• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сукупність фінансових ланок, що входять до складу фінансів України, в їх взаємозв’язку взаємозалежності складає фінансову систему України.

Фінансова діяльність держави здійснюють різними методами – засобами, прийомами, за допомогою яких держава, вповноважені нею органи здійснюють мобілізацію, розподіл і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Державні фінанси – це економічні відносини з мобілізації, розподілу і витрачання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів держави для забезпечення розширеного відтворення та соціально-культурних потреб суспільства.

Фінанси – це вартісна категорія, яка органічно пов’язана з рухом вартості, з утворенням та використанням різних грошових фондів, з грошовими відносинами, що існують між державою та приватним сектором.

Фінанси – це не просто грошові кошти, доходи або видатки. Це сукупність відносин, що мають розподільний характер і опосередковуються через доходи і видатки громадян і юридичних осіб, фінансово-кредитних установ, держави, міжнародних фінансових організацій.

Фінанси – це грошові відносини, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу вартості ВВП і частини національного багатства у зв’язку з формуванням грошових доходів суб’єктів господарювання та держави і використанням їх на розширене відтворення, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

Фінанси стають предметом фінансового права лише у взаємозв’язку з фінансовою діяльністю держави. Фінансова діяльність – це формування доходів та здійснення витрат певним суб’єктом.

Чинне законодавство не містить визначення цього поняття. Зміст категорії «фінансова діяльність держави і місцевого самоврядування» розкривається в науці фінансового права.

Фінансова діяльність держави розглядається як особливий вид державної діяльності, оскільки він притаманний органам державної влади всіх трьох гілок: законодавчої, виконавчої і судової, у межах наданої їм компетенції. Фінансова діяльність держави в першу чергу спрямована на формування, розподіл (перерозподіл) і використання фондів грошових коштів, які перебувають у власності держави (державного бюджету, державних фондів, фондів державних унітарних підприємств, у тому числі казенних підприємств, та інших організацій, що функціонують на праві державної власності).

Усім проявам фінансової діяльності, як і явищам інших галузей управління, надають у правові форми. Всі дії органів держави в галузі фінансів і всі відносини, що виникають між ними при мобілізації, розподілі та використанні фондів коштів, одержують характер правових дій та правових відносин, тобто фінанси держави відбиваються в її фінансовому праві як у сукупності норм, що регулюють її фінансове господарство. Тобто, фінансове право належить до галузі публічного права і складається з норм, що регулюють мобілізацію, розподіл і витрачання коштів, а також покликані сприяти рівновазі доходів і видатків держави.

Фінансова діяльність, виступаючи необхідним складником механізму соціального управління, забезпечує спрямування фінансових ресурсів у відповідні галузі економіки, управління, соціальну сферу. Фінансовій діяльності характерні певні особливості:

- на відміну від однорідних сфер державної діяльності, вона має міжгалузевий, загальний характер, оскільки забезпечення фінансовими ресурсами спрямовано на всі галузі й сфери державного управління, галузь контролю;

- фінансову діяльність реалізують як державні органи, так і органи місцевого самоврядування;

- фінансова діяльність поєднує як безпосереднє управління з використанням імперативних методів, так і непряме, рекомендаційне управління;

- фінансову діяльність здійснюють через діяльність як представницьких, так і виконавчих органів влади.

Об’єктом фінансової діяльності є відносини, що регулюють рух державних грошових фондів на всіх стадіях їхнього обороту (формування, розподіл, використання).

Відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності, є не тільки економічними. За допомогою правових норм держава надає їм юридичного характеру. Правове регулювання фінансової діяльності є однією з форм державного керівництва економікою.

Стосовно організації фінансової діяльності держави застосовується імперативна юридична норма.

2. Принципи, методи та форми фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування.

Фінансова діяльність держави базується на принципах. Принципи фінансової діяльності держави гарантують безперервність та послідовність нормотворчого процесу, забезпечують взаємозв’язок фінансового законодавства та фінансової політики.

До принципів фінансової діяльності належать загально правові, галузеві, міжгалузеві принципи та принципи окремих правових інститутів даної галузі права. Основні принципи закріплені Конституцією України:

- принцип законності означає здійснення фінансової діяльності на всіх етапах руху грошових фондів;

- принцип плановості припускає здійснення фінансової діяльності в суворо впорядкованій, послідовній, збалансованій формі при детальному закріпленні процедур, порядку руху цих коштів;

- принцип гласностівиражено у взаємозв’язку руху фінансових потоків, співвідношенні й збалансованості різних потоків, грошових фондів, доведення до громадян, інших суб’єктів змісту проектів фінансово-правових актів, підсумкових актів за результатами їхнього застосування;

- принцип системності означає здійснення фінансової діяльності щодо взаємозалежних інститутів фінансової системи, в умовах співвідношення, взаємопроникнення елементів фінансової системи держави (бюджетної системи, кредитної системи, обов’язкового державного страхування, фінансів підприємства).

