• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА:ЗАГАЛЬНЕ ТА ОСОБЛИВЕ

Форма ТД

Охорона праці

Умови режиму праці та відпочинку

Умови оплати праці

Лекція 18.02.2013

Тищенко О.В.

Обовязкові умови трудового договору:

1147грн мін зарплата на 18.02.2013

Додаткові умови трудового договору –доповнюють, уточнюють, розвивають зміст даного ТД.

- умови щодо випробовування (Мельничук Н.О. «Правове регулювання випробовування при прийнятті на роботу за законодавством України») – ст 26, 27, 28 КЗпП:

а) випробування носить договірний хар-ер;

б) мета – перевірка відповідності працівника роботі, що доручається

в) в період випробування поширюється зак-во про працю

ст.47 – в проекті ТК визнач. категорія осіб для яких не встановлюється випробовування.

г) строки випробовування загалом до 3місяців і не може перевищувати 6 місяців.

ст48 проекту ТК – залишається строк про 6 місяців, але конкретизовано для кого(керівники юр осіб, головних бухгалтерів, їх заступників, керівників відокремлених підрозділів юр осіб).

Хоча навіть сьогодні передбачена норма про такий строк для держслужбовців.

Випробовування має обовязково бути узгоджене письмово (наказ чи розпорядження), інакше факту випробовування як такого не було.

Звільнити особу, як таку, що не витримала випробування можна в цей же період(ст26 КЗпП), якщо ж строк закінчився, то особа вважається такою, що пройшла випробування.

Сатжування від випробування відрізняється. Воно триває до 2 місяців, хоча цікавим є питання про стажування у прокуратурі протягом 1 р, це дещо виходить за рамки класичного розуміння стажування.

- соціальний пакет (сдужбова квартира, авто, кредитування тощо)

щодо заборони для того щоб вказувати про перехід до конкурентного роботодавця, можна підготувати тези для доповідіJJJJ

За ч1 ст 24 КЗпП встановлена норма що ТД встановлюється як правило у письмовій формі.

У ст41 проекту ТК – ТД уклад у письмовій формі.

Обовязкова письмова форма за зак-вом України:

- ПКМУ «Про переселення сімей у сільську місцевість та організований набір робітників» від 11.10.91 №253.

- п.2(ПКМУ від 17.11.97 №1290) при укладенні ТД з особливими природними, географічними… умовами

- при укладенні контракту

- коли працівник наполягає на письмовій формі

- з неповнолітнім

- з фіз-особою роботодавцем

- д-сть повязана з держ таємницею

Однією з визначальних рис багатогранного процесу національного відродження України є її становлення як суверенної держави. Сьогодні пріоритетного значення набуває ефективний розвиток національної економіки.

Національна економіка є складною системою, яка являє собою сукупність взаємопов’язаних сфер, галузей і секторів народного господарства. На сьогоднішній день в економічній літературі немає єдиного визначення поняття національна економіка. Так, Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. національну економіку в широкому розумінні визначають, як сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій і установ, інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища й державної території. У вузькому розумінні під національною економікою автори передусім розуміють ділові підприємства та об'єкти інфраструктури.

К.С. Солонінко вважає, що національна економіка – це багатогалузева система господарства країни, що максимально забезпечує задоволення суспільних потреб.

В.М. Тарасович розглядає національну економіку як сукупність економічних суб’єктів і зв’язків між ними, що характеризуються господарською цілісністю, спільністю у певних часових і просторових рамках.

Національна економіка – це система взамопов’язаних сфер діяльності, галузей, сукупності природно-господарських і соціально-економічних процесів та явищ, що мають місце в певних територіальних межах та в цілому формують господарський комплекс певної країни, який має різноманітні економічні зв’язки з господарськими комплексами інших країн.

Під національною економікоюяк навчальною дисципліною будемо розуміти вчення про господарський комплекс певної країни, яке включає в себе сукупність теоретичних та методологічних підходів щодо подальшого розвитку цього комплексу.

Суб’єктами національної економіки виступають домашні господарства, підприємства та держава.

Домашні господарства – суб’єкти економічної діяльності, пов’язані з веденням домашнього господарства, тобто переважно зі споживанням (фізичні та юридичні особи, як вітчизняні, так і іноземні, а також особи без громадянства, які проживають на території даної країни). Вони охоплюють економічні об’єкти і процеси, які відбуваються там, де постійно проживають людина, сім'я.

