити, що, скоріше за все, ототожнення національної безпеки із захистом національних інтересів відбулося через некоректне використання напрацювань західних, насамперед американських політологів.

У західній політології відзначається тісний зв’язок національної безпеки і національних інтересів. Але там ідеться про інтереси національної безпеки або про інтереси збереження фундаментальних цінностей демократії.

Все це не означає, що при аналізі поняття “національна безпека” необхідно відмовитися від поняття “національні інтереси”. Йдеться лише про уточнення їхнього співвідношення. Не національну безпеку потрібно виводити із національних інтересів, а, навпаки, в основі національних інтересів знаходиться національна безпека. Національні інтереси - це суб’єктивне усвідомлення основних, життєво важливих потреб країни. Безпека є саме такою потребою. Тому точніше говорити, що основний національний інтерес України - забезпечення її безпеки.

Разом з тим необхідно визнати, що в нормативно-правових актах України та науковій літературі є цілком стійке словосполучення “захищеність інтересів”. Зрозуміло, що тут мається на увазі не захищеність потреб.

Отже -Національні інтереси - за Законом України - це „життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток”.

Це поєднання інтересів кожної людини та суспільства в цілому, які реалізуються через державні інститути. Через національні інтереси у внутрішній і зовнішній політиці реалізується національна ідея держави. Оскільки будь які позитивні суспільні відносини в державі відповідають її національним інтересам, то перелік останніх буде невичерпним, проте, підпорядкованим певній ієрархії за ступенем важливості в державі.

Ієрархічний порядок національних інтересів є змінним у часі та залежно від соціально-політичної ситуації. Загрози щодо національних інтересів нейтралізуються шляхом забезпечення національної безпеки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Національна ідея».	\|	Забезпечення національної безпеки».

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.