• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття і сторони трудового договору

ПЛАН

ЛЕКЦІЯ 3. Трудовий договір

3.1.Поняття і сторони трудового договору.

3.2. Види трудового договору.

3.3. Контракт як особлива форма трудового договору.

3.4. Порядок укладення трудового договору.

3.5. Випробування при прийнятті на роботу.

3.6. Переведення працівників. Зміна істотних умов праці. Переміщення.

Трудовий договірє основним інститутом в системі трудового пра­ва. Він розглядається також як підстава виникнення трудових пра­вовідносин і водночас як форма залучення до праці. Трудовий до­говір широко використовується в усіх країнах з ринковою економ­ікою для найму робочої сили.

За юридичною природою трудовий договір- це угода про працю між роботодавцем і найманим працівником Ця основна його оз­нака характерна для всіх видів трудових договорів. Трудовий до­говір - універсальна модель найму.

На підставі тру­дового договору працівник здає в найм власнику засобів вироб­ництва (роботодавцю) свою здатність до праці.

Як конкретний юридичний факт, з яким закон пов'язує виник­нення трудових правовідносин відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між: працівником і власником підприєм­ства, установи, організації, уповноваженим ним органом чи фізич­ною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому роз­порядку, а власник, уповноважений ним орган чи фізична особа зобо­в'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечува­ти умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою, сторін.

Сторонами трудового договору є роботодавець і працівник.

Працівникомє особа, яка реалізує свою здатність до праці, той, кого приймають на роботу. За загальним правилом, приймати на роботу за трудовим договором дозволено громадян по досягненню ними віку 16 років. Тим не менше, ст. 188 КЗпП України встанов­лює, що за письмовою згодою одного з батьків або особи, що його заміняє (усиновителів, піклувальників), як виняток, допускається прийняття на роботу неповнолітніх, що досягли віку 15 років. Для підготовки молоді до продуктивної праці, допускається прий­няття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних учи­лищ та студентів вищих закладів І-ІІ рівнів акредитації для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу на­вчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцяти­річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Стати працівником може як громадянин України, так і іноземний гро­мадянин чи особа без громадянства. Однак законодавством встанов­люється певні обмеження при прийнятті на роботу іноземних громадян та осіб без громадянства. Це зумовлено двома основними чинниками:

ü потребою захисту інтересів держави (державна служба, ро­боти, пов'язані з державною таємницею тощо);

ü необхідністю захисту вітчизняного ринку робочої сили.

Різні законодавчі акти доволі неоднозначно підходять до визна­чення другої сторони трудового договору. На відміну від КЗпП України, Трудовий кодекс Російської Федерації, що вступив у силу з 1 лютого 2002 р., містить визначення поняття "роботодавець", називаючи таким фізичну або юридичну особу.

У новій редакції Закону України «Про охорону праці» від 21 лис­топада 2002 р. під роботодавцемрозуміється «власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалеж­но від форм власності, виду діяльності, господарювання і фізична особа, яка використовує найману працю» (ст.1).

Саме юридична особа є власником підприємства, установи чи орга­нізації і діє у правовідносинах через уповноважені органи (директора, керуючого, голову правління і т.д.), залишаючись при цьому фактич­ною стороною договірних зобов'язань, у тому числі і трудових. Якщо найм на роботу на підставі трудового договору здійснює фізич­на особа, то саме вона вважатиметься роботодавцем.

Отже, трудовий договір- це двостороння угода, за якою праців­ник зобов'язується особистою працею виконувати обумовлену дого­вором роботу з дотриманням встановленого трудового розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові відповідну за­робітну плату та забезпечити належні умови праці, визначені тру­довим законодавством, колективним договором та угодою сторін.

Основними характерними ознаками сучасного трудового дого­вору вважаються насамперед:

ü добровільність;

ü від платність;

ü рівність сторін.

Зміст трудового договору формулює взаємні зобов'язання його сторін.

