Поняття відчуттів.

План

Лекція 3.1 Особливості розвитку пізнавальних процесів.

1. Відчуття та сприйняття.

2. Пам'ять та її характеристика.

3. Мислення й інтелект.

Відчуття -є те, що усвідомлюється, суб'єктивно представлене в мозку людини або що неусвідомлюється, але діюче на його поведінку продукт переробки центральною нервовою системою значущих подразників, виникаючих у внутрішньому або зовнішньому середовищі. Здібність до відчуттів є у всіх живих істот, що мають нервову систему. Що ж до відчуттів, що усвідомлюються, то вони є тільки у живих істот, що мають головний мозок і кору головного мозку.

Це, зокрема, доводиться тим, що при гальмуванні діяльності вищих відділів центральної нервової системи, тимчасовому відключенні роботи кори головного мозку природним шляхом або за допомогою біохімічних препаратів чоловік втрачає стан свідомості і разом з ним здатність мати відчуття, тобто відчувати, усвідомлено сприймати світ. Це відбувається, наприклад, під час сну, при наркозі, при хворобливих порушеннях свідомості. В еволюції живих істот відчуття виникли на основі первинного роздратування, що являє собою властивість живої матерії виборче реагувати на біологічно значущі впливи середовища зміною свого внутрішнього стану і зовнішньої поведінки.

За своїм походженням відчуття з самого початку були пов'язані з діяльністю організму, з необхідністю задоволення його біологічних потреб. Життєва роль відчуттів складається в тому, щоб своєчасно і швидко доводити до центральної нервової системи як головного органу управління діяльністю дані про стан зовнішнього і внутрішнього середовища, наявності в ній біологічно значущих чинників.

Відчуття в своїй якості і різноманітті відображають різноманітність значущих для людини властивостей навколишнього середовища. Органи почуттів, або аналізатори людини, з народження пристосовані для сприйняття і переробки різноманітних видів енергії в формі стимулів-подразників (фізичних, хімічних, механічних і інших впливів).

Аналізатор- термін, введений І.П.Павловим для позначення функціональної одиниці, відповідальної за прийом і аналіз сенсорної інформації якої-небудь однієї модальності.

Існують: зоровий, слуховий, нюховий, смаковий, шкіряний, вестибулярний, руховий аналізатори, аналізатори внутрішніх органів.

У аналізаторі виділяють три відділи:

1. Сприймаючий орган або рецептор, призначений для перетворення енергії роздратування в процес нервового збудження;

2. Провідник, що складається з афферентних нервів і провідних шляхів, по якому імпульси передаються до вищих відділів центральної нервової системи;

3. Центральний відділ, що складається з релейних підкоркових ядер і проекційних відділів кори великих півкуль. Крім (афферентних) шляхів існують низхідні волокна (ефферентні), по яких здійснюється регуляція діяльності нижніх рівнів аналізатора з боку його вищих, особливо коркових, відділів.

Види відчуттіввідображають своєрідність тих стимулів, які їх породжують. Ці стимули, будучи пов'язаними з різними видами енергії, викликають відповідні відчуття різної якості: зорові, слухові, шкіряні (відчуття дотику, тиску, болю, тепла, холоду тощо), смакові, нюхові. Інформацію про стан м’язової системи нам надають проприоцептивні відчуття, що відмічають міру скорочення або розслаблення м'язів; про положення тіла відносно спрямованості сил гравітації свідчать відчуття рівноваги. Ті й інші звичайно не усвідомлюються.

Сигнали, що поступають з внутрішніх органів, менш помітні, в більшості випадків, за винятком хворобливих, не усвідомлюються, але також сприймаються і переробляються центральною нервовою системою. Відповідні відчуття називають інтероцептивними. Інформація з внутрішніх органів безперервним потоком поступає в мозок, повідомляючи йому про стани внутрішньої середи, такі, як наявність в ній біологічно корисних або шкідливих речовин, температура тіла, хімічний склад рідин, що є в йому, тиск і багато іншого. У людини є, крім того, декілька специфічних видів відчуттів, які несуть в собі інформацію про час, прискорення, вібрацію, деякі інші порівняно рідкі явища, що має певне життєве значення. За сучасним даними мозок людини являє собою найскладнішу, самонавчальну обчислювальну аналогову машину, працюючу по генотипично зумовлених і прижиттєвих надбаних програмах, які безперервно удосконалюються під впливом поступаючої інформації. Переробляючи цю інформацію, мозок людини ухвалює рішення, дає команди і контролює їх виконання.