Головними рисами домашнього господарювання є:

• приватна власність на економічні ресурси (трудові, капітальні і деякі види земельних ресурсів);
• здатність самостійно приймати власні рішення;
• прагнення до максимального задоволення своїх потреб.

Домашні господарства використовують доходи, отримані від продажу своїх ресурсів, для придбання товарів і послуг у фірм (підприємств).

Фірма (підприємство) – економічний агент, який здійснює певну господарську діяльність з метою отримання прибутку; самостійна господарська одиниця різних форм власності.

Головними рисами фірми (підприємства) є:

• самостійність у прийнятті рішень;
• використання економічних ресурсів для виготовлення і продажу продукції;

бажання отримати максимальний прибуток при мінімумі витрат.

Фірми, як і домашні господарства, можуть володіти економічними ресурсами. Гроші, які отримують фірми від продажу товарів і послуг, використовуються для придбання економічних ресурсів в домашньому господарстві.

Держава – всі урядові установи, що мають юридичну і політичну владу для здійснення, у випадках необхідності, контролю над учасниками економічної діяльності для досягнення державних цілей (оборона, екологія, соціальна допомога, освіта тощо).

Об’єктами національної економіки є сукупність галузей та регіонів країни, різноманітні природно-господарські та соціально-економічні процеси та явища, які відбуваються в даних територіальних межах.

Нація – це сформована в процесі історичного розвитку спільність людей, яка має свою територію для проживання, спільний координаційний центр у формі державної інституції, державний суверенітет, політичний суверенітет, спільні мову, економічне життя, культуру, традиції, менталітет, цінності, національну свідомість та ідеологію.

Національна економіка характеризується певним рівнем розвитку продуктивних сил, типом економічної системи, характером суспільного відтворення, специфічним господарським механізмом, рівнем життя населення, зовнішньоекономічними зв'язками.

Особливостями функціонування національної економіки як складного господарського комплексу є:

• єдина кінцева мета, яка полягає в забезпеченні ефективності функціонування;
• структура, яка включає такі види структурних співвідношень: організаційні, відтворювальні, видів економічної діяльності (галузеву), регіональні, соціальні;
• ієрархічність структури. Найнижчий рівень національної економіки – мікроекономіка (економіка домогосподарств, підприємств); середній рівень – мезоекономіка (економіка галузей, регіонів); найвищий рівень – макроекономіка (економіка країни в цілому);
• виконання власних функцій кожним елементом економічної системи;
• існування тісних організаційно-функціональних взаємозв’язків між всіма рівнями національної економіки;
• регулювання (ринкове, державне, корпоративне);
• наявність прямого і зворотного зв’язку між всіма елементами економічної системи;
• постійний розвиток;
• відкритість та глобалізація у світове господарство.

До основних принципів національної економіки належать:

• принцип історичності;
• принцип цілепокладання;
• принцип динамізму;
• принцип системності;
• принцип науковості;
• принцип збалансованості.

Загальними ознаками національної економіки:

• продуктивні сили;
• техніко-економічні відносини;
• організаційно-економічні відносини;
• господарський механізм, тобто спосіб регулювання господарської діяльності на макрорівні;
• сектори, які утворюються шляхом об'єднання однорідних інституційних одиниць, які мають близькі інтереси, функції і джерела фінансування, що і обумовлюють їх схожу поведінку. Основними секторами економічної системи є: сектор домашніх господарств, сектор нефінансових корпорацій, сектор фінансових корпорацій, сектор некомерційних установ, що обслуговують домашні господарства, сектор державного управління, сектор «решти світу».

Особливі ознаки національної економіки:

• засади державного устрою;
• менталітет та характер нації;
• економічна політика і культура;
• економічний потенціал;
• структура господарського комплексу та галузей господарства;
• внутрішні чинники соціально-економічного розвитку;
• господарський механізм регулювання та координації;
• особливості програмування та прогнозування соціально-економічних процесів;
• особливості забезпечення економічної безпеки держави.

Оскільки людство в своєму еволюційного розвитку пройшло такі етапи, як первіснообщинний лад, рабовласницький лад, феодалізм, капіталізм, соціалізм, то безперечно кожна з цих історичних епох нанесла суттєвий відбиток на формування національних економік, як розвинутих країн, так і країн, що розвиваються. В зв’язку з цим в економічній літературі виділяють різні моделі національної економіки.

