Національна ідея».

Оскільки нація — це організований народ, організація останнього відбувається через інститути держави і громадянського суспільства на основі національної ідеї як сукупності намірів охопити нове буття. Іншими словами – ”національна ідея — це за своєю суттю ідеологія розвитку нації та держави”

Українська національна ідея звеличена Г.Сковородою, Т.Шевченком, Лесею Українкою, І.Франком. Серед українських авторів, які вивчали проблему нації, національної ідеї на початку минулого століття, можна виділити М.Міхновського, В.Старосоль-ського, В.Липинського, Д.Донцова, М.Грушевського, І.Бочковського, С.Рудницького.

На жаль, ”національна ідея” як поняття не є визначеним нормативними актами держави. Відсутнє воно як в Законі України ”Про основи національної безпеки України”, так і в Конституції України. Навіть більше, в ст. 15 Основного Закону держави зазначається: ”Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова”

На наше переконання, національна ідея, тобто – ідеологія розвитку нації та держави, не може бути настільки багатоманітною, адже вона визначає напрямок прогресивного розвитку суспільства. Без визначення напрямку розвитку нації неможливо визначити національні інтереси, які є похідними і визначальними при забезпеченні національної безпеки. Не маючи спрямування через національну ідею, національні інтереси отримують безмежний простір для їх трактування і спекуляцій.

Заслуговує на увагу теза про те, що „ідеологія — це мета, мотивація й оцінка діяльності, елемент суспільної свідомості, формула поведінки, відповідальність, схема поділу власності, влади та інформації, правила взаємодії громадян, громадянського суспільства і владної та політичної еліти.Отже, національна ідея є глобальною, всеохоплюючою і реалізується через національні інтереси у внутрішній і зовнішній політиці держави. Це стратегія розвитку останньої, політична програма й економічна політика, єдність духовності та моралі на основі менталітету народу”.

З іншого боку, відсутність національної ідеї, тобто - єдиного спрямування розвитку суспільства уже становить загрозу національній безпеці країни. Як наслідок, на думку непоодиноких вчених, „поглиблюється ідейно-політична криза українського національного руху, що після здобуття незалежності знаходить своє вираження в розпаді інтелектуального середовища України на ворогуючі табори, між якими точиться гостра, часом непримиренна ідейна боротьба, а також у відриві еліти від свого етнонаціонального коріння та виникненні загрозливого провалля між національною елітою та широкими народними масами”.

На підтвердження даної думки в Указі Президента України „Про стратегію національної безпеки України”, серед низки викликів та загроз нашій країні, на першому місці стоїть „проблема забезпечення національної єдності та соборності Української держави”, вирішення якої ускладнюють: „ціннісно-світоглядне розшарування українського суспільства, яке обумовлюється культурно-історичними відмінностями окремих регіонів України і поглиблюється внаслідок спекуляцій на цій проблематиці з боку певних внутрішньо- і зовнішньополітичних сил, зокрема екстремістського спрямування”.

Якраз у зв’язку з цим, відповідно до п. 3.1 „Стратегії національної безпеки України”, стратегічними пріоритетами політики національної безпеки є „досягнення національної єдності та консолідації суспільства шляхом подолання як об'єктивних, так і штучних суперечностей соціокультурного, конфесійного, етнічного, мовного, міжрегіонального та регіонального характеру на основі безумовного додержання конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина”.

Задля цього, - продовжується в документі, - „слід поширювати серед різних соціальних, вікових, освітніх, культурних верств Українського народу ідею спільності історичної долі, переваг тісної співпраці і взаємодопомоги, безпосередньої залежності успішності кожного громадянина України від рівня єдності українського суспільства, що сприятиме формуванню національної ідеї в її широкому, світоглядному розумінні”.

Вважаємо справедливою думку, що „національна ідея формує уявлення даного народу про його призначення, роль і функцію у світовому співтоваристві та місце в середовищі інших народів. Отже після самоусвідомлення свого "національного Я" і прийняття своєї національної "Я-концепції" (національної ідентичності), виділивши себе серед інших народів, тобто відповівши на запитання "хто такий мій народ (і моє "національне Я"), на другому рівні самопізнання національна ідея повинна дати відповідь на запитання – "а для чого існує мій народ, яке його призначення в світі і який сенс його існування”.

Отже, Національна ідея – це об’єднуюча, мислена форма сприйняття глибинної сутності свого народу, в якій відображена його духовна першооснова, мета, сенс та фундаментальні принципи існування, що пронизує собою все національне буття та зумовлює суспільний розвиток. Національна ідея є глобальною, всеохоплюючою і реалізується через національні інтереси у внутрішній і зовнішній політиці країни. За своєю суттю це — ідеологія розвитку нації та держави. Це стратегія розвитку останньої, політична програма й економічна політика, єдність духовності та моралі на основі менталітету народу. Національна ідея формує уявлення даного народу про його призначення, роль і функцію у світовому співтоваристві та місце в середовищі інших народів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття „нація”, „національна ідея” та „національні інтереси”.	\|	Національні інтереси».

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.