Характерна особливість: перехід від коментування вчень Платона й Арістотеля до формування проблем етики.

Перший етап – досократівський (VII-V ст. до н. е.).

Етапи розвитку античної філософії.

Характерні риси античної філософії.

План.

1. Загальна характеристика античної філософії.

2. Докласична антична давньогрецька філософія.

3. Класична антична філософія.

4. Посткласична антична філософія.

5. Філософія Стародавнього Риму.

Антична філософія, тобто філософія стародавніх греків і римлян, зародилася у VI ст. до н.е. у Греції і проіснувала до VI ст. н.е. Саме тут виробляються стиль філософствування і проблематика, які визначили подальший розвиток любомудрості на європейському континенті. Мислителі давньої Греції ввели у філософію і культуру поняття «логос», що позначало розумне упорядковуюче космічне начало. Філософія античного світу виростає з міфології та епосу греків, що відбилося на її розвитку.

Характерні риси античної філософії:

- наявність значної кількості міфологічних та епічних образів;

- присутність елементів антропоморфізму (олюднення);

- наївний пантеїзм (ототожнення богів з силами природи);

- пов'язування природних процесів з моральною проблематикою і оцінка їх в категоріях «добра», «зла», «справедливості», «блага»;

- типова риса - пошуки першоначала всього існуючого, що пізніше в новоєвропейській філософії постане як проблема субстанції.

Філософи, які жили до Сократа, так і називаються - досократики. Представники: Мілетська школа (Фалес, Анаксимандр, Анаксимен); Геракліт із Ефеса; Елейська школа (Парменід, Зенон); Піфагор і піфагорейці; атомісти (Левкіпп і Демокріт).

Центральною проблемою досократівської грецької натурфілософії є проблеми фізики та Космосу.

2. Другий етап - класичний (середина V ст. до н. е. - кінець IV ст. до н. е.) Представники: софісти, Сократ (вперше спробували визначити суть людини, здійснили антропологічний поворот у філософії); Платон і Аристотель (сформулювали основні філософські проблеми, створені перші філософські системи).

3. Третій етап – елліністичний (кінець IV-II ст. до н. е.).

Представники (еклектичні конкуруючі філософські школи): перипатетики, академічна філософія (Платонівська Академія), стоїчна й епікурейська школи, скептицизм.

4. Четвертий етап – римська філософія (І ст. до н.е. -V-VI ст. н.е.). Формується під впливом грецької, особливо елліністичної.

Три напрямки римській філософії:

- стоїцизм (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій);

- скептицизм (Секст Емпірик);

- епікуреїзм (Тит Лукрецій Кар).

У III - V ст. н.е. в римській філософії формується неоплатонізм, визначним представником якого є філософ Плотін. Неоплатонізм значно вплинув не тільки на ранню християнську філософію, але й на всю середньовічну релігійну філософію.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 11. Стратегічне цілепокладання та управлінське рішення	\|	Елейська школа

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.