• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вербальні договори

Розділ XII ОКРЕМІ ВИДИ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Вербальними називалися договори, які укладалися на підставі усного проголошення певних слів, формул або фраз. Юридичну чияність вони набували з моменту проголошення їх. Звід­ки і їхня назва — вербальні. Це найдавніші, договори: стипуляція, жлятвена обіцянка вільновідпущеника патрону при звільненні і вста­новленні приданого. Два останніх договори укладалися дуже рідко. Стипуляція, навпаки, виявилася досить зручною формою і стала одним з найпоширеніших вербальних договорів.

Сутність вербальних договорів в найбільшій мірі відображає стипуляція . Це договір, що встановлювався у формі постановки майбутнім кредитором певного запитання і від­повідної відповіді майбутньрго, бор; жника. Укладання договору проходило в присутності свідків, які підтверджували його віїрогідність. Форма укладення стипуляції вимагала присутності кредито­ра і боржника в одному місці, не допускала ніякого представницт­ва. Стипуляція була вже відома за Законами XII таблиць, де договір вважався укладеним, якщо відповідь боржника співпала з поставленим запитанням кредитора. Наприклад: «Обіцяєш дати мені сто?» — «Обіцяю дати сто». Коли ж відповідь була: «Обіцяю дати дев'яносто», договору не виникало. Проте в більш розвинуто­му траві було допущено визнання договору в цьому випадку в мен­шій сумі. Оскільки форма укладення стипуляції вимагала виголо­шення запитань і відповідей, звичайно, вона була недоступною для глухих і німих. У період абсолютної монархії укладення стипуля­ції допускалося у будь-яких висловлюваннях в усній формі, аби по суті не було протизаконним. Проте й тоді вона була недоступною для глухих і німих.

Стипуляція — це суто формальний договір навіть у класичному праві, який передбачав одностороннє зобов'язання: лише кредитор мав право вимагати, а боржник був зобов'язаний у повному обсязі виконати вимогу кредитора.

У стипуляції не визначалася близька мета, не було чітко виз­начена матеріальна основа, з якої виникало б зобов'язання.Ізпоставленого кредитором запитання і відповіді боржника не було зрозумілим, за що боржник обіцяв дати сто: за куплену річ, вико­нану роботу чи це була позика? Іншими словами, зобов'язання за стипуляцією було абстрактним. Якщо сторони з якоїсь причини не хотіли розкривати матеріальну основу договора, вони вдавалися до стипуляції. Часто її використовували і з метою новації.

Отже, можна було укласти у формі стипуляції будь-який договір, проте абстрактний характер стипуляції не позбавляв боржни­ка права доводити, що матеріальна основа, за якою вія прийняв на себе зобов'язання, не здійснилась. Вона визнавалася дійсною і тоді, коли сторони наголошувалиі на певній меті договору.

Абстрактний характер, простота укладення та можливість швидкої реалізації стипуляції надавали порівняно з іншими фор­мами договору такі переваги, що у класичний період вона пере­творилася на пануючу форму. Для надання факту укладення сти­пуляції більшої вірогідності звертаються до письмової форми, що одержала назву cautio. Поступово письмова форма витісняє стимуляційну. Наявність письмових документів не заперечувала, а пе­редбачала попереднє здійснення словесної форми.

Найчастіше стипуляція застосовувалась для оформлення пору­ки—найпоширенішої форми забезпечення зобов'язань. Порука— договір, за яким встановлювалася додаткова (акцесорна) відпо­відальність третьої особи (поручника) за виконання зобов'язання боржником. Це допоміжний договір, який існував паралельно з ос­новним доти, поки існував основний. Якщо основне зобов'язання припинялося, припинялася і порука, яка мала забезпечити вико­нання основного зобов'язання. Кредитор, даючи в борг майбутньо­му боржнику певну суму грошей, потребує гарантій, що позичені гроші він одержить назад, а тому вимагає, аби хто третій взяв на себе обов'язок повернути йому гроші, якщо чомусь їх не зможе повернути боржник. Боржник повинен знайти цю третю особу (поручника) і домовитися з ним щодо прийняття додаткової від­повідальності. При укладенні основного договору в формі стипуля­ції кредитор, одержавши стверджувальну і співпадаючу відповідь від боржника на своє запитання, звертався з таким самим запитан­ням до присутнього при цьому поручника. Якщо він давав ствер­джувальну і співпадаючу відповідь, договір поруки вважався укла­деним. Таким чином, поруці передувало дві угоди: основний кон­тракт і угода боржника з поручником щодо прийняття на себе додаткової відповідальності.

У класичному римському праві відповідальність поручника но­сила саме додатковий (акцесорний) характер. За цим вважалося; що кредитор за спливом строку договору мав право вимагати ви­конання зобов'язання з боржника чи з поручника. Право вибору належало кредитору Таку акцесорну відповідальність поручника слід відрізняти від субсідіарної (запасної, додаткової відповідаль­ності), яка наступала лише за неможливості виконання зобов'язан­ня боржником. Зрозуміло, що для поручника акцесорна відпові­дальність була обтяжливішою, ніж субсідіарна. Юстініан реформу­вав поруку, встановивши, зокрема, що поручник може вимагати, аби кредитор насамперед звернув стягнення на майно основного боржника. Тільки після з'ясування факту неплатоспроможності боржника настає відповідальність поручника.

Виконуючи зобов'язання, поручник мав право вимагати позов) від основного боржника відшкодування своїх витрат.

Читайте також:

1. Бойові дії 1618-1652 рр. Зборівський та Білоцерківський договори.
2. В залежності від підстав укладеннядоговори поділяються на вільні та обов'язкові.
3. В залежності від того, хто може вимагати виконання договору,останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.
4. Вербальні методики.
5. ВЕРБАЛЬНІ, НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ
6. Воєнні дії під керівництвом Б.Хмельницького в ході Національно-визвольної війни українського народу 1648-1653рр.Зборісвький та Білоцерківський договори.
7. Воєнні дії під керівництвом Б.Хмельницького в ході Національно-визвольної війни українського народу 1648-1653рр.Зборісвький та Білоцерківський договори.
8. Господарські договори
9. Господарські договори в Україні регулюються
10. Господарські договори на проведення науково – дослідних робіт, порядок їх укладання.
11. Господарські договори у сфері інноваційної діяльності

Переглядів: 2387