Принципи фінансової діяльності, характеризуючи і розкриваючи її зміст, створюють умови для здійснення функцій фінансової діяльності. До них належать основні напрями фінансової діяльності:

- організація грошового обігу;

- формування грошових фондів;

- розподіл і використання грошових ресурсів;

- організація фінансового контролю.

Методи фінансової діяльності диференціюють залежно від стадії руху грошових коштів:

- методи мобілізації грошових ресурсів – метод обов’язкової мобілізації реалізує безумовні імперативні обов’язки, їхнє виконання, гарантії, що забезпечують це виконання. Реалізують його насамперед через форми податкових платежів, інших безумовних і обов’язкових зборів. Імперативно визначають і гарантують вид платежу, платника, об’єкт, ставку, розмір, терміни, засоби забезпечення тощо; метод добровільної мобілізації припускає переважно диспозитивні засоби забезпечення фінансових надходжень, механізми кредитування (внески населення, придбання державних цінних паперів, лотерейних білетів тощо);

- методи розподілу грошових ресурсів – метод фінансування становить цільову, планову, безоплатну і безповоротну передачу державних коштів із бюджетів на визначені цілі, завдання, реалізацію державних функцій; метод кредитування означає цільову, відплатну, термінову й поворотну передачу коштів, здійснювану на платній основі. Цей метод поєднує два різних за змістом способи: державне і банківське кредитування, хоча банківське кредитування лише частково належить до сфери публічного регулювання;

- методи використання грошових ресурсів здебільшого пов’язано з витрачанням грошових коштів.

Реалізація державою методів фінансової діяльності виявляється у відповідних формах, які класифікують за різними критеріями:

- за юридичними ознаками – правова форма фінансової діяльності; неправова форма фінансової діяльності;

- за організаційними ознаками – формування централізованих фондів коштів; формування децентралізованих фондів коштів;

- за змістом інститутів фінансової діяльності – сфера фінансового контролю; сфера бюджетної діяльності; сфера оподаткування; сфера кредитування; сфера валютного регулювання; сфера грошового обігу.

3. Фінансова система України та її складові.

Вивчення економічної структури будь-якого суспільства сучасної держави неможливе без аналізу її фінансової системи як сукупності фінансових відносин та інститутів, що їх регулюють. Наявність різноманітних інститутів, що формують фінансову систему, пояснюється тим, що фінанси обслуговують різноманітні потреби суспільства та охоплюють своїм впливом всю економіку країни. Окрім цього, фінансова система включає в себе й ряд спеціальних органів, що здійснюють реальну фінансову діяльність, при цьому даючи життя системі фінансів, а саме: визначають фінансову політику держави, складають бюджет, організовують та безпосередньо приймають платежі до бюджетів та фондів, здійснюють реальне фінансування і кредитування народногосподарського комплексу.

Саме тому під фінансовою системою України розуміють:

- систему фінансових інститутів, кожен з яких забезпечує (сприяє) формування та використання відповідних грошових фондів;

- система державних органів та установ, щ здійснюють у межах компетенції фінансову діяльність.

У структури фінансів як цілісної категорії входить декілька взаємопов’язаних ланок, у кожній з яких здійснюється утворення і використання відповідних грошових фондів. Фінансова ланка – це група однорідних економічних відносин, що регулюють правом і взаємопов’язані за формами і методами залучення, розподілу і використання грошових коштів.

Фінансову систему держави можна розглядати у кількох аспектах. У широкому розумінніфінансова система – це сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню фондів грошових коштів для здійснення фінансової діяльності держави.

В організаційному аспекті фінансову систему можна розглядати як сукупність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють у межах своєї компетенції керівництво фінансовою діяльністю держави та підприємств, установ, організацій, що беруть в ній участь. З позицій економіки до фінансової системи включають також фінанси суб’єктів господарювання, міжнародні фінанси та фінансовий ринок.

У матеріальному вираженні фінансова система являє собою сукупність грошових фондів. Під грошовим фондом розуміють відносно відособлену частину грошових коштів, призначену для особливих цілей.

Фінансова система України (як предмет дослідження фінансового права) включає такі фонди грошових коштів і відповідні їм правові інститути:

- бюджетна система;

- позабюджетні цільові фонди;

- фінанси державних підприємств, обєднань, організацій, установ, галузей;

- фінанси страхування;

- кредит.

Читайте також:

1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
4. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
5. А/. Верховна Рада України.
6. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
7. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування лихоманки.
8. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування сухого кашлю.
9. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
10. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств
11. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
12. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів.

Переглядів: 567