Об’єктивні» ознаки.

Український націогенез.

Одна з головних ознак сучасного українського суспільствознавства полягає в тому, що не існує згоди щодо поняття «українська нація», від якого можна було б відштовхуватися в конкретних дослідженнях. У державно-нормативних документах, зокрема в Конституції України, таке поняття як «українська нація» не визначене, хоча й уживається разом з терміном «український народ», у рамках якого об’єднуються «громадяни України всіх національностей». На момент ухвалення Конституції у термін «нація» вкладався переважно етнічний. Цей підхід і досі відчувається в деяких наукових розробках. «Українська нація» у такому розумінні – це передусім етнічно-культурна, мовна спільнота.

При цьому досить часто поняття «український народ» і «українська нація» ототожнюються: «Термін У. [український] н.[арод] тотожний терміну українська нація й визначає етнонаціональну спільноту, яка ідентифікує себе як власний самобутній етнокультурний та етнополітичний організм на власній споконвічній етнічній території».

Ще однією причиною, через яку «етнічний» компонент нерідко переважає у розумінні «нації» в Україні є тривала бездержавність українців.

Поряд із цим підходом існує також й інша версія – «українська політична нація». Вона базується на громадянському розумінні «нації», коли належність до спільноти визначається громадянством індивіда і наближається до моделі «нації», що ґрунтується на понятті «народного суверенітету».

«Об’єктивні» і «суб’єктивні» ознаки «нації». Застосування їх щодо терміна «українська нація».

1. Територія. Українці як етнос були і залишаються автохтонами, отже безперервно живуть у відносно стабільних територіальних межах. Проте бездержавність українців, набагато триваліша аніж періоди державного існування, фактично перекреслює територіальну ознаку як важливу складову у визначенні «української нації»: українські етнічні землі постійно були поділені між різними державами. Якщо ж вести мову про модерну епоху, що стала часом інтенсивного формування української нації, то парадоксальним є висновок: територіально українська нація остаточно оформилася завдяки радянському режимові, який завершив об’єднання основних українських етнічних земель у рамках Української РСР.

2. Мова. Коли сформувалася українська мова як мова «високої культури»? Перша спроба мала місце в XVI – XVII ст., проте внаслідок політичної асиміляції «українських» еліт відбулася перерва у становленні стандартизованої літературної мови, і на рубежі XIX – XX ст. почалося формування її нового варіанта, яке тривало аж до перших декад XX ст. При цьому мовна самоідентифікація українців не може однозначно ототожнюватися з національною, оскільки багато праць, написаних літературною українською мовою, спрямовувались на обґрунтування тези про «злиття націй»; «українофони» були водночас «україножерами» або взагалі не знали своєї національної приналежності; багато людей, що не розмовляли і не знали української мови, вважали себе українцями за національністю.

3. «Спільність економічного життя». «Національна економіка» в Україні не склалася й понині, особливо коли зважати на той факт, що за радянських часів, економіка УРСР формувалася як інтегральна частина загальносоюзної економіки. Сучасні проблеми державного й національного будівництва значною мірою пов’язані саме з відсутністю загальнонаціональної економіки.

Парадокс полягає в тому, що «об’єктивні» ознаки, безперечно, мають велике значення, однак тоді, коли вони набувають символічної цінності, коли відбувається їхня «суб’єктивація». Так, мова сама по собі не відіграє вирішальної ролі у становленні цієї ідентичності, вона набуває значення лише тоді, коли перетворюється на символічну цінність. Так само й розуміння «території» може стати надзвичайно важливим символічним чинником у формуванні національної свідомості.

Отже, у формуванні поняття «українська нація» вирішальну роль відіграють суб’єктивні ознаки. Взаємодія, співвідношення «об’єктивних» і «суб’єктивних» ознак нації, «етнічних» та «політичних» її компонентів і відповідних чинників, розглядаються суспільствознавцями в різних контекстах, під різним кутом зору.

Націостановлення українців, як і будь-якої іншої нації, не можна пояснити без розгляду етногенези, етнічних процесів, що тисячоліттями тривали на теренах, де сформувалась українська нація. Певну роль у цьому процесі відіграла консолідація племен і племінних союзів Київської Русі. Очевидно, це відбувалося під впливом адміністративних і політичних чинників (провідна роль полян-росів, феодальна роздрібненість тощо). Важливе значення мав адміністративний чинник у литовський період і за гетьманської адміністрації. Однак його роль у націостановленні українців була значно меншою, ніж при формуванні європейських націй чи російської. Це зумовлено епізодичним і короткочасним існуванням Української держави від розпаду Київської Русі аж до 90-х років XX ст. Унаслідок цього процес становлення української нації не може вважатися завершеним і сьогодні (не подолані наслідки російської асиміляції).

Особливість націостановлення українців полягала в тому, що державницька і культурна еліта, яка відігравала провідну роль у формуванні багатьох націй, в Україні періодично асимілювалася чи знищувалася. Це дало підставу канадському вченому
І. Лисяку-Рудницькому стверджувати про демократичний, а не елітарний спосіб формування української нації (називати її «неісторичною»). Учений є прихильником напряму примордіалізм -одного із наукових напрямів в етнології, що розгладає етнос як початкове і незмінне об’єднання людей «за кров’ю» із незмінними ознаками.

І. Лисяк-Рудницький, формулюючи свій варіант підходу до націогенези українців, вводить аналітичний поділ, згідно з яким слід розрізняти поняття «народ» і «нація». «Народ» – це «етнічна одиниця», «нація» –політична. «Те, що творить народ – це сукупність певних об’єктивних прикмет, таких як походження, мова, побут, своєрідний спільний стиль, що пронизує всі ділянки життя даного колективу й надає йому одностайний (просторовий і часовий) «народний характер». Народ, або етнічний колектив, – це основа, «підбудова», на якій формується нація (у вигляді «надбудови»).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етнічна та національна культура	\|	Мова як націєтворчий чинник.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.