Населення як обєкт забезпечення національної безпеки.

План

Тема 6. Демографічні та екологічні проблеми захисту населення.

1.Населення як обєкт забезпечення національної безпеки.

2.Загальна характеристика демографічної ситуації в країні.

3. Види чинників, що впливають на кількість населення та їх профілактика.

4. Нормативно-правові заходи демографічного та екологічного захисту населення.

Населення є визначальною ознакою будь-якої держави. Без населення не існує народу, нації. Тому захист населення є головним питанням національної безпеки. За великим рахунком, забезпечити національну безпеку (захистити націю) означає передусім захистити те чи інше національне населення. Тільки при достатньому рівні захищеності населення як носія національної самобутності народу актуальним стає питання про безпосередній захист національних особливостей народу.

По суті, мова йде про більш вищий пріоритет впливу, ніж безпосередня військова агресія, адже остання неминуче породжує організоване дієве протистояння як місцевого населення, так і опозиційно налаштовані міжнародні політичніі сили. Натомість - це зброя геноциду, тобто масового враження, штучного зменшення кількості населення та його генетично обумовленого потенціалу, зокрема і щодо наступних поколінь. Сюди ж можна віднести такі явища, як голокост та голодомор, не вдаючись до аналізу їх політичної складової.

Законом „Про основи національної безпеки України” це питання передбачено, як „криза системи охорони здоров'я і соціального захисту населення і, як наслідок, небезпечне погіршення стану здоров'я населення; поширення наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб„ та „загострення демографічної кризи”.

Переважно загрози національній безпеці даного порядку законодавець згрупував в екологічній сфері, а саме:

- значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів; - неподоланність негативних соціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи; - погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонних забруднень та зниження якості води; - неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів; - посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехнологій;

- застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів, та інші загрози в цій сфері.

Звичайно, що зазначені загрози можуть бути спровоковані як ззовні країни, так і зсередини, від чого вони, зокрема, не перестають бути загрозами національній безпеці, а винні особи – злочинцями. Сама загроза полягає у значному зниженню оборонного потенціалу внаслідок наркотизації, алкоголізації, загального стану здоров’я, як представників силових структур так і всього населення, зменшення кількості останнього. З іншого боку дана ситуація ставить державу у гуманітарну залежність від більш розвинених держав і невідворотно відображається на політичних відносинах з ними. В цілому це ознака загального послаблення держави і збільшення ризику піддатися іншим, ще більш нищівним, методам агресивного впливу.

Отже, захист населення є визначальною, системоутворюючою складовою функції держави із забезпечення національної безпеки.

З точки зору державного права населення є сукупністю людей, які живуть у межах державної території та об’єднані підпорядкованістю державній владі. Єдиний владний авторитет держави поряд із національною самобутністю перетворює аморфну масу індивідів у народ, націю.

Кожен учасник державного об’єднання, незалежно від будь-яких особистих якостей, зобов’язаний виконувати правові настанови держави як виразника інтересів соціуму. В цьому сутність державного підданства як найважливішої правової форми закріплення належності індивіда до народу, нації. Підданство отримується на основі законів держави і є необхідною умовою її існування, оскільки підлеглість владі є основою державного життя, соціального порядку.

Разом з тим послідовний юридичний нормативізм забороняє розглядати населення лише як єдність множинності людей, для нього населення - це єдність множинності людських діянь. Це пояснюється тим, що людина підвладна державі не повністю, а лише в чітко визначених правових межах і лише в тих випадках, коли її поведінка має суспільне значення. Отже, з точки зору юридичного нормативізму поняття населення ототожнюється з правовими зв’язками між людьми .

Слід відзначити, що більшість сучасних наукових досліджень у сфері державного права, присвячених проблемам населення, наповнюється питаннями політичних прав та обов’язків учасників державно-правового союзу. Називаючись підданими, оскільки їхній зв’язок з державою характеризується стосунками влади та підкорення, люди оголошуються громадянами й наділяються правами та обов’язками. Особливо детально прийнято зупинятися на так званих суб’єктивних публічних правах громадян .

Однак проблема населення як об’єкта національної безпеки далеко не вичерпується суб’єктивними публічними правами громадян і не може бути поставлена в суворі межі державного права. Юридичні проблеми захисту населення в контексті забезпечення національної безпеки пересікаються як з іншими галузями права (екологічне, цивільне, кримінальне і т.д.), так і з загальносоціальною, демографічною, етнографічною проблематикою існування соціуму.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правовий механізм забезпечення цілісності і недоторканності території.	\|	Загальна характеристика демографічної ситуації в країні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.