Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Рекомендації щодо технології виконання деяких елементів робіт обробки колодязів

Колодязь очищують від бруду; перевіряють стан мурування горловини, стін, перекриття та підлог колодязя, опор під фасонними частинами та засувками, упорів у місцях повороту трубопроводу та стан його зароблення в місцях входу в стіни колодязя і виходу з них.

Помічені дрібні порушення усувають одразу в процесі обробки, а великі записують для виконання під час капітального ремонту колодязя. У разі виявлення значних пошкоджень, що погрожують обвалом, негайно повідомляють про них черговому диспетчеру для прийняття термінових заходів щодо ремонту колодязя.

Труби в стінки колодязів звичайно закладають вставлянням футлярів, зроблених із чавунних або азбестоцементних труб чи з муфт діаметром, що на 100 м перевищує діаметр водопровідної труби. Футляр закладають у стінку колодязя бетоном марки 200, простір між футляром і трубою – смоляним канатом і глинобетоном. Установлення футляра та закладання в ньому труби пружним матеріалом захищає колодязь від напливу ґрунту, охороняє трубу від передачі на неї навантаження від ваги колодязя та забезпечує можливість температурних посувань трубопроводу.

У разі порушення закладання труби в стінці колодязя закладання відновлюють проконопачуванням зазору смоляним канатом і заливанням глинобетоном. Жорстке закладання труби неприпустиме.

Упори в колодязі повинні щільно прилягати до відповідних фасонних частин вузла.

У процесі поточного ремонту водопровідної мережі виконують також такі види робіт:

профілактика розтрубних і фланцевих з’єднань;

перебивання сальників;

розганяння шпинделя засувок;

випробування пробкових кранів;

огляд і перевірка пожежних гідрантів;

огляд кришок і люків колодязів;

сезонний огляд пожежних гідрантів;

ремонт водорозбірних колонок та інші роботи, передбачені положенням про ППР.

Наведемо основні положення поточного ремонту водопровідної мережі.

У розтрубних з’єднаннях не припускається жодних теч, капель і потіння (після обтирання розтруба ганчіркою). Розтрубні з’єднання, в яких виявлено випинання свинцю або викришування цементу, навіть за відсутності течі підлягають усуненню.

Під час огляду невелику течу свинцевого зарівнювання розтруба усувають підчеканюванням. Якщо це неможливо зробити, потрібно негайно звернутися до чергового диспетчера для термінового виправлення пошкодження.

Фланцеві з'єднання підпилюють і переконуються у відсутності на них тріщин, відламків і корозійного роз’їдання. Ретельно оглядають болти та шпильки, замінюючи спрацьовані новими. Якщо потрібно замінити велику кількість болтів або хомутів у сіделець виконують опис цих робіт для виконання їх під час капітального ремонту.

Сальники засувок і вентилів перевіряють зовнішнім оглядом і провертанням шпинделів. За наявності течі сальник ущільнюють, а якщо теча не припиняється, його перебивають заново.

Сальник у засувку набивають так: відкручують гайки болтів сальників втулки, піднімають її та забивають у кільцевий простір сальника сплетене із льону і просалене плетиво. Коли останнє забивається, на місце сальників опускають втулку і, накручуючи гайки, притискають її сальниковими болтами.

У процесі набивання засувки Лудло на її шпиндель встановлюють спеціальний упор для попередження можливого випирання гвинта засувки під напором води.

Досить ефективний засіб підвищення довговічності та надійності сальникового набивання засувок – застосування гумових кілець або шнура упереміж із просаленим льняним плетивом. Гума забезпечує цілковиту герметичність, а просалене плетиво сприяє легкості ходу шпинделя. Використання подібних сальників дає змогу значно зменшити кількість теч і пов’язаних з ними ремонтних робіт, спричинених швидким руйнуванням сальників з одного плетива. Особливо ефективне застосування гумових сальників для засувок великих діаметрів.

Для виготовлення сальників з комбінованим набиванням доцільно застосовувати гумові кільця, що використовують звичайно при з’єднуванні залізобетонних, чавунних і азбестоцементних труб: із кілець вирізають куски гуми за розміром шпинделя засувки і вкладають їх у кільцевий простір сальника, щільно з'єднуючи кінці косим зрізом.

