Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Історична роль римського приватного права та його значення для сучасного юриста.

Після падіння Римської імперії в 476 р. римське приватне пра­во продовжувало існувати і навіть розвиватися в його східній час­тині — Візантії. Саме там була зроблена спроба врятувати рабо­власницький спосіб виробництва шляхом кодифікації римського права, що була вжита імператором Юстініаном. Однак невмолиме колесо історії остаточно розвалило колись могутню рабовласниць­ку імперію Стародавнього Риму. З її падінням для римського пра­ва настала епоха забуття. На тривалий час воно ніби зникло. Його перестають вивчати, губляться нечисленні записи. Здавалось, ос­таточна загибель і втрата неминучі. Проте римське право продов­жувало жити у свідомості римського народу, підкореного варва­рами. Поступово його починають застосовувати у відносинах між римським населенням, а потім і вивчати.

З розвитком ремесел, торгівлі і торгових відносин попит на римське право зростає. Наприкінці XI ст. в Болоньї був заснований університет, який набув всесвітньої слави завдяки вивченню рим­ського права. Він став центром юриспруденції, що відроджувалась. Болоньський університет відіграв особливу роль у вивченні, систе­матизації і тлумаченні римського права. Сюди стікалися студенти з усієї Європи, а отже, формувалася корпорація знаменитих про­фесорів. Слава Болоньської школи швидко зростала, в діяльності її простежуються дві особливості:

1. Заклик до ґрунтовного вивчення першоджерел. Особлива ува­га приділялася головній частині Корпусу Юстініана — Дигестам. Професори Болоньської школи .виявили та усунули багато проти­річ, перекручень первісного тексту.

2. Суворе дотримування норм закону. В період, що передував заснуванню Болоньського університету, юристи дозволяли собі за­надто вільно поводитися з нормами римського права. Було прого­лошено, що внаслідок колізії права і справедли­вості перевага надавалася правовій нормі.

Слухачами Болоньського університету були численні громадяни з різних країн, що потім ставали активними пропагандистами рим­ського права в усьому світі. Професори університету викладали римське право у формі читання та роз'яснення (тлумачення) дже­рел, які записувалися слухачами. Ці тлумачення почали назива­тися глосами, а сама школа отримала назву глосаторів.

У другій половині XIII ст. на зміну глосаторам прийшликоментатори, що привнесли у вивчення римського права певні схоластич­ні риси. Вони більше уваги приділяли тлумаченню глос, ніж без­посередньо джерелам. Проте вже на початку XVI ст. знову настає епоха активного відродження римського права. З бурхливим роз­витком ремесел у Європі відкриваються нові морські шляхи, зро­стає торговельний оборот, швидко розквітають міста. На цьому фоні обтяжливішими стають середньовічні феодальні обмеження майнових прав громадян, а також різноманітні види залежності (феодальна, общинна, родова, сімейна) самого суб'єкта права. Пра­во середньовічної Європи було нездатне регулювати нові вироб­ничі відносини, що виникали. В соціально-економічному житті від­бувалися докорінні зміни: розвалювався старий феодальний лад, його повинен був змінити новий, прогресивніший державний устрій і правопорядок. Звід цивільних законів Юстініана як продукт абсолютної імператорської влади був здатний стати правовою осно­вою нової державної влади і господарського обороту. Промисло­вість і торгівля, що розвивалися, вимагали нового правового забез­печення, яке б активно сприяло їх подальшому розвитку, допома­гало «переступити» межі дрібних феодальних держав.

Соціально-економічні умови стимулювали новий бурхливий ін­терес до вивчення і поширення римського приватного права. Цей процес, що почався ще в XII ст., набуває нового дихання. Одночас­но починається активне пристосування римського приватного пра­ва (рецепція) до нових виробничих відносин Південної і Централь­ної Європи, яке згодом поширилося на всю територію Європи.

Однак римське приватне право було правом рабовласницького суспільства, основою якого був рабовласницький спосіб виробни­цтва. Його правові інститути треба було переробити з урахуванням потреб нового економічного ладу, що зароджувався. Рецепції рим­ського приватного права значною мірою сприяли абстрактний ха­рактер, відмежування від основи, що його породила, здатність приживатися в будь-яких економічних умовах. Головний інтерес римлян був спрямований на розвиток і визначення тих відносин, які є абстрактними відносинами приватної власності.

Ці якості дозволили римському приватному праву стати чин­ним загальним правом ряду європейських держав. Так, воно за­стосовувалося майже в усі часи (феодальний і капіталістичний устрої) в Італії, що вже в XI ст. проголосила римське право, тобто його можна використовувати в усіх випадках, ко­ли правові норми місцевого права не задовольняють потреб оборо­ту, що розвивався. Таке саме широке визначення римське приватне право дістало й в Іспанії, Франції, воно сприяло зародженню і розвитку капіталізму, де приватне право було чинним до прийнят­тя Цивільного кодексу Наполеона в 1804 р. В Англії вже в XII ст. почали викладати студентам римське право. Проте внаслідок ряду причин рецепція римського приватного права не дістала тут та­кого поширення, як в континентальній Європі.

