• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Інформаційна – інформування учасників господарського життя про утруднення в діяльності їхніх партнерів, доцільність коригування своїх відносин з ними.

Господарсько-правова відповідальність грунтується на принципах (ст. 216 ГК України), згідно з якими:

1. Потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи зазначено це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

2. Сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов’язань у натурі.

3. У господарському договорі неприпустимими є застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Господарсько-правові санкції застосовуються до порушників протягом установлених законом строків:

- строків позовної давності – у разі використання судового порядку;

- спеціальних строків – у разі використання адміністра­тивно-господарських санкцій.

Порядок реалізації господарсько-правової відповідальності: учасники господарських відносин, які порушили майнові або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензій або звернення до суду.

3. Види санкцій за правопорушення

у сфері господарювання

Види санкцій за правопорушення у сфері господарювання:

1. Відшкодування збитків у сфері господарювання.

2. Штрафні санкції.

3. Оперативно-господарські санкції.

4. Адміністративно-господарські санкції.

5. Санкції, що застосовуються до порушників антимонопольно-конкурентного законодавства.

Відшкодування збитків у сфері господарювання(ст.ст. 224 – 229 ГК України). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконанні зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).

Склад збитків (п. 1 ст. 225 ГК України):

1) вартість втраченого, пошкодженого, знищеного майна;

2) додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збит­ків унаслідок порушень зобов’язань другою стороною;

3) неодержаний прибуток (втрачена вигода);

4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Правила визначення розміру збитку:

1) у разі задоволення боржником у добровільному порядку вимог потерпілої сторони використовуються ціни, які існували на день задоволення вимоги;

2) у разі задоволення боржником у недобровільному порядку вимог потерпілої сторони використовуються ціни, які існували на день подання до суду позову.

Суб’єкт, який відшкодував збитки, має право стягнути в порядку реґресу збитки з третьої особи.

У разі отримання збитків одночасно від декількох суб’єктів кожний з них відшкодовує збитки (ст. 196 ГК, ст.ст. 543 – 544 ЦК).

Відшкодування збитків здійснюється в претензійно-позов­ному порядку.

Позитивні риси: універсальний характер (використовується і в горизонтальних, і у вертикальних відносинах, договірних і позадоговірних); передбачається законом, а отже, не потребує спеціальної згадки про неї в договорі.

Недоліки: складність у використанні: необхідність довод­ження факту наявності збитків, їх обсягу; наявності всіх чотирьох елементів складу злочину.

Штрафні санкції (ст.ст. 230 – 234 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми: неустойка, штраф, пеня. Господарський кодекс не визначає, що слід розуміти під кожним із цих видів санкцій і чим вони відрізняються одна від одної. Цивільне законодавство визначає всі три види штрафної відповідальності як різновиди неустойки (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, на відміну від господарської штрафної відповідальності, яка може стягуватися тільки у грошовій формі, цивільна штрафна відповідальність може бути реалізована й шляхом стягнення з винної сторони майна.

Дуже важливим є питання визначення розміру, у якому стягуються штрафні санкції. Цей розмір може бути визначено як у законі, так і в договорі.

Форми неустойок:

1) у процентному співвідношенні до суми порушеного зобов’язання незалежно від терміну прострочення (наприклад: 20% вартості поставленої продукції, яка не відповідає вимогам якості);

2) у процентному співвідношенні до суми порушеного зобов’язання залежно від терміну прострочення (наприклад: 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення);

3) у твердій сумі (за інфляції);

4) у кратному розмірі до вартості товару.

Штрафи сплачуються в претензійно-позовному порядку.

У ст. 233 ГК України передбачається можливість зменшення розміру штрафних санкцій судом у випадку, якщо:

а) штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора;

б) якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Позитивні сторони: швидкість (термін позовної давності – 6 місяців) і зручність використання (не залежить від збитків).

Недоліки: обмежена сфера використання – тільки договір­ні відносини.

Оперативно-господарські санкції (ст.ст. 235 – 237 ГК України) – це передбачені законодавством або договором засоби оперативного впливу на правопорушника, спрямовані на попередження господарського правопорушення або зменшення його шкідливих наслідків, їх оперативність полягає в тому, що вони вводяться в дію самими суб’єктами або державними органами, які контролюють додержання законності у відповідній сфері господарських відносин.

Основні риси оперативно-господарських санкцій:

1) використовуються тільки в господарсько-договірних відносинах;

2) використовуються на розсуд кредитора;

3) передбачаються законом або договором;

4) мета – захист інтересів кредитора;

5) заходи організаційного характеру;

6) підстава – договір;

7) фактичні підстави – невиконання.

Перелік оперативно-господарських санкцій (ст. 236 ГК України):

1) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управленною стороною із звільненням її від відповідальності за це – у разі порушення зобов‘язання другою стороною;

2) відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

3) відстрочення відвантаження продукції в результаті прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок;

4) відмова управненої сторони від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною (списання з рахунку боржника коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

5) установлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових ґарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати, передоплата;

6) відмова від майбутніх відносин.

Адміністративно-господарські санкції (238 – 250 ГК України). Господарська діяльність повинна здійснюватись її суб’єктами за правилами, установленими законодавчими актами. Якщо ці правила порушуються, до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані, як визначає Господарський кодекс України (ст. 238), уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків.

Адміністративно-правові санкції відрізняються від інших засобів впливу на суб’єктів господарювання тим, що вони застосовуються особливим суб’єктом, у якому, за виразом фахівців, уособлюється так звана публічна адміністрація – у вигляді або державних органів виконавчої влади, або виконавчих органів місцевого самоврядування.

Господарський кодекс України встановлює перелік адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень можуть застосовувати до суб’єктів господарювання. Зокрема, це:

1) вилучення прибутку (доходу);

2) адміністративно-господарський штраф;

3) стягнення зборів (обов’язкових платежів);

4) зупинення операцій за рахунками суб’єктів господарювання;

5) застосування антидемпінгових заходів;

6) припинення експортно-імпортних операцій;

7) застосування індивідуального режиму ліцензування;

8) зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

9) анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

10) обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання;

11) скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання;

12) інші адміністративно-господарські санкції, передбачені ГК України та ін

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
3. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
4. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
5. V. Питання туристично-спортивної діяльності
6. А. 5-7 день життя.
7. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
8. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
9. Австрії: мистецтво повсякденного життя.
10. Автоматизація банківської діяльності в Україні
11. Автоматизація метрологічної діяльності
12. Автоматичний обмін даними.

Переглядів: 744