• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика самовиховання.

Завдання роботи.

1. Сформувати поняття “самовиховання” (сутність, умови формування, прийоми, етапи тощо).

2. Дослідити сутність та особливості самовиховання особистості в різних вікових періодах.

3. Ознайомити з особливостями діяльності вчителя, спрямованої на організацію самовиховання та перевиховання учнів.

4. Формувати мотивацію до свідомого послідовного здійснення самовиховання в особистісній та професійній галузях.

5. З’ясувати сутність процесу перевиховання, його принципи та етапи здійснення.

6. Схарактеризувати шляхи підвищення ефективності виховання.

7. Вчити аналізувати, структурувати і фіксувати інформацію, встановлювати міжпредметні зв’язки, порівнювати.

Основні поняття. Самовиховання, перевиховання, випрвлення, девіантна поведінка,занедбаність педагогічна, ефективність виховання.

Список літератури.

Арет Л.Я. Самовоспитание школьников / Л.Я. Арет, Л.И. Рувинский. – М. : Педагогика, 1976. – 160 с.

Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – С.159–165; С.218–222.

Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання : навч. посіб. / С.Г. Карпенчук. – К. : Вища шк., 1997. – 304 с.

Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання : навч. посіб. / В.І. Лозова, Г.В. Троцко ; Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – 2-е вид., випр. і допов. – Х. : ОВС, 2002. – С.41–44.

Осницкий А.К. Саморегуляция деятельности школьника и формирование активной личности / А.К. Осницкий. – М. : Знание, 1986. – 80 с.

Сухомлинский В.А. Сто советов учителю. К.: Рад. шк., 1984. – С.192–211.

Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К. : Академія, 2001. – С..221–234.

Виховання і самовиховання — дві сторони процесу формування особистості.

? В чому їх відмінність? Що в них схоже?

? З яких компонентів складається процес виховання?

Чи будуть ці компоненти відрізнятися в загальному вигляді для самовиховання? Чому?

? В чому відмінність самовиховання?

Самовиховання — систематична, планомірна, свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних. Це вища форма самовдосконалення особистості, коли функції вихователя виконує вона сама.

Мета – самовдосконалення, повна реалізація себе як особистості.

Особливості самовиховання - напрям – на себе, людина – субєкт життєдіяльності, свідома Д, людина одночасно вихоаватель та вихованець себе, вольове зусилля, яке регулює весь спосіб життя, здійснюється не інколи, а в кожному вчинку людини, цілеспрямованість, бажання самої людини, грунтується на адекватній самооцінці, відносно пізнє надбання онтоггенезу, триває все життя.

Види самовиховання:епізодичне та систематичне, часткове й тотальне тощо.

Напрямки самовиховання: розумове, моральне, трудове, фізичне, естетичне, професійне, вольове.

Ознаки самовиховання:

· на нього впливають суспільно значущі фактори, які людина розуміє та враховує;

· проявляється активна життєва позиція особистості;

· вимагає активного самокерівництва, постійної роботи над собою;

· потребує інтенсивної психічної активності (уяви, памяті, уваги);

· є продовженням виховання, повязане з ним;

· є вольовим процесом.

Фізіологічна основа СВ– саморегуляція вищої нервової діяльності.

Психологічна основа СВ– збалансування процесів збудження та гальмування.

Соціальна основаСВ– визначення людини ролі в колективах та прагнення до її поліпшення.

Педагогічна основа СВ– звязок з зовнішнім вихованням.

В якому віці людина може відчути потребу у СВ? Дослідники говорять, що це – підлітковий вік.

Рушійни сили процесу СВ – протиріччя між бажаним та реальним, своєріднення “відхилення від норми”,прагнення до самовдосконалення.

Важливо зрозуміти, що якщо людина робить щось правильно тільки пристосовуючись до зовнішніх вимог, це не вважається СВ. СВ здійснюється тільки з метою прогресивних змін певних якостей.

Зміст СВ – визначає сама людина в залежності от суспільних вимог та особливостей свого Я.

?За яких умов процес СВ буде ефективним?

Умови здійснення самовиховання

1. Потребує від людини знання самої себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси.

