• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Людина в соціумі

Функціональна типологія.

Вона базується на стратегіях переваг, що є проявом симптомокомплексів, які характеризують досягнення особистістю адаптивного результату у власній взаємодії с середовищем.

Типологія Лібіна будується на 3 поведінкових тенденціях

• До комунікативної взаємодії
• До автономізації
• До освоєння предметного світу

3 базових конструкти даної типології:

• Властивості нервової системи
• Темперамент
• Система базових орієнтацій

Виділяють 8 типів поведінки (тенденція до комунікативної взаємодії у 1,2,3,4 типів; тенденція до автономізації у 3,4,5,6 типів; тенденція до освоєння предметного світу 2,4,6,7)

1.Агостеніки – мають достатньо сили, щоб вести за собою. Вони змагальні, рішучі, орієнтовані на інших, прагнуть до лідерства, схильні до керівництва або енергійної діяльності.

2.Орстеніки – схильні до впорядкування невизначених ситуацій, високо інтенсивна робота їх дратує, характеризується тим, що повільно включаються в процес, прагнуть до діяльності, пов’язаної з аналітичної роботи.

3.Тоностеніки – прагнуть оволодіти предметною сферою, при цьому не залежать від стосунків з оточуючими, виявляють схильність до художньо-творчих професій.

4.Емфостеніки – схильні проникатись переживаннями людини, самі спонтанно виражають емоції, мимовільна регуляція поведінки, характеризується спілкованістю, стійкістю переживань, схильність до професій, пов’язаний зі спілкуванням.

5.Констеніки – все під сумнів, емоційно нестабільні, велиі обсяги інформації переробляють важко, поведінка характерна суперечливістю, схильність до медичних професій.

5.Ілостеніки – незалежні, егоцентричні, наполягають на своєму, підвищена тривожність, знижена особистісна адаптованість.

5.Інстеніки – швидко реагують на незнайомі ситуації, не здатні довести до кінця розпочату справу, виявляють ефективність, коли мають змогу переключитись з однієї справу на іншу.

8. Аргостеніки – емоційно стабільні, володіють собою, внутрішній локус контролю, орієнтація на предметну діяльність і переважно обирають індивідуальні форми організації роботи.

1. Стиль як вияв індивідуальності

Стиль – освічення деякої індивідуальності, що виділяє індивіда з безлічі інших людей.

Знайти свій стиль і вміти його підтримувати – свідчення зрілості особистості.

Стиль (з лат.) – знаряддя для написання.

Стиль – індивідуально-специфічний спосіб, манери, прийоми поведінки, тобто характеристика процесу діяльності.

Стиль – як сукупність відмітних рис творчості певного автора, тобто характеристика продукт діяльності.

3 етапи використання поняттю «стиль»:

1.Стиль розглядається в контексті психології особистості для опису індивідуально-своєрідних способів взаємодії людини із своїм соціальним оточенням.

2. «Новий погляд» (відмінності пізнавальної сфери) - стиль як своєрідна альтернатива тестологічного підходу, спроба знайти інші форми аналізу.

3.80 роки 20 ст. (гіперузагальнення поняття «стиль») – в рамках когнітивного підходу з’являється поняття «когнітивного стилю», розширення цього поняття за рахунок понять «стилі мислення», «стиль навчання», «епістоміологічні стилі», «оцінний стиль», «емоційний стиль», «стиль педагогічного спілкування».

Стилі – завжди індивідуальні відмінності. Але індивідуальні відмінності не завжди є стилем.

Шкуратова і Габдулина пропонують підхід до класифікації стильових особливостей індивіда (спрямованність):

1. Світ людей
2. Світ предметів
3. Внутрішній світ
1. Стилі саморегуляції
2. Стилі подолання

Взаємодія з об’єктами кожного з цих світів призводить до формування певного стилю.

Лібін (стиль відповідно до рівнів)

1. Стиль життя
2. Стилі поведінки і стилі діяльності
1. Стилі спілкування та стилі міжособистісної взаємодіі, а також мотиваційні, емоційні стилі та стилі подолання (до стилів поведінки); індивідуальні стилі діяльності та керівництва (до стилів діяльності)

1. Когнітивні стилі і стилі мислення
2. Моторні перцептивні стилі

Від 4 до 1 рівня зменшується біологічний вплив, зростає соціальний.

Стилі за Толоченком (стилі під впливом 2х факторів)

1. Діяльнісний фактор (середовища)
2. Суб’єктивний фактор (інтерперсональність)

Читайте також:

1. А-кролик, Б-кішка, В-мавпа, Г-людина.
2. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
3. Антропогенний вплив – це будь-який вплив, що здійснює людина на навколишнє середовище та його ресурси.
4. Гуманізм епохи Відродження і проблема унікальної індивідуальності. Людина як творець самої себе
5. Гуманна людина знає тільки обов»язки, тоді як аморальна – тільки власну вигоду.
6. Західна людина втрачає інтерес до класики, яка забезпечувала її певними знаннями про світ і яка могла б стати противагою масовій культурі.
7. Ідеал – це зразок (норма, прояв ідеального), згідно з яким людина (людність) визначає свою поведінку та способи життя за конкретних обставин.
8. Ідея індивідуальної роботи чи не найповніше відпо­відає ключовим цінностям соціальної роботи, відповід­но до яких кожна людина є продуктом унікальних обс­тавин.
9. Індивід і група: з чим і для чого людина приходить у групу
10. Інкорпорація об’єктивних структур соціального і ментального простору. Людина та її тіло.
11. Категорії “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.
12. Комп'ютер має працювати так, щоб людина не змогла визначити, з ким вона спілкується - з іншою людиною чи з машиною.

Переглядів: 1237