• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Функції конфліктів. За своєю природою конфлікт може бути носієм як конструктивних, так і деструктивних тенденцій, що визначають його позитивні та негативні функції.

До позитивних функцій належать:

·сигналізаційна – конфлікт дає можливість не тільки з’ясувати невирішені проблеми, але і сприяє відкритому вираженню позицій і інтересів;

·інноваційна – сприяє розвитку суспільства завдяки трансформації постійних форм, руйнуванню нежиттєздатних структур;

·консолідуюча (інтегративна) – полягає в об’єднанні людей, що захищають власні інтереси, у виникненні інтересу до співробітництва;

·активізація соціальних зв’язків – конфлікт інтенсифікує, динамізує взаємодію людей, що позитивно позначається на темпах розвит-ку суспільства;

·комунікативна – їй передує усвідомлення учасниками конф-лікту власних і чужих інтересів. Реалізується вона через пошук компромісу, взаємопристосування учасників конфліктної ситуації;

·зняття психологічної напруги – часто саме конфлікт є найбільш ефективним засобом нейтралізації психологічної напруги між його учасниками, стимулом до пошуку компромісів.

Будь-який конфлікт містить у собі загрозу стабільності соціальної системи, нормальному функціонуванню суспільства, нерідко призводить до деградації його учасників. Усе це дає підставу для висновку про негативні функції конфлікту як соціального явища, найважливішими з який є:

· дестабілізуюча – виявляється в порушенні соціального клімату, єдності й стабільності суспільства, окремих його сфер, співтовариств і колективів;

· дезинтегруюча – сприяє ослабленню соціальних зв’язків у суспільстві, роз’єднаності окремих його сфер, а також ускладненню пошуку компромісів;

· аксиологічна – втілюється в загостреному сприйнятті й переоцінці цінностей, через які виникла конфліктна ситуація, а також намаганні змінити систему пріоритетів і т.п.

Будь-який конфлікт містить також у собі загрозу певним цінностям і інтересам суспільства, соціальних спільнот, груп, індивідів. Він породжує прагнення відстояти і захистити цінності й інтереси різними, іноді і некоректними методами. Це сприяє новому витку в конфліктній ситуації.

Тому при розв’язанні конфлікту необхідно враховувати не тільки його особливості, характеристики та інтереси конфліктуючих сторін, але і причини, які його спровокували.

Причини конфліктів. Конфлікт як соціальне явище є породженням певних соціально-психологічних факторів, втілених в інтересах конкретних соціальних суб’єктів-учасників конфліктної ситуації. Він являє сукупність об’єктивних і суб’єктивних передумов, які є наслідками взаємодії різноспрямованих прагнень, що виникають у різно-
манітних комбінаціях. До найголовніших причин належать:

1. Протилежні орієнтації сторін – суб’єктів взаємодії. У со-ціальній практиці різноспрямованість інтересів не менш поширена, ніж їх консолідація.

2. Різноспрямованість ідеологічних основ. Виникаючи на основі різних поглядів, конфлікти часто переростають у безкомпромісну боротьбу за певний напрямок політичного, соціально-економічного розвитку держави, стосуючись таких суто прагматичних аспектів, як власність і т.п. Часто вони стосуються релігійних і соціокультурних питань.

3. Різновекторність соціально-економічних орієнтацій. Вони пов’язані насамперед із соціально-економічною нерівністю, нерівноправним пов’язані розподілом матеріальних і духовних благ. Нерідко вони виявляються на етапі трансформації суспільно-економічних систем, що обумовлені певними змінами в сфері власності й споживання. У свою чергу, вони породжують відповідні стратифікаційні зміни.

4. Розбіжності між елементами соціальної структури. Обу-мовлені вони неузгодженістю мети і завданнями різних рівнів організації суспільства (центр – периферія).

5. Соціально-психологічні та морально-етичні. Виникають у формі невдоволення окремих індивідів їх статусом у певному середовищі, породжують різноманітні спроби змінити його.

Фактори, що впливають на перебіг конфліктів класифікують за різними критеріями. Найчастіше ними є: інформація, структура, цінності, відносини, поведінка.

1. Інформаційні фактори. Мова йде про неповне інформування учасників взаємодії чи свідоме використання перекрученої інформації, про недооцінку фактів і їхнього значення, про дезінформацію або використання ненадійної інформації. Часто такими факторами стають суперечливість законодавства, стереотипи, чутки і т.п.

2. Структурні фактори. Вони стосуються формальної чи не-формальної організації соціальної групи: влади і керівництва, пріоритетів щодо статі, віку, системи безпеки, ролі традицій, релігійних поглядів, інформування, наявності референтних груп, власності і споживання і т.п.

3. Ціннісні фактори. Виникають у зв’язку з порушенням ціннісних принципів і відчуття стабільності. Стосуються насамперед ідеології, уявлення про справедливість, етичних аспектів, традиційної системи поведінки, професійних цінностей, вірувань, внутрішньоколективної поведінки і т.п.

