Формування характеру.

Як відмічалося, характер формується, розвивається і змінюється в практичній діяльності людини, відображає умови і образ його життя.

Формування характеру починається з раннього дитинства. Вже в дошкільному віці обмальовуються перші контури характеру, починає складатися звичний образ поведінки, визначаються відносини до дійсності. Наполегливість, витримка, сміливість в дошкільному віці формується передусім в грі, особливо в колективній сюжетній грі з правилами.

Велике значення мають найпростіші види доступної дошкільнику трудової діяльності. Виконуючи деякі нескладні обов'язки, дитина привчається поважати і любити працю, відчувати відповідальність за доручену справу. Під впливом вимог батьків і вихователів, їх особистого прикладу у дитини поступово складаються поняття про те, що можна і чого не можна, і це починає визначати його поведінку, закладає основи почуття обов'язку, дисципліни, витримки; дитина привчається давати оцінку власній поведінці.

З надходженням в школу починається новий етап формування характеру. Дитина вперше стикається з рядом суворих правил і шкільних обов'язків, що визначають всю його поведінку в школі, вдома, в суспільних місцях.

Ці правила, обов'язки розвивають у школяра організованість, систематичність, цілеспрямованість, наполегливість, акуратність, дисциплінованість, працьовитість. Виключно важливу роль в формуванні характеру грає шкільний колектив. У школі дитина вступає у нові для нього відносини з вчителями, у відносини співдружності і взаємодопомоги з товаришами. У нього розвивається свідомість обов¢язку і відповідальності перед колективом свого класу, школи, почуття товариства, колективізм. Особливо інтенсивно розвиваються риси вдачі у підлітків. Підліток в значно великій мірі, чим молодший школяр, бере участь в житті дорослих, до нього пред'являють більш високі вимоги. Підліток в своїй учбовій і суспільній діяльності вже набагато більше починає керуватися мотивами громадського порядку - почуттям обов'язку і відповідальності перед колективом, бажанням підтримати честь школи, класу.

Вирішальний вплив на характер дитини надає виховання. Не існує дітей, характер яких не можна було б перевиховати і яким не можна було б прищепити певні позитивні якості, усунувши навіть неначе б то вже укорінені у них негативні межі.

Які ж шляхи виховання характеру?

Необхідною умовою виховання характеру є формування світогляду, переконань, і ідеалів. Світоглядом визначається спрямованість людини, його життєві цілі, спрямування, з світогляду витікають моральні установки, якими люди керуються в своїх вчинках. Задача формування світогляду, переконань повинна вирішуватися в єдності з вихованням певних форм поведінки, в яких могла б втілитися система відносин людини до дійсності. Тому для виховання суспільно цінних рис вдачі необхідна така організація ігрової, учбової, трудової діяльності дитини, при якій він би міг нагромадити досвід правильної поведінки.

У процесі формування характеру треба закріпляти не тільки певну форму поведінки, але і відповідний мотив цієї поведінки, ставити дітей в такі умови, щоб їх практична діяльність відповідала їх ідейному вихованню, щоб вони застосовували на практиці принципи поведінки, що засвоюються. Якщо умови, в яких жила і діяла дитина, не вимагали від нього, наприклад, вияву витримки або ініціативності, то відповідні риси вдачі у нього і не виробляться, які б високі моральні ідеї ні прищеплювалися йому словесно. Не можна виховати мужню людину, якщо не поставити його в такі умови, коли б він міг і повинен був виявити мужність. Виховання, що усуває всі труднощі на життєвому шляху дитини, ніколи не може створити сильного характеру.

Найважливішим засобом виховання характеру є праця. У серйозній і суспільно значущій праці, пов'язаній з подоланням труднощів, виховуються кращі риси вдачі - цілеспрямованість, колективізм, наполегливість. Найважливіша умова правильної організації виховних заходів - тісна узгодженість учбово-виховної роботи школи з відповідними впливами сім'ї.

На виховання характеру впливають література і мистецтво. Образи літературних героїв і їх поведінка часто служать для дитини своєрідним зразком, з яким він порівнює свою поведінку.

На виховання характеру впливає і особистий приклад вихователя, будь те чи батьки або педагоги. Те що роблять вихователі, часто набагато більше впливає на життя дитини, чим те, що вони йому кажуть. Як батьки, вчителі відносяться до роботи, як вони слідують суспільним нормам поведінки, чи володіють собою і своїми почуттями, який стиль їх роботи - все це має величезне значення для виховання характеру дітей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Риси вдачі.	\|	Поняття відчуттів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.