За відсутності гумових кілець або шнура можна використовувати кільця, вирізані з листової гуми товщиною ≥ 4...5 мм, які вкладають в кільцевий простір сальника по 3-4 шт.

Розганяння шпинделя засувок полягає в періодичному прокручуванні шпинделя засувки в обидва боки до відказу. Це необхідно в зв’язку з тим, що під кришку нижнього корпусу засувок часто забивається пісок, через що важко посадити на місце диски засувки. Іноді шийка шпинделя "прикипає" у втулці корпусу, що утруднює обертання шпинделя, і потрібно періодично його прокручувати.

Розганяють шпиндель вручну; можна застосовувати лише засувний ключ. При цьому відлічують оберти маховика на закривання та відкривання, досягаючи легкості ходу.

Шпиндель засувок Лудло перед розганянням очищують від бруду і змащують технічним салом.

Перед розганянням засувок на мережах, де неприпустимо навіть на короткий час припиняти подавання води та знижувати тиск, потрібно попередити абонентів і дістати їх згоду.

Коли треба випробувати роботу засувок Лудло, то потрібне число обертів можна перевірити по черв’ячній різьбі шпинделя. У засувки із закритим шпинделем московського типу число обертів перевіряють за умови, що на кожний дюйм її діаметра мають припадати три робочих оберти плюс три холості. Наприклад, якщо діаметр засувки дорівнює 150 мм, то число її обертів становить (6ּ3) + 3 = 21. Засувки більшого діаметра (≥ 400 мм) розганяють за спеціальними нарядами один-два рази на рік, перевіряючи одночасно дію обвідних засувок (у байпасах).

Відкривати та закривати засувки слід повільно, особливо в останній чверті оберту, щоб запобігти гідравлічним ударам в мережі.

Якщо шпиндель провертається туго і маховик обертається з великим зусиллям, розганяти шпиндель потрібно дуже обережно. Важкий хід шпинделя може бути спричинений відсутністю регулярного огляду та випробування засувки, перетягуванням сальника, а також угнутістю шпинделя, попаданням . під диски засувки твердого предмета тощо.

Застосування лому або скоби для розганяння засувки в подібних випадках небезпечне і може призвести до сильного вигинання шпинделя або навіть до його обривання, яке виявляють за легким обертанням маховика на необмежене число обертів.

За важкого ходу шпинделя потрібно перевірити сальник і повторно обертати маховик в обидва боки вручну (без ключа). Якщо досягти задовільного ходу шпинделя не вдається, таку засувку потрібно піддати капітальному ремонту.

Без спеціального наряду забороняється розганяти:

- закриті та опломбовані засувки незалежно від їх діаметра; якщо наряд на розганяння такої засувки видано, після розганяння за слід знову закрити та опломбувати;

- регулювальні засувки, відкриті на неповне число обертів; після закінчення розганяння згідно з нарядом їм слід надати початкового положення;

- закриті й неопломбовані засувки; про них слюсар після повернення з траси зобов’язаний повідомити керівництво мережі.

Випробування пробкового крана полягає в прокручуванні пробки пробки на один повний оберт і відновленні пробки в попередньому відкритому положенні. Випробовувати закритий кран, в якого риска стоїть поперек ходу води, забороняється.

Підземний гідрант складається з чавунного стояка, що закривається знизу чавунним кульовим клапаном. Стояк гідранта закріплюється до пожежної підставки за допомогою фланця.

Для відкривання гідранта в нижній частині кульового клапана є пристрій, що відкривається заздалегідь і через який стояк заповнюється водою; кульовий клапан завантажується перед відкриванням гідранта. Після його закривання вода із стояка скидається до колодязя через отвір "затравка".

Число обертів штанги до повного відкривання становить 12-15. Гідрант розраховано на робочий тиск 10 кгс/см² .

Оглядаючи пожежний гідрант, перевіряють його кріплення на правильність розміщення в колодязі; гідрант має бути міцно закріплений тягами із смугової сталі, замурованими в стіни колодязя; відстань від верхньої різьби гідранта до кришки колодязя має міститись у межах 150...400 мм; відстань від осі гідранта до стінки горловини колодязя має не перевищувати 200 мм (щоб не утруднювати спускання в колодязь) і бути не меншою від 175 мм (щоб вільно накручувався стендер).

