Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Етнічна та національна культура

Таблиця 1. Основні підходи вивчення культури

Класифікаційні параметри Напрями
Філософський Антропологічний Соціологічний
Коротке визначення Система відтворення і розвитку людини як суб’єкта діяльності Система артефактів, знань і вірування Система цінностей і норм, що опосередкують взаємодію людей
Істотні ознаки Універсальність/загальність Символічний характер Нормативність
Типові структурні елементи Ідеї та їх матеріальне втілення Артефакти, вірування, звичаї і т. д. Цінності, норми і значення
Головні функції Креативна (творення буття людиною чи для людини) Адаптація і відтворення життєвого укладу людей Латентність (підтримка зразка) і соціалізація
Пріоритетні методи дослідження Діалектичний Еволюційний Структурно-фукціональний

Отже, з перебігом часу сутність поняття культури змінювалася залежно від змісту, що в нього вкладався. Але спільним у визначенні поняття «культура» одне – це характеристика способу життєдіяльності людини, а не тварин; це основне поняття для позначення особливої форми організації життя людей.

Етнос – уся сукупність людей, об’єднаних спільністю мови, походження, традицій, території, психологічного складу. Етнос – відносно закрита соціальна система, самодостатня для свого розвитку і відтворення, що визначається не спільними з іншими етносами рисами, а відмітними характеристиками. Сутність етносу виявляється насамперед в його культурі.

Під етнічною культурою традиційно розуміють успадкований комплекс соціальної практики та системи вірувань, традицій і звичаїв, що певним чином визначають спосіб життя етносу. Основою, яка стабілізує етнос і його культуру, є система традицій, що становить свого роду колективну пам’ять, котра акумулює міжпоколінну етнокультурну інформацію.

Специфічний етап розвитку культури етносу – традиційна культура. Етап, коли домінувало колективне начало, всі зусилля колективу були спрямовані на самозбереження і самовідтворення, а культура відповідала домінуванню власного «ми». Обряд у даному випадку був моделлю культури, виступаючи своєрідною моделлю поведінки. Саме через обряд відбувався процес інформаційної взаємодії, за допомогою якого передавалися знання.

Палітра етнічних стереотипів надзвичайно різноманітна. Ними просякнуте усе національне життя, особливо такі його складові, як поведінка, спілкування, норми моралі, манери, етикет. За свідченням етнографів, навіть такі, суто біологічні явища, як пологи або кашель, здійснюються у різних народів по-різному. Етнічні відмінності виявляються і в тому, як люди вдягаються, як вони їдять, в їхніх улюблених позах стояння або сидіння, прийомах вітання, знайомства, залицяння, дякування, в їхній міміці та жестикулюванні тощо.

Природа виникнення етнічних стереотипів та національних символів також відмінна. Етнічні стереотипи формуються шляхом поступового накопичення і відбору певного соціального досвіду. Для українців усталеним символом національної культури традиційно був Тарас Шевченко, котрий уособлював і духовність народу, і його соціальні сподівання; символом історичної долі виступав Богдан Хмельницький, з яким пов’язувалася драматичність національно-визвольної боротьби.

Національна культура є передусім особливою сферою, певним простором спілкування, що об’єднує індивідів і реально існує завдяки набуттю деякими культурними явищами загального значення незалежно від того, на якій регіональній основі вони виникли. З-поміж об’єднувальних чинників одні (наприклад, етнокультура) є більш сталими, інші (твори професійного мистецтва, інтелектуальна культура) весь час перебувають у русі. Національна культура є модерним утворенням: на противагу архаїчним культурам, що об’єднували кількісно невеликі спільноти, здебільшого культурно однорідні, вона переважно містить у собі різнорідні складові, а тому кожна конкретна нація має різний ступінь цілості.


Читайте також:

  1. А. Етнічна приналежність.
  2. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
  3. Бондарихінська культура
  4. Варіанти акультураційних стратегій
  5. Взаємодія культур і національна самобутність народів. Тенденції культурної універсалізації та її форми.
  6. Визначення поняття «інноваційна культура» в літературних першоджерелах
  7. Витоки української культури. Культура Київської Русі.
  8. Всемирная история: учебник для вузов / под ред. Г.Б. Поляка, – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 2000. – 496 с.
  9. Г. Культура.
  10. Глобалізм і національна економіка.
  11. Господарство первісних племен на території Українських земель. Трипільська культура
  12. Давньоєгипетська культура




Переглядів: 2124

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Лекція 1. Сучасні підходи до понять «культура», «нація», «національна культура». | Об’єктивні» ознаки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.