Суспільна

Групова свідомість

Індивідуальна свідомість

Стуктура свідомості

Самосвідомість–увідомлення «Я», самоусвідомлення «Я»;

Емоції та почуття – інтелектуальні, моральні, естетичні, афекти;

Знання – емпиричні, теоретичні;

Воля – цілепокладання, вібір засобів діяльності;

Мислення – образне, операціональне, раціональне;

Пам"ять – моторна, сенсорна, довготривала, короткочасна, словесно-логічна, емоційна, образна.

Психологія;

Ідеологія.

Форми суспільної свідомості:

правова;

політична;

моральна;

релігійна;

філософська;

наукова;

естетична;

економічна;історична;

соціальна та ін.

Вищим рівнем свідомості є самосвідомість. Самосвідомість – це здатність людини робити об'єктом розгляду свою власну свідомість. На рівні самосвідомості людина (на основі ідеальних еталонів) здійснює самооцінку та самоконтроль, проводить аналіз своїх знань, думок, ідеалів, мотивів, вчинків та ін. Самосвідомість є обов'язковим елементоїм свідомості; без неї людина не змогла б зрозуміти себе, визначити своє місце у світі та вдосконалюватись. Іншими словами, самосвідомість - це діяльність душі людини, її спрямованість на свою внутрішню сутність, діалог "Я" з самим собою. В основі самосвідомості лежить рефлексія - специфічний спосіб мислення, що його можна назвати "подвійним баченням", тобто це розуміння самого розуміння, мислення самого мислення, сприйняття своїх внутрішніх станів, знань, уявлень, цінностей і, відповідно, умова конструктивної діяльності свідомості.

Виходячи з цього та вдаючись до значного спрощення, весь цілісний світ людського духу можна уявити у вигляді трьох великих сфер: мислення, емоцій та почуттів, волі. Ядро свідомості становить мислення - оперування предметним змістом, який свідомість має у вигляді знання. Предметний зміст свідомості означає, що ми завжди бачимо в речах значно більше, німе те, що дають нам відчуття.. Наприклад, скульптор бачить у дереві майбутню скульптуру, різьбяр - майбутній виріб, хоча чуттєво ш надано лише дерево.

Усі складники людської свідомості предметна насичені. У зв'язку з цим, коли ми дивимося на картину, то відчуваємо емоції не з приводу барв або кольорових плям, а з приводу тих сюжетів із життя, що їх можелю угледіти в зображеному. Формою представлення предметного змісту дійності в свідомості людини є знання, бо саме в знанні дійсність постає перед людиною як сукупність буттєвих одиниць. Внаслідок сказаного стає зрозуміло, що взаємодію свідомості людини з дійсністю молена виразити так: свідомість - знання – дійсність.

Без знання свідомості не існує, бо саме у знанні виявляється ідеальний статус її буття. У певному сенсі свідомість і знання є те ж саме, проте поняття свідомості дещо ширше, бо воно включає в себе не лише рефлексію на дійсність (знання, "відання"), а й рефлексію на результати першої рефлексії, тобто певні дії із знанням, певне їх використання. Специфіка мислення полягає в оперуванні предметним змістом свідомості, тобто мислення - це знання в дії; провідною формою мислення постають загальні поняття. Найпростіші поняття (наприклад "будинок") фіксують необхідні та суттєві властивості певного класу речей.

Сфера емоцій людини - це процес переживання життєвої значущості явищ і ситуацій, внутрішній стан, що виявляє ставлення особи до зовнішніх подій. Так, позитивні емоції (радість, задоволення), як результат корисних чи приємних вшішів, спрямовані на їх досягнення чи збереження, а негативні (ненависть, мсах) - стимулюють активність на втечу від відповідних впливів або послаблення їх дії. Вищим рівнем емоцій є духовні почуття (наприклад, почуття любові), які формуються внаслідок усвідомлення зв'язків особи з найсуттєвішими соціальнимита екзистенціальними цінностями. Почуття характеризуються предметним змістом, постійністю, значною незалежністю від наявної ситуації. Емоційна сфера здійснює значний вплив на всі прояви свідомості людини, виконує функцію засади діяльності.

Ще однією важливою складовою частиною духовного свіпп' людини є воля. Вона виявляється у здатності людини мобілізувати і сконцентрувати всі духовні та фізичні сили на виконанні мети, яка не має безпосереднього біологічного значення (бо в останньому випадку можуть спрацьовувати інстинкти). Ознакою вольовитості виступає уміння приглушити в собі безпосередні життєві імпульси, хоча вольові акти можуть стимулюватись не літі е розумом, знанням, а й емоціями, ціннісними установками. У будь-якому разі людська воля пов'язана з людською предметністю, зміст якої доступний лише свідомості.

інформативна: забезпечення людини інформацією про стан та процеси дійсності

. пізнавальна: отримання знань у вигляді предметних характеристик дійсності

творча: перетворення знань та інформації за допомогою мислення, інтуїції, уяви, фантазії

Основні функції свідомості

оціночна: визначення на основі ідеальних еталонів, норм, правил, ступеня значущості тих чи інших явищ

цілепокладання: формування образу-результату діяльності

сенсотворча: формування життєвих сенсів через зіставлення реальності з ідеалами, цілями, еталонами

організаційно-вольова: зосередження духовних та фізичних силу напрямі досягнення мети

контрольно-регулятивна: свідоме спостереження за діями людини та їх коригування

самовиховна: свідоме прагнення організувати життя людини згідно з вищими духовними цінностями

Дійові можливості свідомості виявляються в її функціях, єдність яких у решті-решт і забезпечує людині особливий спосіб буття. У скороченому, проте сфокусованому варіанті виділяють три основні функції свідомості: пізнавальну, самосвідомості та творчу. І дійсно, в них знаходять своє виявлення всі основні можливості свідомості. Докладніше вони розкриваються так: інформативна,пізнавальна, творча, оціночна, цілепокладання, прогнозування, організаційно-вольова,контрольно-регулятивна, соціально-адаптивна . їх зміст фактично вже висвітлений у попередньому розгляді проблем свідомості і проблем людського буття. До вищих функцій свідомості відносять функції сенсотворча, вироблення ідеалів та переконань, самовиховна; їх зміст ми також вже розглядали.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Отже, можна стверджувати, що структура свідомості є не чим іншим, як єдністю її властивостей та похідних від них (чи результативних) форм прояву.	\|	Сутність пізнавальної діяльності людини та проблема істини і її критерію.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.