• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Первинне рентгенологічне дослідження.

Аускультація і перкусія.

При аускультації легенів порівнюють дихальні шуми в правій і лівій легені. Якщо вони відрізняються, проводять перкуссию. Притуплення перкуторного звуку на ураженій стороні означає або гемоторакс, або ателектаз (закупорка бронха слизистою пробкою, аспірація чужорідного тіла). Гучний тимпанічний звук над однією легенею, особливо у разі проникаючого поранення з цієї сторони, це ознака пневмотораксу. Проводити аускультацію серця в умовах приймального відділення часто непросто, але це необхідно. Вислуховують тони серця. Серцеві шуми можуть свідчити про пошкодження клапанів, що нерідко зустрічається при тупій травмі грудей, розриві папілярних м'язів або міжшлуночкової перегородки. Якщо під час діастоли вислуховується шум, що нагадує хрускіт снігу (шум тертя перикарду), в порожнині перикарду може знаходитися повітря.

Після короткого фізікального дослідження проводять оглядову рентгенографію грудної клітки. Звично досить прикроватної рентгенографії (знімок в задній прямій проекції), але якщо стан хворого дозволяє, краще зробити знімки в передній прямій і бічній проекціях. Рентгенологічні ознаки, на які слід звернути увагу в першу чергу:

1. часткове або повне затемнення легеневого поля (скупчення крові);
2. зсув середостіння;
3. підшкірна емфізема, пневмомедіастінум;
4. переломи ребер (при переломах верхніх ребер із зсувом висока вірогідність поранення крупної судини);
5. розширення середостіння (більше 8см в задній проекції у лежачого на спині дорослого хворого – це ознака розриву крупної судини);
6. відсутність контура дуги аорти в прямій проекції, задній або передній - це ознака пошкодження аорти;
7. відхилення назогастрального зонда управо (можливо при розриві аорти);
8. збільшення тіні серця (гемоперікард або випот в порожнину перикарду),
9. випрямляння лівої межі серця;
10. газові міхури шлунку і кишечника над діафрагмою – це розрив діафрагми;

11. пошкодження грудних і верхніх поперекових хребців.

При пневмотораксі легеневе поле підвищеної прозорості, на периферії позбавлено легеневого малюнка, межа спавшегося легені звичайно перетинає тіні ребер. При вираженій підшкірній емфіземі діагностика пневмотораксу буває утруднена. Для напруженого пневмотораксу характерні зсув середостіння у бік здорової легені, уплощеніє або прогинання куполу діафрагми на ураженій стороні, іноді розширення міжреберій. У сумнівних випадках роблять знімок в кінці видиху. Це допомагає виявити невеликий пневмоторакс. При повному затемненні одного легеневого поля допомогти в постановці діагнозу може напрям зсуву середостіння.

При розриві головного бронха виникає ателектаз легені або його частки; на рентгенограмі іноді видно лінію розриву, середостіння зміщене у бік пошкодження.

При тотальному гемотораксі середостіння часто зміщується убік, протилежну пошкодженню. Якщо за наявності рани грудної стінки, що «смокче», на рентгенограмі немає ознак пневмотораксу, слід припустити пошкодження бронха або трахеї.

Газові міхури в нижній частині грудної порожнини - це ознака пошкодження діафрагми і випадання органів черевної порожнини в грудну, що може спостерігатися і при тупій травмі, і при проникаючих пораненнях.

Розмитість контурів і високе стояння куполу діафрагми можуть означати гемоторакс або пошкодження діафрагми. Для розриву аорти характерне розширення середостіння і зникнення лівого контура аорти, рідше наголошуються відхилення назогастрального зонда управо і переломи верхніх ребер із зсувом. Іноді на оглядовій рентгенограмі можна виявити пошкодження грудних і верхніх поперекових хребців.

Читайте також:

1. Аналіз документів як метод соціологічного дослідження.
2. Вибір проблеми та вимоги до теми дослідження.
3. Види систематизації результатів дослідження.
4. Вплив експериментатора на результати дослідження. Способи контролю.
5. Інші дослідження.
6. Історія розвитку екології та об'єкт дослідження.
7. ЇЇ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК. ПОНЯТТЯ ПРО НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ.
8. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
9. Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
10. Лекція 3. Інформаційно-аналітичне дослідження.
11. Лекція. Вибіркова сукупність об’єктів соціально-педагогічного дослідження.
12. Методи дослідження.

Переглядів: 670