Найбільш загально про зміст трудового договору можна судити з огляду на ст. 21 КЗпП України, яка передбачає обов'язок праців­ника виконувати роботу, передбачену договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, та обов'язок роботодавця «виплачувати заробітну плату і забезпечити умови праці, необхідні для виконання даної роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін». Переважно права і обов'язки сторін, що складають зміст трудово­го договору (їх ще називають його умовами), встановлюються за взає­мною згодою працівника і роботодавця. Тим не менше, розрізня­ють і такі умови трудового договору, що визначені законодавством. Це, як правило, умови - гарантії, які передбачають мінімальний розмір заробітної плати, мінімальну тривалість відпустки і т.д.

Основну частину змісту трудового договору усе ж складають до­говірні (погоджувальні) умови, тобто ті умови, які встановлюють за взаємною домовленістю сторін. Як правило, вони стосуються трудової функції, місця роботи, прав і обов'язків працівника, прав і обов'язків роботодавця, розміру оплати праці доплат і над­бавок, заохочувальних виплат, режиму робочого часу, трива­лості щорічної відпустки, умов підвищення кваліфікації, соціально-побутового обслуговування і т.п. Основною вимогою, що ставиться до договірних умов, є те, що умови трудового договору не повинні погіршу­вати становище працівника у порівнянні з тими, що вже встановлені чинним законодавством. Якщо такі умови у трудовому договорі все ж передбачено, то вони є недійсними.

3а трудовим правом, умови трудового договору, що становлять його зміст, поділяють на два види: необхідні (обов'язкові) та факультативні (додаткові). Необхідні умовиповинні бути обо­в'язково відображені у трудовому договорі. Без них трудовий до­говір не можна укласти взагалі. Факультативні умовиможуть і не включатися до змісту трудового договору, тобто його можна укласти і за відсутності таких умов.

До істотних (необхідних) умов трудового договору відносяться:

üмісце роботи;

üтрудова функція;

üчас початку роботи;

üоплата праці.

Місце роботи як одна з необхідних умов трудового договору харак­теризує правове становище роботодавця як учасника трудо­вих правовідносин. Місце роботи вказує передусім на роботодавця. Це завод, фабрика, акціонерне товариство, університет, виконком, про­куратуратощо. Ця умова має істотне значення і не підлягає змінам в односторонньому порядку на відміну від робочого місця.

Робоче місце - це вже, як правило, конкретне місце праці окре­мого працівника. Воно характеризується чітко визначеними па­раметрами: цех, дільниця, відділ, відповідний агрегат (автомобіль, трактор, тепловоз). Як правило, конкретне місце праці не уточнюється у трудовому договорі, а тому за трудовим законодавством дозволено зміну ро­бочого місця (переміщення) працівника без його згоди у межах місця роботи та інших істотних умов трудового договору. Разом з тим, робоче місце може бути об'єктом обговорення сторін при укладенні трудового договору, коли це має суттєве значення, залежно від характеру майбутньої роботи.

Трудова функція працівника характеризується поєднанням суб'єктивних чинників:

üпрофесією;

üспеціальністю;

üкваліфікацією;

üвідповідною посадою чи виконуваною роботою (ця умова є істотною для трудового договору і обов'язково повинна бути об'єктом переговорів при його укладенні).

Трудова функціяяк одна з обов'язкових умов трудово­го договору - це вид роботи або посада, виконання чи заміщення яких можливе з огляду на професію, спеціальність, кваліфікацію працівника. Трудова функція визначається угодою сторін.

Факультативними умовами, які можуть бути об'єктом погоджен­ня при укладенні трудового договору, вважаються будь-які додат­кові вимоги сторін, якщо вони не погіршують становище праців­ників порівняно із законодавством про працю. До таких умов можна віднести умови:

üпро неповний робочий час;

üпро сумісництво;

üпро випробувальний термін;

üпро володіння іноземною мовою;

üпро наявність власного автомобіля в особи, яка влаштовується на роботу;

üпро нерозголошення комерційної таємниці тощо.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А/. Поняття про судовий процес.
4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
7. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
8. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
9. Аналіз трудового потенціалу
10. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
11. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
12. Базове поняття земле оціночної діяльності.

Переглядів: 8857