Вухолюдини реагує, на відміну від ока, на механічні впливи, пов'язані зі змінами атмосферного тиску. Коливання тиску повітря, яке йде з певною частотою і періодичними появами областей високого і низького тиску, сприймаються нами як звуки певної висоти і гучності.

Помітимо, що тривалі і сильні впливи фізичних стимулів на наші органи почуттів здатні викликати певні порушення в їх функціонуванні. Наприклад, око, що піддається впливу сильного світла протягом тривалого часу, сліпне; при впливі на орган слуху тривалих і сильних звуків, амплітуда коливань яких перевищує 90 дб, може наступити тимчасова втрата слуху. Таке порушення зустрічається у любителів і виконавців сучасної музики.

Нюх- вигляд чутливості, породжуючий специфічні відчуття запаху. Це одне з найбільш древніх, простих і життєво важливих відчуттів. Шлях від рецепторів нюху до тих мозкових структур, де приймаються і переробляються імпульси, що отримуються від них, найбільш короткий. Нервові волокна, що відходять від цих рецепторів, безпосередньо без проміжного перемикання попадають в головний мозок.

Наступний вид відчуттів - смаковий- має чотири основні модальності: солодке, солоне, кисле і гірке. Всі інші відчуття смаку являють собою різноманітні поєднання цих чотирьох основних.

Шкіряна чутливість, або дотик - це найбільш широко представлений і поширений вид чутливості. Всім нам знайоме відчуття, виникаюче при дотику якого-небудь предмета до поверхні шкіри, не являє собою елементарного дотикового відчуття. Воно є результат складного комбінування чотирьох інших, більш простих видів відчуттів: тиску, болю, тепла і холоду, причому для кожного з них існує специфічний вигляд рецепторів, нерівномірно розташованих в різних дільницях шкіряної поверхні.

Робота кожного аналізатора має свої специфічні закономірності. Нарівні з цим всі види відчуттів підлеглі загальним психофізіологічним закономірностям.

Для виникнення якого-небудь відчуття подразник повинен мати певну величину інтенсивності.

Мінімальна величина роздратування, яка спричиняє ледве помітне відчуття, називається абсолютним нижнім порогом відчуття. Він завжди виражається в абсолютних числах. Наприклад, для виникнення відчуття тиску досить впливу 2 мг на 1 кв.мм поверхні шкіри.

Верхній абсолютний поріг відчуття - максимальна величина роздратування, подальше збільшення якої викликає зникнення відчуття або больові відчуття. Наприклад, надгучний звук викликає біль у вухах, а надвисокий понад 20000 Гц викликає зникнення відчуттів.

Поріг розрізнення - мінімальна відмінність, що ледве відчувається в силі двох однотипних подразників.

У слідчій практиці, в ряді випадків, несумлінність свідчення виявляється внаслідок їх невідповідності порогам чутливості. Так, наприклад, якщо той, хто дає свідчення затверджує, що він не помітив різниці у вазі між двома ящиками, а перевірка показала, що ця різниця значно перевищує різницевий поріг, то є підстава засумніватися в правдивості свідчення.

Свідчення про колірні якості об'єкта, що сприймалося в присмерковому освітленні повинні оцінюватися критично.

Адаптація- зміна чутливості аналізатора внаслідок його пристосування до діючих подразників.

Іноді під дією одного подразника, можуть виникати відчуття, характерні для іншого. Дане явище називається синестезією.Наприклад, у деяких людей звуки музики здатні спричинити відчуття кольору (так званий кольоровий слух). Навпаки, поєднання фарб у інших людей породжують музичні асоціації. Подібного роду явища нерідко використовуються в сучасному мистецтві.

Сенсибілізація –підвищення чутливості аналізаторів під впливом внутрішніх чинників. Так, наприклад, слабкі смакові відчуття підвищують зорову чутливість. Це пояснюється взаємозв'язком даних аналізаторів, їх системною роботою.

Сенсибілізація, загострення чутливості, може бути викликана, не тільки взаємодією відчуттів, але і фізіологічними чинниками (введенням в організм тих або інших речовин, наприклад, вітамін А підвищує зорову чутливість).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Формування характеру.	\|	Сприйняття.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.