Правовідносини мають певну структуру. Вони складаються з трьох основних елементів: зміст, об’єкти і суб’єкти правовідносин. Зміст правовідносин полягає у природних або юридичних правах учасників цих відносин і їх поведінці, якою вони реалізують юридичні права і обов’язки. Об’єктами правовідносин виступає поведінка їх учасників по відношенню до майнових (засоби виробництва, речі, гроші, цінні папери тощо) або немайнових (праця, авторські права, життя, честь і гідність особи тощо) цінностей. У майнових правовідносинах об’єктом є поведінка людей, спрямована на задоволення певних матеріальних благ (наприклад, поведінка пов’язана з купівлею і продажем речей). У немайнових правовідносинах – сама фактична поведінка їх учасників (наприклад, дії адміністрації підприємства по прийому на роботу службовців).
До суб’єктів правовідносин відносять фізичних і юридичних осіб /рис. 22/.
Рис. 22. Суб’єкти правовідносин
Фізичними особами виступають конкретні люди (громадяни), юридичними – певні організації. Фізичні особи повинні мати правові властивості такі як правоздатність, дієздатність і деліктоздатність. Правоздатність – це закріплена в законодавстві здатність особи мати юридичні права і нести юридичні обов’язки. Вона наступає з моменту народження і втрачається зі смертю фізичної особи. Дієздатність – це здатність особи своїми діями здійснювати юридичні права і обов’язки. У різних правовідносинах і в різних галузях права дієздатність наступає з різного віку (в Україні повна дієздатність наступає в основному з 18 років – дня повноліття, але є ще й часткова та обмежена дієздатність). Деліктоздатність– це здатність особи нести юридичну відповідальність: відповідати за свої вчинки, насамперед за правопорушення. Вона не завжди збігається з дієздатністю.