Однак найбільшою активністю відзначався процес рецепції римського приватного права в Німеччині. Німці називали свою державу Священною Римською імперією, а себе — прямими на­ступниками Римської імперії. Тому Звід цивільних законів Юстініана германці вважали своїм власним кодексом, а закони імпе­раторів Священної Римської імперії — невід'ємним додатком до Зводу Юстініана. Ще за часів Болонської школи германці спри­яли вивченню римського права у своїх університетах, його засто­суванню в судовій практиці. Суддями загальноімперського суду Німеччини, наприклад, могли обиратися лише особи, що знали римське приватне право. Ця вимога була потім введена і для ін­ших судів. При розгляді спірних справ загальноімперський суд мав судити на підставі римського приватного права. Рецепції рим­ського приватного права в Німеччині сприяла і така практика — у випадку сумніву суди пересилали справу з усіма матеріалами тому чи іншому юридичному факультету, висновок якого був ос­таточний.

Наприкінці XVI—на початку XVII ст. римське приватне пра­во в Німеччині було рецепійовано прямо і безпосередньо. Звід цивільних законів Юстініана став законом, на який посилалися сторони в доведенні власних прав, якими мотивували свої поста­нови суди. При цьому римське приватне право рецепіювалося не окремими інститутами чи нормами, а повністю. Спочатку як субсидіарне воно поступово завоювало провідну роль. Будучи рецепійованим уже після істотної переробки глосаторами і коментатора­ми, а також німецькими вченими-юристами, воно поступово оновлюється, одержує назву сучасного римського права і діє в Ні­меччині аж до прийняття Німецького цивільного уложення, що набрало чинності 1 січня 1900 р.

Отже, високий ступінь опрацювання основних інститутів, їх аб­страктний характер та багато інших позитивних якостей дозволи­ли римському приватному праву «підкорити» Європу втретє.

Найширше рецепіювалося саме римське приватне право, а рим­ське публічне право такого поширення не набуло. Цивільний ко­декс Наполеона, Німецьке цивільне уложення, нове цивільне зако­нодавство інших європейських держав розроблялися та приймали­ся на основі ідей, поглядів, конструкцій і положень римського при­ватного права. Всі інститути нового цивільного законодавства були пронизані духом римського приватного права, його принципи, багато понять покладені в основу цього законодавства і цим самим визнавалися інтернаціональними.

Такі правові категорії, як «договір», «зобов'язання», «делікт», «приватна власність», «застава.» та багато інших, започатковані з римського приватного права і трактуються (з незначними національними модифікаціями) майже в усіх країнах однозначно. Зауважимо, що сутність їх (як і багатьох інших традиційних інсти­тутів сучасного цивільного права) легше розглянути і зрозуміти, прослідкувавши розвиток цих понять з їх витоків.

Європейська наука цивільного права розвивалася на основі рецепційованого римського приватного права. Римська юриспруденція відзначалася не лише теоретичною ґрунтовністю, а й практичною загостреністю. Тільки на основі розв'язання окремих казусів, кон­кретних практичних висновків були розроблені загальні цивілістичні теорії, дані наукові пояснення багатьом правовим явищам (теорія відповідальності за невиконання або неналежне виконан­ня зобов'язань, за деліктні правопорушення тощо).

Таким чином, наука цивільного права виявилася просякнута духом римського приватного права, що наклало свій певний від­биток на її подальший розвиток.

Рецепійоване римське приватне право було чинним тривалий час в багатьох країнах Європи як загальне. Воно залишило гли­бокий слід в правосвідомості, цивільному законодавстві та в на­уці цивільного права. Його покладено в основу сучасного цивільного законодавства багатьох країн, і знати його необхідно вже хоча б тому, що без цього важко осягнути сутність сучасних ін­ститутів цивільного права. До того ж, римську юриспруденцію відзначає висока техніка правотворчості, вміння аналізувати кон­кретні правовідносини, добре аргументувати свої висновки, фор­мулювання правових ідей римськими юристами відзначаються чіт­кістю, лаконізмом, глибиною змісту, витонченістю форми. Ці ідеї є взірцем для сучасних юристів. Такої ж характеристика заслуго­вують і преторські едикти.

Багато висновків, висловлювань римських юристів з часом не тільки не втратили свого правового значення, а й стали крилатими, перетворилися в юридичні презумпції (положення, що не потребу­ють доведення).

Римська правова термінологія, особливо цивілістична, в бага­тьох випадках зберегла своє значення в практичному і в науковому обороті, вона є інтернаціональною. Терміни «реституція», «він­дикація», «негаторний позов», «делікт», «легат», «новація», «суб­ститут», «оферт», «акцепт» тощо давно стали загальновживаними в національному і в міжнародному житті.

Вільне володіння загальновизнаними афоризмами, висловлю­ваннями, термінами не тільки свідчить про високу правову культуру, а й значно полегшує спілкування юристів різних країн. Це один з аргументів на користь вивчення римського приватного права.

Внаслідок переходу України до ринкової економіки, свободи підприємницької діяльності значення приватного права зростає. Студенти юридичних вузів України вивчають римське приватне право передусім з метою пізнавальною, для засвоєння загальної історії права, теорії права, історії політичних і правових вчень. До того ж зараз вивчення цього предмета набуває додаткового практичного значення, пов'язаного з бурхливим розвитком торго­вельного, економічного, науково-технічного та інших видів міжна­родного співробітництва, вимагає від наших юристів знань в галузі правових систем зарубіжних країн.


Читайте також:

  1. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
  2. I визначення впливу окремих факторів
  3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
  4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  5. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
  6. Iсторичне значення революції.
  7. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.
  8. Ocнoвнi визначення здоров'я
  9. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
  10. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
  11. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
  12. Автоматизація процесу призначення IP-адрес




Переглядів: 2746

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Кримінальних справ | Джерела права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.