• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Юридичні особи

Як і в багатьох інших випадках, римляни не розробили понят­тя юридичної особи як особливого суб'єкта приватних прав. Ще в давні часи було помічено, що в деяких випадках носіями приватних прав можуть бути не тільки фізичні особи, а й деякі об'єднання, корпорації тощо. Згодом фізичним особам почали протиставляти осіб юридичних як ще один тип суб'єктів права. Вже в Законах XII таблиць згадувалися різного роду корпорації, коле­гії релігійного характеру, що мали змогу бути власниками певного майна. Кількість таких корпорацій зростала. Проте для широкого розвитку цієї правової структури в Римі ще не було належних со­ціально-економічних умов. Не було й терміна «юридична особа», хоча саме це поняття застосовувалося і використовувалося в обо­роті досить часто. Принаймні заслуга римлян в створенні інституту юридичної особи незаперечна. Саме римському праву ми зобов'я­зані тим, що правові системи Європи успадкували його і міцно за­кріпили в своєму обороті, хоча й в господарському житті Риму юридичні особи значної ролі не відігравали навіть в пору розквіту торгівлі й господарства.

Римські юристи звертають увагу на те, що в окремих випадках майно належить не окремим громадянам — фізичним особам, а об'єднанням. Юрист Марціан зазначав: «Належать сукупності, а не окремим особам, наприклад театри, що знаходяться в общині, а також стадіони». Інший юрист Альфен приводить таке висловлювання: коли в легіоні з бігом часу повністю обновиться

склад воїнів, то легіон все ж таки залишається тим самим. Те саме стосується і корабля, на якому внаслідок ремонту всі частини пов­ністю замінені. Він залишається тим самим. Ульпіан проголошує:«Стосовно декуріонів чи інших сукупностей не має значення, чи всі залишаються, чи залишається частина, чи весь склад перемінив­ся. Навіть якщо дана сукупність звелась до однієї людини, то переважно визнається, що можна пред'явити вимоги до неї в суді і вона може заявляти вимоги в суд, бо право всіх зосередилось в одному і залишається ім'я сукупності. Якщо є борг на користь сукупності, то це не є боргом окремій людині».

Однак усі ці висловлювання лише визнавали за такими об'єд­наннями певні права та обов'язки. Чіткішим проявом ідеї юридич­ної особи було визнання за муніципіями (міськими общинами) права на самоуправління і господарську самостійність. Це знайшло правове вираження в тому, що муніципії в своїх майнових відно­синах отримали змогу керуватися нормами приватного права. Цим вони прирівнювалися до статусу фізичних осіб. Згодом така сама правоздатність визнається за іншими корпораціями, проте розви­ток юридичних осіб стримувався.

Наслідком тривалого і досить важкого розвитку ідеї юридичної особи було визнання класичним правом певних ознак цього суб'­єкта права:

а) в галузі приватно-правових відносин корпорації прирівню­валися до фізичних осіб. Гай зазначав, що общини розглядають­ся як приватні особи;

б) вихід із складу об'єднання окремих осіб не впливає на його юридичне положення;

в) майно корпорації не є ні спільною власністю всіх членів корпорації, ні її окремих членів. Це відособлена від її членів власність самої корпорації як особливого суб'єкта права;

г) корпорація від власного імені має право вступати у будь-які приватно-правові відносини як з фізичними, так і з юридичними особами. Ці відносини здійснюються через фізичних осіб, уповно­важених на це в установленому порядку.

На цьому створення правової фігури юридичної особи не за­вершилось. Залишався ряд нерозв'язаних проблем, які римлянам так і не вдалося вирішити внаслідок політичних та економічних причин. В епоху імператорів створення корпорацій було значно-обмежено. Монархи взагалі боялися демократичних інститутів, тим більше об'єднань, діяльність яких могла бути небезпечною для них.

Найпоширенішими видами юридичних осіб в Римі були: скарб­ниця, муніципії, різні спілки осіб однієї професії—пекарів, м'яс­ників, ремісників, могильників тощо. Визнавалися юридичними особами різноманітні релігійні об'єднання. Проте Юлій Цезар, ско­риставшись пристойним приводом, розпустив всі корпорації, крім найдавніших. Август заборонив без дозволу імператора утворювати будь-які корпорації, крім релігійних і деяких привілейованих (на­приклад, поховальних товариств).

Діяльність юридичної особи припинялася в таких випадках:

після досягнення мети, яка перед нею ставилась;

якщо її діяльність набувала незаконного характеру;

після вибуття всіх її членів.

Зауважимо, що мінімальна кількість, необхідна для функціо­нування юридичної особи — 3 чоловіки.

У деяких випадках юридичні особи, з одного боку, могли прий­мати на себе обов'язки патроната, а з другого — здебільшого не ма­ли права бути спадкоємцями.

Читайте також:

1. III.Цілі розвитку особистості
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. Roboform - Ваш Особистий Зберігач Секретів!
5. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
6. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
7. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
8. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
9. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
10. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
11. Активність особистості та самоуправління
12. АКЦЕНТУЙОВАНІ РИСИ ОСОБИСТОСТІ

Переглядів: 645