Оглядають і очищують гвинтову різь гідранта, перевіряють висоту штока та розміри його квадрата; у разі виявлення збитої різі її проганяють накручуванням стендера та одночасно перевіряють висоту штока; якщо шток надто висунутий зовні, стендер не накручуватиметься. Шток може висуватись по-різному через попадання піску до його гнізда або через намерзання льоду в гнізді взимку. Про надлишок висоти штока свідчить також заходження шплінтового отвору всередину підтримуючого кільця та згинання самого шплінта. Якщо на штанзі гідранта під опорною втулкою не виявиться шплінта, його потрібно встановити.

Посадити на місце шток можна ударами молотка по його торцю.

Правильність розмірів квадрата штока перевіряють надяганням на останній двох габаритних кілець (кільце діаметром 29 мм не повинно надягатися, а кільце діаметром 31 мм повинно надягатись) або вимірюванням квадрата штока, діагональ якого має становити 30 мм.

Роботу пожежного гідранта перевіряють так: на гідрант накручують стендер, у разі прикладання зусилля під час накручування стендер обертають в обидва боки, розганяючи різьбу гідранта. Стендер вважають повністю накрученим, якщо різьба гідранта закрита різьбою стендера й останній стоїть щільно. Під час намотування стендер повинен обертатись навколо торцевого ключа, що стоїть нерухомо;

- після встановлення стендера гідрант наповнюють водою, обертаючи торцевий ключ стендера і попередньо випустивши повітря; при цьому розганяють різьбу штока гідранта, обертаючи торцевий ключ в обидва боки;

- постійним відкриванням золотника стендера промивають гідрант, спрямовуючи струмінь води, що викидається із стендера, уздовж вулиці. Промивання продовжують 1...2 хв до виходу прозорої води. Після закінчення промивання спочатку закривають золотники стендера, а потім (торцевим ключем) кульовий клапан (ключ повинен надати 10-11 обертів); скручують стендер з гідранта, слідкуючи, щоб торцевий ключ не обертався;

- після того як гідрант повністю закрито, перевіряють, як відкривається спускний отвір (затравка) для вивільнення стояка гідранта від води і переконуються, що стояк повністю випорожнено, прочищаючи в разі потреби затравку. Якщо вода продовжує надходити із затравки (що свідчить про пропускання води через кульовий клапан), гідрант промивають вдруге. Якщо повторне промивання безрезультатне, гідрант потрібно замінити в аварійному порядку.

- у колодязях з ґрунтовою водою, що постійно стоїть вище спускного клапана (затравки), останній забивають на зиму дерев’яною пробкою, щоб запобігти попадання всередину ґрунтової води та замерзанню гідранта. Після випробування гідранта слюсар-обхідник зобов’язаний відкачати воду з колодязя, витягти пробу із спускного отвору і, вивільнивши гідрант від води, знову забити пробку в отвір.

- у разі виявлення на кришці помітних тріщин або відколювань її слід відкрити дуже обережно, щоб куски не потрапили до колодязя, не пошкодилися труби, фасонні частини та маховики. Потрібно остерігатись зісковзування кришки з лому та зминання різьби пожежного крана. Кришку з виявленими тріщинами замінюють новою (запасною).

Люк колодязя замінюють у процесі капітального ремонту, якщо виявлено поперечні тріщини, відбито край або тип люку не відповідає прийнятому на водопроводі.

Згідно з нормативними документами люки та кришки випускають двох типів: важкі типу Т для встановлення на проїзній частині вулиць (маса люка 60 кг, кришки - 72 кг) і легкі типу Л для встановлення на тротуарах і шляхах з рухом автотранспорту обмеженого тоннажу – 5т (маса люка 37 кг, кришки - 32 кг), а також на непроїзних місцях. Матеріалах люка – сірий чавун марки не нижче від СЧ 15-32.

Застережемо: свердлити кришки для взяття проб газу, що практикували працівники газового господарства, забороняється.