Моделі національної економіки:

1. Ринкова економіка вільної конкуренції, ознаками якої є:

• приватна форма власності на економічні ресурси;
• вільна конкуренція;
• свобода учасників економічної діяльності;
• ринкове ціноутворення;
• стихійне ринкове регулювання.

2. Командно-адміністративна економіка на перший план якої висувається жорстке державне регулювання, принципами якої є:

• державна власність на засоби виробництва;
• монополізація та бюрократизація економіки;
• централізоване планування та управління виробництвом;
• централізований розподіл матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

3. Змішана економіка характерними рисами якої є:

• колективна власність у її різноманітних формах;
• переплетення, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного секторів господарства, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший;
• соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня громадян;
• маркетингова система управління виробництвом;
• поєднання саморегулювання і державного регулювання економіки;
• демократична форма управління.

Виділяють три типи змішаної економіки:

• відносно вільна ринкова економіка США, де вплив держави зводиться до правової регламентації бізнесу та стимулювання приватного підприємництва за рахунок фінансових важелів;
• європейська економікасоціально-рuнкової орієнтації, де держава відіграє основну роль у розподілі прибутків через інструментарій програм видатків на соціальні потреби;
• економіка державно-керованого типу,характерна для Японії та країн Східної Азії, в якій держава співпрацює з приватним бізнесом у сфері розміщення капіталів, реалізації промислової політики через систему індикативного планування, а соціальне забезпечення виконують бізнесові структури.

На сьогоднішній день саме змішана економіка є базовою моделлю формування різних типів національних економік, оскільки дає можливість оптимально поєднати принципи ринкового саморегулювання і державного втручання в економіку.

В останні роки почали говорити про “слов’янську" модель економічного розвитку, маючи на увазі Україну і Росію. Характерними рисами цієї моделі є те, що:

• держава, навіть і після приватизації великої частки власності, залишається потужним власником у важливих галузях народного господарства. Зберігається тісний зв’язок політичної влади і власності;
• відбувається постійний перерозподіл прав власності при активній участі неекономічних чинників. Багато підприємств приватизовані формально, знаходяться під контролем держави, не мають ефективного приватного власника – товаровиробника;
• фінансовий капітал переважає над промисловим. При цьому сформувалися стійкі протиріччя у відношенні розподілу доходів і капіталів. Банки, зосередивши основні фінансові ресурси, не вважають вигідним вкладати капітал у виробництво. В той же час керівництво приватизованих підприємств не бажає віддавати контроль над власністю в обмін на інвестиції з боку банків. Компроміс між банками і підприємствами розв’язується шляхом створення фінансово-промислових груп (ФПГ);
• надзвичайно нерівномірно відбувається перехід до ринкових відносин в різних галузях економіки. Якщо грошово-кредитна сфера розвивається в напрямку розвинених ринкових країн, то в сільському господарстві, в основному, зберігаються колишні, застарілі форми організації виробництва;
• існують високий рівень криміналізації економічного життя, корумпованості, неповага до закону і недовіра до будь-якої влади; - значна частина населення схильна до державного патерналізму (визнання значної ролі держави в перерозподілі доходів населення) і суспільних форм привласнення (безкоштовних освіти, медичного обслуговування тощо) [33].

За радянської економічної системи, виходячи із суто політичних і економічних умов та геостратегічних цілей держава у своїх руках концентрувала все управління економічним життям, щоб оперативно використовувати виробничий потенціал, національний дохід, трудові ресурси на пріоритетних напрямках.

Свій вибір Україна зробила влітку 1990 р., коли Верховна Рада схвалила Декларацію про державний суверенітет України та Закон України «Про економічну самостійність України». У цих документах сформульований принцип, за яким суверенність держави можлива лише на підставі ринкових перетворень командно-адміністративної економіки, набув статус офіційної доктрини, магістрального напряму державної політики, її стратегічного курсу.

Читайте також:

1. Взаємодія культур і національна самобутність народів. Тенденції культурної універсалізації та її форми.
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вид заняття: лекція
7. Вступна лекція
8. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
9. Глобалізм і національна економіка.
10. Етнічна та національна культура
11. Етнонаціональна політика в Україні
12. Етнонаціональна політика і та її місце в гармонізації етнонаціональних відносин.

Переглядів: 731