4. Фактори, пов’язані з задоволенням (незадоволенням) взаємодії (або її відсутністю) сторін. У цьому розумінні принциповими стають сутність, підстави, мета, важливість, тривалість і цінність відносин, рівновага сил, рівень довіри, історія взаємодії і т.п.

5. Поведінкові фактори. Ця група факторів стосується насамперед аспектів поведінки, які впливають на цінності однієї зі сторін конфлікту, загрожують безпеці, викликають стрес чи дискомфорт, експлуатують відносини, не виправдують очікувань, порушують обіцянки і т.п.

Знання і використання цих факторів дає можливість погасити конфлікт на стадії його зародження. У реальній ситуації фактори можуть бути тісно переплетеними і взаємозалежними, що створює нові комбінації проблем.

Типологія конфліктів. Конфлікт є складним багатомірним явищем. Як соціальний феномен він зберігає тенденцію до ускладнення, відновлення структури і факторів, що його породжують. Різні типи конфліктів при взаємодії доповнюють один одного, набуваючи нових рис. Це обумовлено динамізмом і складністю системи соціальних відносин. Конфлікти розрізняються за масштабами і типами, причинами і наслідкам, складом учасників і тривалістю, засобами врегулювання і т.п.

За формами прояву розрізняють конфлікти: соціально-економічні, етнічні, міжнаціональні, політичні, ідеологічні, релігійні, сімейні, військові, юридичні, побутові та ін.

За функціями розрізняють позитивні (конструктивні) і негативні (деструктивні) конфлікти.

За принципом доцільності-недоцільності: закономірні (неминучі), необхідні, змушені, функціонально невиправдані.

Розгляд конфліктів у динаміці дає можливість визначити їх різновиди на етапі:

·виникнення: стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні;

·розвитку: короткочасні, тривалі, затяжні;

·усунення: керовані, обмежено керовані, некеровані;

·загасання: ті, що припиняються спонтанно, припиняються під дією засобів, знайдених протиборчими сторонами, за допомогою втручання зовнішніх сил.

За складом конфліктуючих сторін конфлікти можуть бути:

1. Внутрішньособистісні. Вони є суто психологічними, обмежуються рівнем індивідуальної свідомості – гострі негативні переживання, викликані боротьбою структур внутрішнього світу особистості, що відображає її суперечливі зв’язки із соціальним середовищем. Супроводжується такий конфлікт психоемоційною напругою, психологічним стресом, ослабленням ділової і творчої активності, негативною емоційною основою спілкування, заниженням самооцінки.

У цьому контексті виділяють такі види конфліктів:

· мотиваційний (між «хочу» і «хочу»),

· моральний (між «хочу» і «треба»),

· нереалізованого бажання (між «хочу» і «можу»),

· рольовий (між «треба» і «треба»),

· адаптаційний (між «треба» і «можу»),

· неадекватної самооцінки (між «можу» і «можу»).

Як правило, внутрішньособистісні конфлікти є сферою наукового інтересу психології.

Міжособистісні і групові. У будь-якому міжособистісному конфлікті задіяні щонайменше дві сторони. За своїм змістовним наповненням такі конфлікти бувають ресурсними та ціннісними.

Ресурсні конфлікти пов’язані з розподілом матеріальних благ, території, часу і т.п.

Ціннісні конфлікти розгортаються в площині взаємовиключних культурних традицій, стереотипів, вірувань (між батьками і дітьми). Причини їх різноманітні. Усю їх сукупність соціологи звели в кілька груп:

· обмеженість ресурсів;

· різні аспекти взаємозалежності;

· відмінність цілей;

· відмінність уявлень і цінностей;

· відмінність у життєвому досвіді й поведінці;

· невдоволення комунікацією;

· особистісні риси конфліктантів.

Міжособистісні конфлікти класифікують:

· за сферою їх розгортання (ділові, сімейні, побутові, май-
нові й т.ін.),

· результатами (конструктивні і деструктивні);

· критерієм реальності:

а) дійсні (конфлікт існує об’єктивно і сприймається адекватно);

б) умовні (конфлікт залежить від зовнішніх обставин, що легко змінюються);

в) зміщені (за явним ховається інший конфлікт);

г) латентні (існує конфліктна ситуація, але конфлікт не від-
бувається);

д) помилкові (не існує об’єктивних основ для конфлікту. Він відбувається лише в зв’язку з помилками сприйняття і розуміння).

Конфлікти в організаціях. За складом учасників їх розділяють на такі категорії: особистість – особистість (міжособистісні), група – група (міжгрупові), особистість – група (внутрішньогрупові).