Позначку розміщення колодязя наносять фарбою на стіні найближчої будівлі: червоним кольором – за наявності в колодязі пожежного гідранта, синім – за його відсутності. Букви рекомендується робити висотою 12 см, а цифри – 8 см. Позначки найкраще наносити за допомогою трафарету.

Найбільшого поширення набули також позначки-таблички, попередньо виготовлені в майстерні. На кожній табличці зазначають координати колодязя за даними натурних вимірювань.

Добре зарекомендували себе металеві таблички, покриті з лицьової сторони білою емаллю. Їх підвішують на забитому в стіну будівель костилі за допомогою вилки, привареної до тильної сторони таблички. Не рекомендується застосовувати для встановлення табличок цвяхи або шурупи для запобігання утворенню іржавих плям і сколюванню емалі. Розмір табличок – 12x16 см.

Перевіряючи наявність і стан позначки, обхідник зобов’язаний:

o за відсутності позначки через знос, перебудову чи нове фарбування будівлі поставити нову, уточнивши координати колодязя (те саме стосується також заміни табличок);

o у разі значного стирання фарбованої позначки відновити її.

Сезонний огляд пожежних гідрантів.Окрім профілактичного огляду пожежних гідрантів, що виконується за планом поточного ремонту мережі, практикують контрольні огляди та перевірку їх роботи разом з працівниками міської пожежної охорони: восени в порядку підготовки до зими, весною – для перевірки впливу на них морозів. Ці огляди рекомендується виконувати кількома бригадами водночас у кількох районах міста згідно з календарним графіком. Денна норма виконання оглядів – 13-40 гідрантів на одну бригаду.

У процесі огляду випробовують (як зазначалось) роботу гідранта: за наявності в колодязі ґрунтової води забивають спускні отвори (запали) на зиму або вивільнюють їх весною.

Причини замерзання гідрантів:

o використання їх узимку із забитими затравками без подальшого вивільнення стояків від води;

o заповнення колодязя та гідранта водою через верх унаслідок високого підйому рівня ґрунтової води, пошкодження в колодязі або надходження води з розміщеної поблизу водорозбірної колонки; несправність (навіть незначна) клапана гідранта.

За результатами огляду складають акт із зазначенням переліку та адрес справних гідрантів і тих, що потребують виправлень. Усі виявлені під час огляду дефекти слід усувати в аварійному порядку в найкоротший термін з подальшою перевіркою роботи гідрантів (із складанням повторного акта).

Поточний ремонт водорозбірних колонок. Профілактичний огляд, перевірку та дрібний ремонт водорозбірних колонок, що не потребує розкопувань, виконують слюсар з підручним робочим, за якими закріплено в районі певні колонки.

Якщо потрібно виконувати роботи в колодці, бригаду для ремонту колонок збільшують до трьох осіб (за умов техніки безпеки).

Під час огляду колонки перевіряють цілісність гвинтів, що з’єднують ковпак і ручку колонки, легкість їх відкручування та закручування, противагу, пружину для вантажу, оглядають корпус колонки і колодязь, де її встановлено, прочищають водовідвідний лоток, а також виконують іншій дрібний ремонт.

Одночасно перевіряють роботу окремих вузлів колонок. У колонках московського типу обов’язково перевіряють роботу ежектора, щільність з’єднання подавальної труби та корпусу, правильність закривання клапана тощо. У колонках системи Черкунова оглядають сальники, ежекторні бачки, з’єднання повітряної трубки та трубки для подавання води, ежектор, клапан, трубки тощо. Неприпустимо експлуатувати колонки з тріщинами в корпусі, бачку або в циліндрі. У подібних випадках колонки повинні бути виключені до заміни пошкоджених деталей з подальшим промиванням. У колонках, розміщених у колодязях, необхідно слідкувати за тим, щоб ежекторні бачки та поршні циліндрів не пропускали воду.

