Літеральні (письмові) договори

Письмовими контрактами називали договори, якіукладалисяписьмово —письмо; зобов'язання, що виникало внаслідок запису, письма.

Письмові договори не мали широкого поширення у Стародавньому Римі, оскільки письменність була доступною лише вузькому колу населення. Найдавнішою формою письмових договорів були записи в прибутково-видаткових книгах. Для римлян взагалі була характерною ретельність ведення господарських справ. Письмовий контракт укладався у формі запису в прибутково-видатковій книзі. Проте порядок здійснення таких записів нам невідомий. Припускають, що кредитор робив відповідний запис у своїй книзі про видачу боржнику певної суми грошей на сторінці «Видатки» Боржник зобов'язаний був зробити такий запис в своїй книзінасторінці «Прибуток». Записи робилися на основі досягнутої угоди, без якої договір неможливий. За літеральною формою могли укладатися будь-які договори. За цією формою часто укладалась новація.

Записи в прибутково-видаткових книгах кредитора могли бути односторонніми, без матеріальної основи договору. Крім того, як що запис робився на основі вже діючого договору, це не виключало подвійного стягнення з боржника. Недобросовісний кредитор у та ких випадках міг вимагати оплати неіснуючого боргу чи на основі двох договорів. чи раніше укладеного, а потім оформленого в прибутково-видатковій книзі. Іншими словами, літеральний договір у формі запису в прибутково-видаткових книгах не виключав зловживань з боку кредитора. Тому в класичний період ця форма договору поступово втрачає своє значення, поступившись більш простим і доступним формам літеральних контрактів.

Одна з форм літерального контракту, яку претори широко практикували в класичний період, був синграф — фіксований факт передачі кредитором певної суми грошей боржнику в письмовому документі. Він складався від імені третьої особи, підписувався боржником і свідками, що були присутні при цьому.

Проте процедура складання синграфу була обтяжливою і зармалізованою: вимагалась присутність свідків, сторони змушені були викладати їм зміст договору, що далеко не завжди відповідало їхнім інтересам. Внаслідок цього в період абсолютної монархії синграфи поступово втрачають своє значення, а римляни доходять висновку, що такий документ може взагалі складати сам боржник і без свідків. Отже, виникає інша форма літерального контракту — хірограф — боргова розписка, що складається від імені першої особи — боржника — і підписувалася ним.

Нові форми літеральних контрактів так само не гарантували добросовісності кредиторів. Внаслідок соціально-економічної залежності від кредиторів часто укладалися договори без фактичної передачі грошей боржнику, а зобов'язання при цьому мало всі наслідки, що з цього випливали. Боржник повинен був сплачувати борг, якого насправді не було.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вербальні договори	\|	Реальні контракти

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.