2.Логічне мислення, вміння проаналізувати кожен свій вчинок, що сприяє ви­робленню вимогливості до себе як постійної риси характе­ру, без якої неможливо досягти успіху в цій справі.

3.Тривалі вольові зусиллля, уміння керувати собою, не за­непадати духом від невдач. Тому краще відбувається у ситуаціях, коли необхідно перемагати себе.

4.Наявність ідеалу. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужі переважно ті, хто не має життє­вої мети, ідеалу, бажання стати краще.

«Самовиховання потребує, — писав В. Сухомлинсь- кий, — дуже важливого, могутнього стимулу — почуття власної гідності, поваги до самого себе, бажання стати сьо­годні кращим, ніж був учора. Самовиховання можливе тільки за умови, коли душа людини дуже чутлива до най- тонших, суто людських засобів впливу — доброго слова, по­ради, ласкавого чи докірливого погляду».

5.Рівень розвитку колективу. У згуртова­ному колективі, де панує здорова громадська думка, атмо­сфера доброзичливості, розвинута взаємовимогливість, са­мовиховання відбувається, як правило, успішно.

6. Створення відповідної основи у дошкільному та молодшому шкільному віці.

7. Знання теорії СВ.

8. Наявність досвіду роботи над собою.

?Які науки вивчають СВ?

СВ є предметом аналізу філософії, психології, педагогіки, соціології.

СВ – мистецтво та наука. З одного боку, вимагає творчого ставлення людини до своєї життєдіяльності, з іншого боку, – підпорядковується науковим законам, розглядається як система.

СВ можна розглядати в історичному аспекті. СВ зявилося, коли давня людина почала усвідомлювати себе.

Існують певні етапи дослідження проблеми СВ.

Перший етап – проблему СВ розглядали філософи. Вони намагалися розглянути В та СВ. Наприклад, Сократ вважав, що необхідно пізнавати себе, а самовдосконалення грунтується на самодослідженні. Демокріт писав, що добрими людьми стають, скоріше від вправ, ніж від природи.

Другий етап – виникнення теоретичних концепцій В та СВ, становлення педагогіки та психології як наук. Почали говорити про ідеал всебічно розвиненої людини, а досягти цього можна завдяки СВ.

Третій етап – сучасне знання про людину. Вчитель повинний допомогти вихованцю у набутті ціннісних орієнтацій, самозміні, саморозвитку.

Психологи вважають, що СВ передбачає трансфрмацію внутрішніх вимог у внутрішні регулятори поведінки, тобто інтеріоризацію.

СВ – своєрідна перемога над собою. Є такий вислів: “Жодна велика перемога неможлива, якщо їй не передує мала перемога над самим собою”.

СВ – дуже давня та ,одночасно, актуальна наукова й практична пед. Проблема

Інструмент СВ – знання та використання певних прийомів.

«Самовиховання потребує, — писав В. Сухомлинсь- кий, — дуже важливого, могутнього стимулу — почуття власної гідності, поваги до самого себе, бажання стати сьо­годні кращим, ніж був учора. Самовиховання можливе тільки за умови, коли душа людини дуже чутлива до най- тонших, суто людських засобів впливу — доброго слова, по­ради, ласкавого чи докірливого погляду. Не може бути й мови про самовиховання, якщо людина звикла до грубості й реагує тільки на «сильне» слово, окрик, примус. За самою суттю своєю самовиховання передбачає віру людини в лю­дину, звертання до честі й гідності людини. Педагогічне ке­рівництво самовихованням — це насамперед відносини між педагогом і вихованцем, пройняті глибокою взаємною ві­рою в добрі наміри».

Народна педагогіка про самовиховання:

Не лінись рано вставати та замолоду більше знати.

Поки не впріти, доти не вміти.

Людей питай, а свій розум май.

Хто рано встає, тому Бог дає.

Процес самовиховання тривалий і охоплює кілька етапів.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
5. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
6. Автокореляційна характеристика системи
7. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
8. Аплікація як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика.
9. Архітектура СЕП та характеристика АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3
10. Афіксальні морфеми. Загальна характеристика
11. Банківська система України і її характеристика
12. Банківські ризики та їх характеристика

Переглядів: 3211