Профілактичний ремонт колонок залежить від пори року:

на період теплої пори року в колонках системи Черкунова потрібно виключити ежекторні бачки, щільно закриваючи місця приєднань металевими пробками; у колонках примітивних конструкцій на літо закривають зливні отвори з подавального стояка для поліпшення санітарних умов їх роботи;

восени ретельно готують всі колонки до зими, оглядаючи та ремонтуючи їх до настання холодів. Своєчасно помічена й ліквідована погроза замерзання запобігає значним пошкодженням колонок і потребі виконання великих ремонтних робіт;

узимку, коли сильні морози, потрібно щодня обходити колонки для усунення неполадок, що виникли, відігрівання заморожених вузлів і контролю за своєчасним відколюванням льоду;

весною виявляють колонки, що вийшли з ладу і не були відновлені, встановлюють причини порушення їх ремонту та складають на підставі цих даних календарний план відновних робіт.

Наведемо основні прийоми перевірки та ремонту окремих деталей-колонок найпоширеніших конструкцій.

Перевірка роботи клапана. Клапан розміщено в нижній частині колонки всередині бронзового гнізда; він служить для перекривання доступу води з мережі.

Щільність закривання клапана перевіряють, щоб попередити заповнення корпусу колонки водою; без цього неможливо визначити ефективність роботи ежектора.

Щільність закривання клапана та ефективність роботи ежектора перевіряють, вимірюючи висоту стовпа води, що залишається в корпусі колонки після її набирання: попередньо виливають з колонки кілька відер вода для того, щоб відкачати ежектором з корпусу всю наявну в ньому воду; вимірюють висоту стовпа води, яка злилась в корпус після закінчення набирання – вона має не перевищувати 60...70 мм; через 10...15 хв висоту стовпа вимірюють знову.

Якщо під час першого вимірювання через 10...15 хв висота стовпа води не змінилась, це означає, що клапан закривається щільно, якщо ж під час повторного вимірювання висота стовпа перевищить висоту стовпа під час першого вимірювання, отже, клапан закривається нещільно і потрібно замінити через непридатність шкіряну або гумову прокладку. Після цього перевіряють клапан повторно: причиною нещільності закривання іноді може бути випадкове забивання окалиною, піском або іншими твердими предметами.

Прокладка клапана має бути виконана з досить щільного пресованого матеріалу. Прокладка, що не відповідає цим вимогам, набрякає, виходить краями за кромку клапана і перешкоджає його щільному закриванню. На практиці виправдали себе прокладки, зроблені з гуми литих шин. Прокладку, вирізану за розміром, вставляють у рівень із зовнішньою частиною клапана. Переконавшись, що клапан закритий щільно, перевіряють роботу ежектора.

Перевірка роботи ежектора. Із колонки, що перевіряється, беруть одне відро води, потім вимірюють висоту стовпа води в корпусі колонки. Операцію повторюють. Якщо висота стовпа води в обох випадках однакова, ежектор працює справно. Якщо після другого забору висота стовпа вода в колонці помітно збільшилась, то це означає, що ежектор несправний, оскільки за час наповнення одного відра він не встигає відсмоктати воду, що залишилась у корпусі колонки від попереднього забору.

Причини слабкого відсмоктування води ежектором:

o недостатній напір у мережі (< 10 м);

o спрацювання конусних клапанів в ежекторі (можливо в разі подавання через ежектор води з піском); у цьому разі ежектор потрібно замінити новим;

o нещільне з’єднання верхньої частини ежектора з наконечником подавальної труби, а також нещільність з’єднань за довжиною самої трубки; через ці нещільності вода надходить до корпусу колонки, нагромаджуючись понад допустимий об’єм. У подібних випадках потрібно замінити ежектор і трубку. Довжини трубки слід строго дотримуватись – 289 см від кінця наконечника до осі верхнього коліна.

Досить важливе значення має стан гумової прокладки між носиком колонки і коліном; за її відсутності або за низької якості порушується щільність з’єднання, унаслідок чого вода може надходити до корпусу колонки.

У разі недостатнього напору в міській мережі та неможливості збільшити його в даному місці колонку на зиму бажано виключити.

У разі значного напору в міській мережі (40 м і вище) вага вантажу недостатня для забезпечення щільного закривання клапана. Щоб запобігти довільному підняттю вантажу, а отже, відкриванню клапана та витоку води, встановлюють спеціальну пружину між вантажем і кришкою колонки.

Узимку на стан колонки впливають різноманітні, навіть дрібні, неполадки в роботі її окремих частин і деталей, що призводить до її замерзання та виходу з ладу. Тому для забезпечення безперебійної роботи колонки мають бути своєчасно й ретельно підготовлені до зими.

