Управління конфліктом та методи його вирішення

Певних умов потребує не тільки виникнення, але й успішне розв’язання конфлікту.

Розв’язання конфлікту – це повне або часткове усунення причин, що його породжують або зміна цілей та поведінки учасників конфліктів.

Для розв’язання соціального конфлікту використовують різноманітні методи:

- Метод уникнення конфлікту – відхід з політичної арени того або іншого політичного діяча; уникнення зустрічей з супротивником, проте уникнення конфлікту не означає його ліквідацією, оскільки залишається сама його причина.

- Метод переговорів дозволяє уникнути застосування насильства. В процесі переговорів відбувається обмін думками, що знижує гостроту конфлікту, допомагає зрозуміти аргументи сторін, оцінити співвідношення сил. Переговори дозволяють розглянути альтернативні ситуації, прийти до згоди, відкрити шляхи до співпраці.

- Метод використанняпосередництва – примирлива процедура, коли посередник (приватна особа або організації) може врегулювати конфлікт.

- Метод відкладання – ніби тимчасова «здача своїх позицій». В міру накопичення сил, засобів сторона, яка «здала свої позиції»; здійснює спробу повернути втрачене.

5 - метод третейського розгляду, або арбітраж. При розборі суворо керуються нормами законів, у тому числі міжнародного права.

Для прискорення вирішення конфлікту:

- під час переговорів пріоритет повинен віддаватися обговоренню змістовних питань;

- сторони повинні прагнути зняти психологічну і соціальну напруженість;

- сторони повинні демонструвати взаємну повагу один до одного;

- учасники переговорів повинні прагнути перетворити значну і приховану частину конфліктної ситуації у відкриту, гласно і доказово розкриваючи позиції один одного і свідомо створюючи атмосферу публічного рівноправного обміну думками;

- всі учасники переговорів повинні виявляти схильність до компромісу.

В сучасному суспільстві, де зростають відмінності між людьми в прибутках, статусі, культурі соціальні конфлікти будуть неминучими.

Важливо навчитися управляти конфліктами, прагнути до того, щоб розв’язувати їх з якнайменшими витратами для суспільства і кожної людини.

Управління конфліктами – цілеспрямований вплив відповідних державних органів, громадських організацій на характер відносин між соціальними суб’єктами з метою:

- уникнення конфліктної взаємодії;

- усунення чи мінімізації причин ймовірних конфліктів;

- у разі їх виникнення – корегування поведінки учасників конфлікту для пошуку взаємоприйнятих шляхів його конструктивного розв’язання.

Зрозуміло, що конфлікт набагато легше попередити, аніж розв’язати, тому профілактика конфлікту є не менш важливою, аніж пошук шляхів його подолання.

Профілактика конфліктів – сукупність напрямів, засобів та методів управління соціальними організаціями, що зменшують ймовірність виникнення конфліктів.

Основні напрями діяльності з профілактики конфліктів:

- оптимізація організаційно – управлінських умов створення та функціонування організацій як можливих причин виникнення конфліктів;

- корегування поведінки членів організації відповідно до загальноприйнятих в організації норм та правил;

- створення сприятливого соціально – психологічного клімату.

Засоби та методи запобігання конфліктів:

- переведення відкритого зіткнення у конструктивне співробітництво;

- функціональне розведення учасників конфліктної взаємодії; припинення їх спільної діяльності;

- чітке розмежування посадових повноважень;

- управління компетенцією співробітників шляхом підвищення кваліфікації, вдосконалення трудових навичок та навичок спілкування, залучення персоналу до прийняття управлінських рішень.

Соціальні конфлікти в сучасній Україні.

Практичний досвід кінеця ХХ – ХХІ ст. демонструє значне загострення боротьби за владу, статус і ресурси, права і сфери впливу соціальних суб’єктів: від владних структур центрального і регіонального рівня до трудових колективів, профспілок, політичних партій і громадських рухів, національних та релігійних спільнот, соціальних груп та окремих особистостей.

З факторів, що впливають на ступінь конфліктності у суспільстві, головну роль відіграють протиріччя між головними суспільними структурами та всередині них. Йдеться про:

- владу (законодавчу, виконавчу, судову);

- підприємництво (державне, колективне, приватне, спекулятивне, мафіозне);

- виробників матеріальних та духовних благ (інтелігенція, службовці, робітники і селяни, фермери, студентство).

Антагоністичного характеру набуло протиріччя між прихильниками та супротивниками центральної виконавчої влади, що виявилося під час «касетного скандалу», парламентських виборів 2002 року, коли «партія влади» виявилася аутсайдером парламентських перегонів.

Посилюється конфлікт новонародженого класу буржуазії з іншими класами та соціальними групами, який розгортається навколо розподілу кредитів механізмів приватизації податкового законодавства.

Наростають організовані виступи трудящих проти невиплати заробітної плати. Почастішали акції трудящих, пов’язані із відстоюванням свого права власності на майно підприємств.

Трудові конфлікти є реакцією на перекоси в економічній та соціальній політиці уряду і пов’язані з перерозподілом власності та становленням ринкових відносин, які неминуче призводять до поляризації соціальних груп.

Більшість соціально – політичних конфліктів виникають з приводу перерозподілу влади, домінування тих чи інших політико – бізнесових груп, прагненням розширення ними сфери свого впливу. Тут домінують конфлікти між політичними партіями і блоками (провладна коаліція та опозиційні політичні сили).

Суттєву роль в українській дійсності відіграють конфлікти з приводу стратегій та головних векторів суспільного розвитку (європейської інтеграції, проросійської орієнтації, входження України в НАТО, збереження позаблокового статусу).

Значна частина конфліктів, причини яких знаходяться поза політики, набуває політичного забарвлення (проблема двомовності в Україні; оцінка окремих історичних подій та особистостей, міжконфесійні взаємини).

Конфлікти в сучасній Україні поступово стають нормою суспільного життя і сприймаються суспільною свідомістю як нормальне явище, а не соціальна патологія. Необхідно навчитися ефективно ними управляти, розв’язуючи їх з найменшими для суспільства втратами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типи конфліктів. Стадії розвитку конфлікту	\|	Соціологія молоді – галузь соціології, яка досліджує молодь як соціально – демографічну спільність суспільства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.