За джерелами конфліктної енергії конфлікти поділяються на такі:

· структурні (їх пов’язують розбіжності щодо задач, які вирішують сторони, наприклад, між бухгалтерією та іншими підрозділами);

· інноваційні (будь-яка інновація піднімає втрачений ритм, традиції, звички, певною мірою торкається інтересів багатьох співробітників, що може спровокувати конфлікт);

· позиційні (стосуються визначення першості, значущості, лідерства, аутсайдерства) – локалізовані в сфері символічного визнання (хто є найголовніший?);

· справедливі (виникають на підставі розбіжностей щодо оцінок трудового внеску, розподілу матеріальних і моральних винагород і т.п.);

· суперницькі з приводу ресурсів (традиційні для організацій: конфлікт виникає тоді, коли виконавці, між якими розподіляється певний ресурс, ставлять його в залежність від виконання власних службових обов’язків);

· динамічні (мають соціально-психологічну природу, часто виникають у нових колективах, де не існує чіткої неформальної структури, де ще не визначився лідер).

Організаційним конфліктам, як правило, сприяють недоліки в організації трудової діяльності, управлінські помилки, несприятливий соціально-психологічний клімат у колективі.

Міжгрупові конфлікти. Можуть відбуватися між різними за розмірами і складом групами. Найбільше часто їх породжують:

· незадоволена потреба;

· соціальна нерівність;

· різний ступінь участі у владі;

· невідповідність інтересів і цілей.

Соціологію насамперед цікавлять соціальні конфлікти, до яких належать конфлікти між суспільством і природою, економічні й трудові, соціального планування, внутрішньополітичні, військові, міжкультурні та міжнаціональні, етнічні, міждержавні і т.п.

До міжгрупових конфліктів здебільшого призводять:

· міжгрупова ворожість. З. Фрейд стверджував, що вона існує в будь-якій взаємодії груп, а її головною функцією є об’єднання групи;

· об’єктивний конфлікт інтересів, неминучість якого обумовлена природними інтересами його суб’єктів;

· груповий фаворитизм, сутність якого полягає в намаганні сприяти учасникам власної групи всупереч інтересам тих, хто належить до інших груп.

Одним з найбільш розповсюджених видів міжгрупового конф-лікту є трудовий конфлікт, в основі якого:

· умови роботи;

· система розподілу ресурсів;

· прийняті домовленості.

Його провокують переважно бездіяльність і забюрократизованість адміністрації, ігнорування чи незнання роботодавцем норм трудового законодавства і праці. З ним пов’язані також низькі соціальні гарантії працівникам, низька зарплата, її несвоєчасна виплата й ін.

Більш складними і важкорегульованими є міжетнічні конфлікти, що, як правило, мають багаторічну передісторію, породжуються комплексом соціально-економічних, політичних, культурних, етнопсихологічних проблем.

Політичні конфлікти поділяють на міждержавні й внутрішньополітичні. Їх особливістю є боротьба за політичний вплив у суспіль-стві чи на міжнародній арені.

Серед внутрішньополітичних конфліктів виділяють: класові, між політичними партіями і рухами, між галузями влади, боротьбу за лідерство в державі, партії, русі.

Міждержавні конфлікти породжує комплекс причин. Їх основу складає зіткнення національно-державних інтересів. Суб’єктами конфліктів виступають держави чи коаліції. Такі конфлікти є продов-женням зовнішньої, а іноді й внутрішньої політики держав-учасниць. Вони несуть погрозу масової загибелі, локально і глобально впливають на міжнародні відносини. Їх розділяють на конфлікти:

· ідеологій;

· метою яких є політичне панування, захист економічних інтересів, територіальної цілісності і т.п.

Головна особливість таких конфліктів полягає в тому, що часто вони реалізуються у формі війни.

Беручи до уваги особливості перебігу і реалізації конфліктів, соціологія визначає їх як прості та складні.

До простих конфліктів належать:

· бойкот – повна чи часткова відмова від дій, що можуть бути корисними для іншої сторони. Здебільшого він стосується економічних, політичних, організаційних аспектів взаємин;

· саботаж – одна з форм боротьби, найчастіше схованої, у якій використовують дезінформацію, яка принижує авторитет суперника, знищення його матеріальних засобів;

· переслідування – його мета ослаблення або компрометація супротивника;

· вербальна і фізична агресія – виявляються через обвинувачення, дискредитацію, поширення чуток, фізичне насильство, теракти, вбивства.

До складних форм соціальних конфліктів належать:

· суспільний протест – виникає як публічна дія з метою вираження невдоволення ким-небудь чи чим-небудь;

· бунт – його формами є заколот, повстання, путч. Як правило, вони короткочасні, вкрай агресивні, стихійні;

· соціальна революція – виникає в процесі різких і радикальних якісних змін, а також суттєвих суспільно-політичних перетворень;

· війна – тотальна боротьба між великими суспільними групами, що здійснюється шляхом збройного насильства.

Читайте також:

1. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
2. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
3. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
4. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
5. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
6. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
7. Асимптоти графіка функції
8. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження
9. Базові функції, логічні функції
10. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.
11. Банківська система та її основні функції
12. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.

Переглядів: 1006