Наведемо найхарактерніші випадки замерзання колонок.

Замерзання всієї колонки знизу до верхнього корпусу включно в більшості випадків призводить до розриву верхнього, а іноді й нижнього корпусів, живильної трубки або штанги. Замерзання звичайно відбувається внаслідок значного пропускання води через клапан або через різьбу гнізда в разі неправильного вкручування ежектора. У цьому разі необхідно негайно відігріти колонку, відремонтувати та замінити пошкоджені частини.

Штанга примерзає до подавальної труби в нижній частині колонки через незначне пропускання води в клапані в разі попадання під нього окремих піщинок та інших твердих тіл, а також через набрякання гуми або шкіри. У даному разі колонку відігрівають і промивають. У разі повторного замерзання її слід детально оглянути, змінити дефектні часини та випробувати корпус на герметичність.

Примерзання верхньої частини штанги до подавальної труби зумовлюється намерзанням льоду в разі утворення капелі між носиком і коліном подавальної труби через їх нещільне з’єднання. Штанги із зусиллям опускається на своє місце, колонка не закривається і працює на "політ". Щоб усунути причину примерзання верхньої частини штанги, встановлюють нову прокладку між носиком і коліном колонки.

Покриття вантажу інеєм іноді призводить до примерзання його до стінок корпусу колонки, унаслідок чого вантаж тисне на штангу, не закриває клапан і колонка працює на "проліт". Для запобігання примерзанню поверхню вантажу, що стикається з корпусом, потрібно містити технічним вазеліном.

Причиною неправильної роботи вантажу може бути також недостатні закріплення ковпака установчими гвинтами: перекошується ковпак, вантаж притискується до однієї із стінок колонки, не стискаючи штанги і не закриваючи клапана. Це усувають ліквідацією перекосу ковпака.

Забороняється осаджувати стержень вантажу ударами молотка, як це практикують деякі некваліфіковані слюсарі для припинення течі в колонці, що працює на "проліт". Удари по стержню призводять до того, що опорні краї чавунного вантажу відлітають і падають у підземну частину корпусу, унаслідок чого клапан перестає закриватись. Щоб витягти куски чавуну, що впали, доводиться розкопувати котлован.

Незадовільне прибирання льоду, що намерз навколо колонки, може спричинити її цілковите замерзання, через те що під носик колонки не вдається поставити відро; ежектор не встигає відсмоктувати воду з корпусу, і колонка замерзає.

Вузли колонок утеплюють під час встановлення нижньої їх частини в колодязі. У колонках системи Черкунова на другому (дерев’яному) перекритті колодязя вкладають солом’яні мати або подушки, а також утеплюють ізолюючим матеріалом повітряну трубку та трубку для подавання води.

Узимку не рекомендується без потреби відкривати кришки колодязів. Утеплення не повніше утруднювати користування колонкою і для цього можна застосовувати матеріали, що задовольняють санітарним вимогам (пробку, совеліт, тавелін, солом’яні мати тощо).

Колонки відігрівають гарячою водою, парою та електричним струмом. Гарячу воду готують на місці робіт або постачають у пересувних баках-кип’ятильниках чи в термосах, подаючи її для обігрівання колонки з гідропульта, відра-лійки та ін. Найшвидший спосіб відігрівання – парою, для отримання якої на місці використовують казанки різних розмірів і тилів.

Категорично забороняється відігрівати корпуси колонок паяльними лампами, вогнищами з дров, клоччя з маслом або з мазутом та ін., оскільки при цьому метал наземних чавунних корпусів прогрівається нерівномірно, що призводить до їх розривання.

Санітарні заходи. У процесі розбирання водорозбірної колонки витягнуті з неї частини не можна класти на землю, бруківку або на тротуар: їх слід укладати на чисту дошку, брезент або в спеціальний ящик.

Перед встановленням на місце деталей, витягнутих із колонки або нових, потрібно попередньо промити їх у чистій воді, а також промити всередині йоржами корпус колонки та продезинфікувати розчином хлорного вапна.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поточний ремонт мереж, водоводів та споруд на неї	\|	Капітальний ремонт водопровідної мережі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.